1.2. Способи подання тексту

Будь-який текст складається із знаків. Ці знаки людина розрізняє за їх накресленням, і завдяки цьому може їх читати. Але комп’ютер розрізняти знаки тексту таким способом не здатний.

Тому для комп’ютерного подання використовується інший спосіб, а саме: кожний знак тексту позначають (кодують) певним числом. Саме в такому вигляді знаки і зберігаються, і обробляються. Але якщо виникає необхідність вивести текст на екран, то використовують спеціальні кодові таблиці, в яких кожному коду ставиться у відповідність зображення. І таким чином, на екран виводиться не код, а відповідне зображення знаку.

Будь-які кодові таблиці підпорядковані певним стандартам. Зокрема, тривалий час (з 1960-х років) в комп’ютерах використовувався розширений стандарт ASCII. У відповідності з цим стандартом для кодування кожного знаку потрібний 1 байт, тобто 8-розрядне двійкове число. Таким способом можна закодувати 256 знаків, коди яких мають значення від 0 до 255. Перші 128 знаків незмінні – це літери латинського алфавіту, цифри, розділові знаки, дужки тощо. Наступні 128 знаків – змінні і можуть належати різним національним алфавітам.

Код ASCII є 8-бітним (однобайтовим) і його основний недолік полягає в тому, що неможливо користуватись одночасно декількома мовами через малу кількість можливих кодів. Тому у 1993 році був розроблений новий 31-бітний стандарт кодування знаків Unicode. Кількість можливих кодів цього стандарту дуже велика і становить 2³¹. На даний момент реальні потреби в кодах становлять менше 0,1% цього числа. Саме тому в сучасних комп’ютерах прийнято скорочену 16-бітову версію Unicode, в яку входять всі основні алфавіти світу.

1.3. Способи подання зображень

Для того, щоб неперервне зображення могло зберігатись та оброблятись в комп’ютері, воно попередньо має бути представлено у дискретній формі. Це означає, що все зображення розбивають на окремі невеликі елементи. При цьому вважається, що в межах кожного елементу зображення має один і той же колір. Такий спосіб подання зображення називається растровим. Елементи растру називаються пікселями. Вони надзвичайно малі і тому їх ототожнюють з точками.

В комп’ютерній графіці використовується прямокутний растр, в якому пікселі утворюють рядки та стовпчики прямокутної матриці. Кількість пікселів екрану називається його розподільчою здатністю і визначає якість зображення. Наприклад, розподільча здатність 1024х768 означає, що прямокутна матриця пікселів має 1024 стовпчики і 768 рядків.

Для позначення кольорів пікселів найчастіше використовується модель RGB. В цій моделі основними кольорами вважаються червоний (R), зелений (G) та синій (B). Суміш цих трьох кольорів з різною яскравістю дає можливість утворити будь-які інші кольори.

В залежності від обраної кількості рівнів яскравості кольорів розрізняють різні відеорежими. Наприклад, режим TrueColor передбачає, що кожний колір від найменшої до найбільшої своєї яскравості розбито на 256 рівнів. Таким чином, щоб указати номер рівня яскравості однієї кольорової складової, потрібний 1 байт, а всього для вказівки кольору точки потрібно 3 байти, що становить 24 розряди. Число 24 в даному прикладі називається глибиною кольоровості. Всього таким способом можна утворити 2²⁴=16777216 кольорів.