4.Історія Бразилії

Перші люди з'явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий спосіб життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрової тростини, кави і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з числа поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців. У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від наступаючих армій Наполеона, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді брав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) проголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.

Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педро I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він зрікся престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру II. Рабство було скасовано в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою за час відсутності імператора. Цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. У останні роки свого існування імперія занурилася в глибоку політичну та військову кризу. В результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педро II 15 листопада 1889 відмовився від трону, після чого була проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка Сполучених Штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.

У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азіатських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930—1934 і 1937—1945, під владою Жетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців обирали між президентською та парламентською системами, а також вирішили не відновлювати конституційну монархію.

Ключова особливість демократії в сучасній Бразилії — існування яскравого і активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівність статей та економічну справедливість.

5.Беліз

Історія: У 1638 році на узбережжі Белізу оселилися англійські пірати, які нападали на іспанські кораблі. Пізніше британські поселенці зайнялися заготівлями деревини кампешового дерева, з якої витягувалася речовина, яка використовується при виготовленні барвників для тканин, що мало велике значення для вовнопрядильної промисловості в Європі. Іспанці дозволили поселенцям зайняти цю територію і вести лісорозробки, вимагаючи в обмін допомогу в боротьбі з піратством. В історичних документах початку 17 в. зазначається, що в цей час з Ямайки стали завозити рабів-негрів для роботи на лісозаготівлях. Вже до 1800 року африканці за чисельністю в чотири рази перевершували поселенців європейського походження. До цього часу основною статтею експорту стало червоне дерево, що витіснило сандалове дерево на друге місце (таке становище зберігалося до 1950-х років).

У 1862 році Беліз був офіційно проголошений британською колонією і перейменований у Британський Гондурас, а на чолі адміністрації замість суперінтенданта було поставлено віце-губернатора.

Під час економічної кризи 1930-х років економіка колонії опинилась на порозі краху через різке падіння у Великобританії попиту на лісоматеріали. До бід, викликаних масовим безробіттям, додалися наслідки руйнівного урагану 1931 року. У 1934 році по країні прокотилася хвиля демонстрацій і виступів, що ознаменували початок руху за незалежність. У відповідь на це британські власті скасували кримінальну відповідальність за порушення робітниками умов трудового контракту і легалізували профспілки.

Хоча ще в 1961 році Великобританія заявляла про свою готовність надати колонії незалежність, формальне проголошення незалежності Белізу відбулося тільки через двадцять років. Причиною цього були претензії Гватемали, що посилилися, на права, нібито успадковані нею від Іспанії. Фактично кордон між Белізом і Гватемалою був встановлений відповідно до угоди 1859 між Великобританією і Гватемалою. Територіальні претензії Гватемали поновилися в 1930-х роках. У 1975 році Гватемала навіть погрожувала ввести війська на територію Белізу. Як міру у відповідь Великобританія направила в цей район свої сухопутні війська, військові кораблі і реактивні винищувачі. У 1980 році ООН прийняла спеціальну резолюцію, що визнає незалежність Белізу; єдиною країною, що проголосувала проти резолюції, була Гватемала. Беліз був проголошений незалежною державою 21 вересня 1981 року.

Офіційна назва – Беліз

Географічне положення - країна розташована в Центральній Америці, межує на півночі з Мексикою, на заході і півдні з Ґватемалою, омивається Карибським морем.

Площа території - 23 тис.кв. км.

Населення - 322,1 тис.осіб

Столиця - м.Бельмопан

Адміністративний поділ - територія Белізу ділиться на 6 округів: Коросаль, Ориндж-Уолк, Беліз, Кайо, Станн-Крик і Толедо.

Державна мова - англійська.

Релігія – католики – 50%, протестанти – 27%.

Грошова одиниця - белізький долар

Національне свято - 21 вересня - День незалежності (1981 р.)

Членство у міжнародних організаціях - член ООН, МВФ, ОАД, Британської Співдружності Націй.

Економіка: Беліз – аграрна країна. Виробляються на експорт цукор-сирець, цитрусові і банани; нині ці продукти в сукупності дають до 60% валютних надходжень від експорту. Близько 11% експортних прибутків припадає на долю риби й інших морепродуктів, 20% – промислових товарів, в основному готового одягу і виробів деревообробної промисловості. В імпорті переважають машини і обладнання.

Швидкими темпами розвивається туризм. Туристів приваблюють в країну головним чином пам'ятки стародавньої культури майя.

Держ. устрій: Беліз - незалежна держава в складі Співдружності, на чолі з Великобританією.

Глава держави - королева Великої Британії Єлизавета II ,представлена в особі генерал-губернатора, який повинен бути громадянином Белізу. Генерал-губернатор - Колвілл Норберт ЯНГ

Законодавчим органом є Національні збори - парламент , що складається з двох палат: сенату і палати представників.

Виконавча влада належить уряду, який очолює прем'єр-міністром. Прем'єр-міністром призначається лідер партії, яка дістала більшість на парламентських виборах.

Політичні партії: Народна національна партія; Народна об'єднана партія ;Об'єднана демократична партія