20. Україна в системі цивілізацій.

Цивілізаційний розкол, який сьогодні є небезпекою для територіальної цілісності України, може стати перевагою нашої країни. В сучасному світі є дві тенденції - зростання конективності чи взаємодії культур (культури ніби проростають одна в одну) і зростання відособлення кожної з культур (культури більш глибинно себе самоусвідомлюють). Ці тенденції, накладуючись одна на одну, породжують те, що Хантінгтон дуже необережно і примітивно називає зіткненням цивілізацій.

Цивілізація звучить поки що дуже незвично для України. Але це те, що ми всі ще пам'ятаємо - коли ми могли радіти, як першими були в космосі, коли наші спортсмени брали перші місця на олімпіадах, а наукові відкриття створювали нам світовий пріоритет. Ми так давно не були по-справжньому першими, що вже просто могли б і спробувати це зробити знову.

Яку цивілізацію могла б створити Україна? За типом - точно не імперію. Україна могла б створити цивілізацію, засновану на культурному співробітництві різних культур. Іноді таку цивілізацію і культуру називають трансцивілізацією і транскультурою. Тобто Україна змогла б спробувати зробити те, чого поки що не може зробити ЄС - створити систему взаємних локалізацій європейських культур одна в одній. Адже нам, щоб спробувати створити таку систему взаємних локалізацій різних культур, не потрібно вступати ні в союз Росії та Білорусі, ні в Європейський Союз - ми вже маємо дві цивілізаційних платформи всередині своєї країни. Якщо ми знайдемо спосіб, як системно поєднати дві ці платформи - в мові, в культурі, в політичній системі, в економіці - то фактично ми створимо новий тип цивілізаційної комунікації, яку ще ніхто не створював. Адже багатомовні країни є, але успішних країн, що знайшли спосіб поєднати різні цивілізації всередині країни, досі нема. Отже цивілізація як посередник інших цивілізацій - це дуже цікавий виклик, який можуть підтримати світ - Європа, Росія та хто завгодно.

Цивілізація означає жити так, ніби ми діємо перед Богом і вічністю - "sub specie aeternitatis¹". Цивілізація це завжди більше, ніж вигода окремій країні чи окремій території. Долучитися до чужої цивілізації - завжди більш слабка позиція, ніж створити свою цивілізацію. Цивілізація - це надмета, яку можна не досягти, але енергетика цієї високої мети може створити набагато більше, ніж будь-які сьогоднішні потуги України - "ввійти в золотий мільярд", "іти в Європу", "вступати в НАТО". Якби країни, що складають сьогодні "так званий золотий мільярд", ставили саме цю мету - "стати золотим мільярдом" - вони ніколи ним би не стали. Вони ставили більш масштабну мету. Отже Україна теж має ставити більш масштабну мету - цивілізаційний прорив задля всього людства.

В нашій статті "Чи стане Україна цивілізацією?" ми наводили ті напрямки, які дозволяють країні стати цивілізацією:

1) Своя філософія, яка би осмислювала всі сфери життя, була здатна доводити національні образи до цивілізаційних смислообразів²;

2) Рефлексивна освіта, навчання мисленню, а не технологіям, тобто освіта нового типу;

3) Нова економіка з новими критеріями розвитку (повні цикли виробництва, кількість інфраструктурних послуг, рівень інтелектоємності продуктів і т.д.³);

4) Нова наука, що орієнтується на випередження інших, яку фінансує бізнес і держава;

5) Багатомовність і, можливо, нова мова, але не українська, російська чи англійська, а можливо навіть штучна мова нового типу, яка би виконувала сакральні функції, могла бути мовою науки (ця мова могла би прислужитися і Європі);

6) Партії нового типу, які здатні діяти програмно впродовж декількох поколінь (масштаб завдань потребуватиме нових менеджерів і консультантів з іншими цілями);

7) Свої теорії, які публікуються, обговорюються, замовляються і застосовуються;

8) Нова культурна політика цивілізаційного типу;

9) Нове мистецтво, яке продукує смислообрази, і митців цьому мають вчити.

23