- •2.) 2. Основні сучасні напрямки і школи економічної теорії
- •2.1 Неокласичний синтез
- •2.2 Сучасне кейнсіанство
- •2.3 Ліберальний напрям в економічній теорії
- •2.4 Інституціоналізм
- •1. Підприємства
- •2. Госпдарські товариства
- •1. Торговельний капітал і торговельний прибуток
- •41.Сутність та види монополії
- •42.Основні риси олігополітичної конкуренції
- •43 Монополістична конкуренція та нецінова конкурентна боротьба
- •44 Монопольна влада та антимонопольна політика
- •45 Рентні відносини,види ренти
- •46 Ринок землі.Ціна землі
- •47 Типи економічних систем
- •48 Командно-адміністративна система та її розпад
- •49 Лібералізація економіки і приватизація
- •50 Типи підприємств їх переваги та недоліки
- •51 Економічні функції держави
- •52 Кредитно-банківська система
- •53 Суспільне відтворення та його типи
- •54 Економічне зростання:,типи,сутність,фактори
- •55 Доходи населення,їх види та джерела формування
- •56 Заробітна плата,її форми і системи
- •57 Номінальна і реальна заробітна плата
- •58 Зайнятість і безробіття
- •59 Соціальний захист населення
- •60 Міжнародний поділ праці і інтернаціоналізація економіки
- •Сущность и формы капитала
- •Фиктивный капитал, ценные бумаги и их характеристика
- •3. Национализация. Её сущность и формы.
- •Конкуренция и её роль в рыночной системе.
- •Объективные условия и противоречия экономического развития.
- •6. Предприятие. Его сущность, цель и формы.
- •Лояльная и нелояльная конкуренция. Не нашла
- •Основные направления уменьшения затрат производства.
- •9. Формы товарного обмена и возникновение денег.
- •10. Понятие и функции маркетинга. Инструменты маркетинга.
- •Характеристика традиционной экономики.
- •Основные макроэкономические показатели.
- •13. Проблемы переходной экономики Украины.
- •14. Финансовая система государства, её структура. Госбюджет.
- •Фискальная политика государства. Налоги и их виды.
- •16. Государственное регулирование экономики.
59 Соціальний захист населення
Соціальне забезпечення (соціальний захист) — система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).
З макроекономічної точки зору соціальне забезпечення — це система управління соціальними ризиками з метою компенсації шкоди, зниження або запобігання їх дії на процес розширеного відтворення населення. Як соціально-економічна категорія соціальне забезпечення є відносинами щодо перерозподілу національного доходу з метою забезпечення встановлених соціальних стандартів життя для кожної людини в умовах дії соціальних ризиків.
Принципи соціального захисту
Національні системи соціального захисту сформувалися з урахуванням специфіки економічного, соціального й культурного розвитку країн. Однак, попри відмінності в шляхах розвитку й особливостях організації, якості й обсязі послуг, а також у методах фінансування, всі системи соціального захисту функціонують на основі єдиних принципів.
Принцип соціального страхування
Згідно з цим принципом, фінансування механізмів соціального захисту здійснюється за рахунок страхових внесків членів страхового об’єднання, які при настанні страхового випадку отримують страхові виплати. Фінансування виплат з соціального страхування також може частково здійснюватися за рахунок державних дотацій або кредитів.
Принцип соціального страхування відіграє значну роль, насамперед, в Німеччині, Австрії, Франції, Італії та Нідерландах, де фінансування систем соціального захисту здійснюється або на основі тристоронньої участі робітників, роботодавців і держави (Німеччина, Австрія), або переважно за рахунок роботодавців і держави (Італія, Франція).
Застосування принципу соціального страхування ґрунтується на правилах еквівалентності та перерозподілу.
Правило еквівалентності
Відповідно до правила еквівалентності, обсяг страхових виплат залежить від розміру страхових внесків. Тобто, вносячи певну частку заробітної плати (страховий внесок) в фонд соціального страхування, застрахована особа, в разі втрати доходу, має право на отримання фінансового відшкодування, обсяг якого співвідноситься з розміром попередньої заробітної плати і сплачених внесків.
Правило перерозподілу
Поряд з правилом еквівалентності, принцип соціального страхування містить також правило перерозподілу, згідно з яким прибутки страхового фонду перерозподіляються на користь менш фінансово забезпечених членів спільноти через систему солідарної поруки.
Ця особливість відрізняє соціальне страхування від добровільного страхування. Якщо у випадку добровільного страхування розмір страхових внесків кожного застрахованого розраховуються індивідуально, відповідно до ймовірності страхового ризику, то в соціальному страхуванні ймовірність настання страхового випадку не впливає на розрахунок розміру страхових внесків. Наприклад, страхові внески не залежать від віку або сімейного стану, крім того, в деяких випадках непрацюючі члени сім’ї, що взагалі не сплачують страхові внески, можуть мати право на отримання страхових виплат.
Таким чином, соціальний захист і соціальна справедливість забезпечуються тим, що громадяни мають вільний доступ до системи соціального страхування (на відміну від добровільного страхування), незалежно від наявності у них соціальних ризиків (похилий вік, хронічна хвороба, інвалідність тощо) і ступеня ймовірності цих ризиків. Це надає соціальному страхуванню суспільної значимості й обумовлює обов’язковість участі громадян в системі соціального страхування.