40. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів

Відбитки печаток і штампів є одним з основних рек­візитів документів. Вони виконують посвідчувальну і про­філактичну функцію, захищають документ від його під­робки. Частину криміналістичної техніки, яка вивчає від­битки печаток і штампів, можливості їх ідентифікації ін­коли називають судовою сфрагістикою.

Печатка — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зображен­ням знаків, виконаних друкарським або комп'ютерним на­бором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове на­вантаження і призначені для нанесення відбитків на доку­ментах (рис. 19).

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іме­нується штампом, а невеличкі за розмірами штампи нази­ваються штемпелями.

Круглі печатки бувають прості (містять по колу вка­зівку, де зареєстроване дане підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині кола розміщується назва юридичної особи) та гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). Печатки поділяють­ся на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, якого вони виготовляються печатки бувають каучукові, поліуретанові, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або ви­давлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Досліджен­ня відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встано­влення їх тотожності або встановлення способу їх підробки.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових час­тин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

Ознаки підроблених відтисків печаток характеризують способи підроблення.

Малювання відтисків: нестандартність зображення літер, їх форми, роз­міру, малюнку, ширини штрихів, їх подвоєність та викривлення; є сліди пере­тиснення, проколи, частинки графіту; асиметричне розташування літер, неод­наковий радіальний нахил однакових літер.

Вологе копіювання з оригіналу відтиску має дзеркальне зображення, то­му цей спосіб використовують рідко.

Вологе копіювання з плоского мальованого кліше має всі ознаки безпо­середнього малювання відтиску на документі, для нього характерні також зволоження паперу та порушення проклейки в місцях відтиску.

Ознаки відтисків, нанесених вологим копіюванням з проміжного кліше: форма й розміри літер відповідають стандарту, однак відтиск за насиченістю барвника блідий, краї штрихів літер розпливчасті, папір у місцях відтиску ма­товий, клейовий прошарок порушений.

Якщо злочинець добавляє проміжне кліше для того, щоб придати відтиску насиченості барвника, то відтиск матиме всі ознаки викривлення та нерівно­мірне розташування барвника в штрихах, дзеркальне зображення деяких лі­тер («і», «є» тощо).

Відтиски, нанесені з вирізаного кліше, характеризуються нестандартною формою літер, неоднаковою шириною штрихів, кутастістю овалів, відсутністю засічок, слідами перерізання штрихів, різними інтервалами й нахилами знаків.

Якщо відтиск нанесений з набірного або гравірованого кліше, то перш за все спостерігається нерівномірне розташування барвника в штрихах, а також неоднакові інтервали між літерами, різні радіальні нахили знаків. Крім того, металеві кліше залишають на папері сліди перетиснення, сліди витиснення барвника з-під літер, і тому штрих у центрі має менш інтенсивне забарвлення, ніж з країв, де зосереджений барвник.