БІЛЕТ № 1

1. Підприємство: цілі і напрямки його діяльності

Підприємство – це організаційно відокремлена економічно самостійна основна первинна ланка народного господарства, в якій виробляється продукція і виконуються послуги.

Підприємство як юридична особа – має відокремлене майно, складає самостійний баланс, має розрахунковий рахунок у банку, має власний статут або засновницький договір, печатку, зареєстровано в державному реєстрі підприємств і організацій, має ідентифікаційний код.

Мета : виробництво товарів, послуг, які задовольняють потреби споживачів і одержання прибутку.

Напрямки діяльності підприємства :

1. маркетингова діяльність – вивчення ринку.

2. інноваційна діяльність – розробка нового

3. виробнича діяльність - охоплює виробництво продукції

4. комерційна діяльність – забезпечує матеріалами, ресурсами і реалізація

5. післяпродажний сервіс (обслуговування)

6. економічна діяльність – охоплює системи оплати праці, ціноутворення, облік, аналіз, планування, фінанси (фінансова діяльність – економічна частина підприємства)

7. соціальна діяльність - охоплює все, що пов’язано з людиною: професійна підготовка.

2. Організаційні типи виробництва

Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва. Тип виробництва — це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску одинакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготовляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій. За дослідними зразками розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За своїми характеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи: від робочого місця до підприємства взагалі.

Порівняльна характеристика типів виробництв

Характеристика	Тип виробництва
	одиничне	серійне	масове
Широта номенклатури виробів	Необмежена	Обмежена кількістю типів	Один тип
Постійність виготовлення	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно випускається
Рівень спеціалізації робочих місць	Різні операції kз.о. > 40	Обмежена кількість операцій, які періодично повторюються, 1 < kз.о. ≤ 40	Одна операція, kз.о. = 1
Рівень спеціалізації устаткування	Універсальне	Універсальне і спеціальне	Переважно спеціальне
Принцип розміщення робочих місць	Технологічний	Технологічний і предметний	Предметний
Рівень кваліфікації робітників	Високий	Середній, високий на автоматизованих системах	Невисокий на простих операціях, високий у автоматизованих системах

БІЛЕТ № 2

1. Правові основи функціонування підприємства

Господарський кодекс України.

1. Реєстрація – це початок діяльності, здійснюється в державному реєстрі.

ЄДРПО – єдиний державний реєстр підприємницької організації.

Підприємство обов’язково одержує ідентифікаційний код при реєстрації. Обов’язково оформляється статут або засновницький договір. Після реєстрації підприємство обов’язково стає на облік в податковій адміністрації і треба приносити звіти в податкову адміністрацію.

Стати на облік в фондах :

а) ПФ (пенсійний фонд)

б) ФСС (фонд соціального страхування)

в) ФЗ (фонд зайнятості)

г) ФНВ (фонд по нещасних випадках).

Оформити печатку перед відкриттям рахунку.

Підприємство відкриває розрахунковий рахунок в банку.

Принципи підприємницької діяльності :

1. вільний вибір видів підприємницької діяльності (Н: для того, щоб відкрити фармацевтичне підприємство, треба мати склад (приміщення повинно відповідати вимогам : температура, метраж), фармацевти вищої категорії. Це щоб одержати ліцензію. Щоб платити, треба мати капітал.)

2. самостійне формування виробничої програми (номенклатура продукції). Спочатку маркетинговий аналіз.

3. вільний вибір постачальників і покупців

4. самостійне встановлення цін на продукцію

5. вільний найм працівників

6. комерційний розрахунок та комерційний ризик (означає, що виконуємо діяльність і ризик покладаємо на себе)

7. вільне розпорядження прибутком

8. самостійна зовнішня економічна діяльність.

Майно підприємства :

1. основні засоби (прилади, техніка, будівля)

2. оборотні засоби (матеріали, готова продукція)

3. нематеріальні активи (ліцензія, право на власність).

Джерела майна :

1. власність засновників, статутний капітал, який формується засновниками

2. прибуток

3. кредит (кредит в банку)

4. субсидії держави.

Управління підприємством відбувається відповідно до статуту. В статуті – зміст діяльності, напрямків роботи, взаємовідносин з трудовим колективом і інші данні.

2. Методи організації виробництва

Виробничий процес здійснюється в часі і просторі. Організацію

виробничого процесу в часі було вже розглянуто вище. Просторова

організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і

їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення

пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами.

Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється

застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є два методи

організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Непотоковому виробництву властиві такі ознаки: на робочих місцях

обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети

праці, бо кількість кожного з таких є невеликою й недостатньою для

нормального завантаження устаткування; робочі місця розміщуються за

однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю

виконання операцій, наприклад групи токарних, фрезерних, свердлильних та

інших верстатів; предмети праці переміщуються у процесі обробки за

складними маршрутами, унаслідок чого є великі перерви між операціями.

Після окремих операцій предмети праці часто поступають на проміжні

склади і чекають звільнення робочого місця для виконання наступної

операції.

Непотоковий метод застосовується переважно в одиничному і серійному

виробництвах. Залежно від номенклатури виробів і їхньої кількості він

може мати різні модифікації. За умов одиничного виробництва непотоковий

метод здійснюється переважно у формі одинично-технологічного, коли

окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які не

повторюються, проходять обробку згідно з наведеним вище порядком. У

серійному виробництві цей метод набирає форми партіонно-технологічного

або предметно-групового.

Партіонно-технологічний метод відрізняється від одинично-технологічного

тим, що предмети праці проходять обробку партіями, які періодично

повторюються. Партія предметів праці є важливим календарно-плановим

нормативом організації партіонного виробництва і її величина істотно

впливає на його ефективність, причому цей вплив не однозначний. З одного

боку, збільшення величини партії забезпечує зменшення кількості

переналагоджувань устаткування, унаслідок чого поліпшується його

використання, зменшуються витрати на підготовчо-заключні роботи

(переналагоджування, одержання і здача роботи, ознайомлення з технічною

документацією і т. п.). Крім цього, спрощується оперативне планування і

облік виробництва. З іншого боку, обробка предметів великими партіями

збільшує обсяг незавершеного виробництва, потребує більших складських

приміщень, а це призводить до додаткових витрат. Зменшення величини

партії предметів справляє на ефективність виробництва протилежний вплив.

Відтак дуже важливо визначити величину оптимальної партії. Оптимальною є

така партія предметів, коли загальні витрати на її виготовлення будуть

мінімальними. Вона обчислюється у процесі оперативного управління

виробництвом.

БІЛЕТ № 3