3.4. Проблеми і перспективи врегулювання релігійних конфліктів

Однією з найважливіших проблем стрімкого поширення конфліктів на релігійній основі і відповідно зменшення перспектив їх врегулювання є роль ЗМІ, які висвітлюють той чи інших конфлікт.

Справа в тому, що специфіка релігійних конфліктів полягає в тому, що вони зачіпають духовне життя людей, внутрішній світ віруючих, що пов’язаний зі світом божественним.

Саме засоби масової інформації сьогодні формують суспільну свідомість і впливають на сприйняття тих чи інших мас подій і процесів, що сьогодні відбуваються у світі.

Будь-які публікації, що стосуються діяльності релігійних організацій, повинні бути засновані на перевіреній, достовірної інформації, витримані в делікатній формі, обережні у висловлюваннях і характеристиках віруючих людей.

Практика останніх років показує, що кількість публікацій, теле-і радіопередач на релігійну тематику зросла неоднократно. Деякі журналісти стали спеціалізуватися на даній проблематиці. З'явилася навіть Гільдія релігійної журналістики. І все ж, публікується безліч статей і випускається в ефір безліч теле-і радіопередач, підготовлених журналістами, які слабо уявляють специфіку релігійної тематики. Нерідко подібні виступи замість того, щоб нести мир і формувати толерантне суспільство, самі є джерелом соціальної напруженості і релігійного конфлікту. Адже розпалити релігійну ворожнечу, конфлікт набагато легше, ніж їх погасити.

Таке різноманіття конфесійного простору європейських країн не є чимось унікальним у світовій практиці. Воно складалося в результаті історично тривалого і складного процесу, під впливом різних факторів. Століттями тривало розширення світового простору, виникнення нових державностей, які населяли різні етнічні народи, що сповідали свої релігії і культи. Дуже важливим в цьому аспекті виступають власні духовні пошуки європейців.

В цілому сучасна релігійна картина в європі характеризується двома тенденціями: відродженням і зростаючим впливом традиційних конфесій та розвитком нових релігійних рухів.

Поліконфесійний характер Європейських країн, безумовно, накладає свій відбиток на зміст державно-конфесійних відносин та практику реалізації законодавства про свободу совісті й релігійні об'єднання.

Правовідносини в сфері реалізації релігійних прав і свобод регулюються нормативними правовими актами, що належать до різних галузей права.

Законом також введено нове поняття - релігійна група, якій визнається добровільне об'єднання громадян, утворене з метою спільного сповідання і поширення віри, яке здійснює діяльність без державної реєстрації та набуття правоздатності юридичної особи. З одного боку, це положення закону дало можливість релігійним об'єднанням легально діяти без державної реєстрації.

Не можна забувати, що релігійні конфлікти характерні, перш за все, для держав з багатоконфесійним населенням, в яких приймаються і діють дискримінаційні закони або ігноруються і порушуються права віруючих. Створення переваг для однієї релігії неминуче призводить до ущемлення прав інших. Ось чому в європейському суспільстві виникають побоювання у зв'язку з тим, що православ'я може придбати де-факто статус традиційної релігії, а це, в свою чергу, викличе посилення націоналістичних рухів в країнах на європейському континенті. І ці побоювання небезпідставні, оскільки в суспільній свідомості православ'я тісно пов'язане зі слов’янськими народами. Поширена думка, згідно з якою мусульманська релігія, зокрема іслам, в найближчому майбутньому займе панівні позиції, що призведе до неминучого зіткнення культур і цивілізацій і виникнення релігійних протистоянь, які в свою чергу загрожують мирному співіснуванню.