29. Поняття та види права землекористування.

Право землекористування можна розглядати в різних аспектах:

1) в суб´єктивному розумінні -• як правомочність користування земельними ділянками, тобто застосування їх корисних властивостей (правомочність користування є складовою «класичної тріади» повноважень власника) або

• як правовий титул, що надає фізичним та юридичним особам суб´єктивне право використовувати земельну ділянку, відмінний від права власності. Такий титул є «ярликом», що відповідає певній сукупності повноважень щодо земельної ділянки - щодо (1) користування та, у певних випадках, (2) володіння та (3) обмеженого права розпорядження нею (наприклад, шляхом надання земельної ділянки в суборенду). Саме у такому розумінні буде розглядатися термін «право землекористування» в даній темі.

2) в об´єктивному розумінні - як інститут земельного права, сукупність правових норм, що регулюють здійснення суб´єктивного права землекористування, його виникнення, зміну та припинення.

Доктринальних класифікацій правових титулів землекористування існує досить багато. Виділяють класифікації за:

• цільовим призначенням земельної ділянки, що використовується:

(1) право с/г землекористування,

(2) право несільськогосподарського землекористування

• суб´єктам права землекористування: право землекористування громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, різних видів юридичних осіб тощо;

• за обсягам повноважень користувача: (1) повне та (2) неповне (подібний поділ права користування існував у правовій доктрині дореволюційної Росії)

• термінам користування: (1) постійне - без заздалегідь встановленого строку; (2) право тимчасового землекористування.

• платністю: оплатне/безоплатне;

• ступенем захисту та пріоритетом: речове або зобов´язальне.

• відношенням до права власності: (1) первинне (наприклад, оренда); (2) вторинне (наприклад, суборенда, т. з. «службове користування», що було передбачено законодавством про різні види транспорту тощо і зберігається сьогодні як «залишкове явище»).

30. Правові форми і підстави виникнення та припинення права землекористування.

Підставами виникнення права землекористування є певні юридичні склади, які мають багато спільного із підставами набуття права власності.

• право постійного користування земельними ділянками -

«це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку» (ч. 1 ст. 92 ЗКУ). Право постійного користування земельними ділянками є речовим правом виключного, постійного, первинного, оплатного характеру.

Право постійного користування земельною ділянкою характеризується обмеженим суб´єктно-об´єктним складом:

• об´єкт - лише земельні ділянки державної або комунальної власності;

• суб´єктами можуть бути лише «а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об´єднання), установи та організації; в) релігійні організації України.

Моментом виникнення права постійного користування на даний час є момент реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

• оренда земельних ділянок

«- це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності» (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», ст. 93 ЗКУ). Оренда землі є правом виключного, строкового, оплатного первинного або вторинного (суборенда) землекористування.

Законодавство може встановлювати спеціальні обмеження щодо об´єктів оренди. Так, повністю заборонена оренда земельних ділянок, на яких розташовані поховання.

Моментом виникнення права оренди землі на даний час є момент державної реєстрації договору оренди.

• права на чужі речі (земельні ділянки)

До прав на чужі речі належить земельний сервітут (глава 16 ЗКУ, Глава 32 ЦКУ), емфітевзис (ст. 102-1 ЗКУ, глава 33 ЦКУ), суперфіцій (ст. 102-1 ЗКУ, глава 34 ЦКУ).

Земельний сервітут - «право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками)» (ст. 98 ЗКУ).

Емфітевзис - «відчужуване речове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб»

Суперфіцій – користування чужою земельною ділянкою для забудови.

• право загального землекористування

ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»:

«Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.»

Це землі, спеціально призначені для здійснення права загального землекористування: землі загального користування населених пунктів (вулиці, площі, сквери, парки, набережні, проїзди тощо), спеціально визначені земельні ділянки в складі території природно-заповідного фонду тощо.

Суб´єктами права загального землекористування є громадяни України (це прямо передбачено законом), а також іноземці та особи без громадянства, які, за загальним правилом, користуються в Україні тими ж правами, що і громадяни України (ст. 26 Конституції України).

Підстави виникнення права землекористування

В силу положень ст. ст.. 125,126 ЗКУ, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при наданні земельної ділянки в оренду та постійне користування процедура має завершуватися державною реєстрацією відповідного права.

земельні ділянки надаються на підставі рішень уповноважених органів, до компетенції яких входить право розпорядження землею.

У загальному вигляді підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 ЗКУ: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений у ЗКУ перелік підстав припинення права землекористування не є вичерпним.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

+ ст. 144 ЗКУ