51. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики

Тактичний прийом є основним елементом криміналіс­тичної тактики. В юридичній літературі визначення по­няття тактичного прийому до цього часу є спірним, що ви­кликає неоднозначне його розуміння і тлумачення.

У криміналістиці існують два основних напрями у по­глядах на сутність тактичного прийому: деякі автори роз­глядають тактичний прийом як своєрідну наукову реко­мендацію (О. М. Васильєв), інші — визначають його як спо­сіб дії чи лінію поведінки (Р. С. Бєлкін). У визначенні по­няття тактичного прийому необхідно вказувати, що це са­ме спосіб дії. Підставою для цього є такі міркування:

1) визначення поняття тактичного прийому як науко­вої рекомендації містить вказівку на джерело його форму­вання, але не відбиває самої сутності прийому;

2) в етимологічному розумінні прийом означає «спосіб здійснення чого-небудь», рекомендація ж — це тільки по­рада, побажання;

3) спосіб передбачає практичну реалізацію прийому, тоді як рекомендація існує лише абстрактно.

Тактичним прийомом може виступати не будь-який, а лише найбільш раціональний і ефективний спосіб здійс­нення процесуальної дії у певних обставинах його реаліза­ції. Раціональність і ефективність способу дії (тактичного прийому) є його істотними ознаками. Разом з тим, зазначе­ні ознаки ще не дозволяють відокремити тактичний при­йом від інших способів дії (організаційних, підготовчих, технічних тощо).

Відокремлення тактичного прийому від інших способів дії криється в його психологічній сутності, особливостях психологічного механізму його реалізації. Такий механізм реалізації тактичного прийому припускає: 1) його психо­логічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворенням події, що трапилася, знаходженням прихованого тощо; 2) безпосередню чи опо­середковану взаємодію між слідчим (суддею) і його рес­пондентами; 3) психологічний ефект від використання прийо­му (що пов'язано з одержанням об'єктивних показань, ви­криттям слідів і знарядь злочину, встановленням місцепе­ребування тайника тощо).

Визначення поняття тактичного прийому передбачає урахування і такої його ознаки, як ситуаційна обумовле­ність. Слідча ситуація справляє чималий вплив як на об­рання тактичних прийомів, так і на доцільність їх застосу­вання в тих чи інших умовах.

З урахуванням викладеного, тактичний прийом — це спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на до­сягнення її конкретної мети, заснований на психологіч­ному механізмі його реалізації, і найбільш раціональний і ефективний у певних ситуаціях.

53. Поняття і принципи планування розслідування. Техніка планування

Розслідування злочинів вимагає високої організації слідчої роботи, у здійсненні якої великого значення набу­ває планування розслідування. Необхідність планування випливає з усієї суті діяльності слідчого у розслідуванні злочинів, яка потребує організованості, швидкості. Зав­данням кожного слідчого є вивчення наукових основ пла­нування та впровадження їх у слідчу практику.

Під плануванням розслідування розуміють визначен­ня шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з'ясуванню, а також встановлення найдоціль­ніших строків проведення необхідних слідчих дій та опе-ративно-розшукових заходів.

Значення планування розслідування визначається ва­жливістю завдань, які можуть бути вирішені з його допо­могою. До завдань планування слідства належать:

1) визначення правильних шляхів розкриття злочину;

2) забезпечення об'єктивності, повноти та всебічності розслідування;

3) своєчасне застосування науково-технічних і тактич­них прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи;

4) забезпечення найбільш ефективного поєднання опе-ративно-розшукових заходів і слідчих дій при розсліду­ванні;

5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування.

Процес встановлення об'єктивної істини при розсліду­ванні злочинів залежить від принципів планування, які мають відповідати принципам кримінального процесу, ви­значатися ними. До принципів планування належать:

1) точне, неухильне дотримання законності при роз­слідуванні злочинів;

2) обґрунтованість плану розслідування;

3) індивідуальність планування, недопустимість схе­матичності, шаблону;

4) динамічність планування.

План розслідування визначається слідчим залежно від обсягу матеріалу, який є в його розпорядженні. Найдоціль­нішою формою плану є така:

При розслідуванні складних справ, по яких залучаєть­ся велика кількість осіб, письмовий план доцільно склада­ти за епізодами.

На доповнення до плану складаються схеми, за допо­могою яких графічним шляхом систематизуються дані ио справі. Графічне зображення даних справи, систематизо­ваних за певними ознаками, допомагає чітко уявити стру­ктуру і суть як справи в цілому, так і певних її обставин.

Під час розслідування використовується також мере­жеве планування, яке передбачає схематичне зображення часу провадження окремих дій на підставі прогнозування діяльності з розслідування, однак таке планування стано­вить певну складність через відсутність доказової інфор­мації.