55.Обгрунтування джерел фінансування і вибір інвестора для інновац.Діял-ті на підприємстві.

Кошти, надані на інновац.проект, мають певну вартість, і за їх використання необх.платити, незалежно від джерела отримання. Формою оплати можуть бути дивіденди (акціонерам) і відсоткові відрахування (кредиторам). Врахування і аналіз розміру плати за користування фін.ресурсами є одним з основних завдань при визначенні джерел залучення інвестицій у інновац.проект. Існують особливості плати за власні фін.ресурси орг-ї. Думка про те, що за власні ресурси платити не треба – хибна, оскільки орг-я завжди має можливість інвестувати кошти і заробити на цьому. Тому мінім.вартістю таких ресурсів є потенц.дохід орг-ї від альтернат.способу їх вкладення.

Кредитне фінанси-ня для підпр-ва є вигіднішим, ніж фінанси-ня за допомогою власних фін.коштів. Однак воно ризикованіше, бо відсотки за кредит і основну частину боргу підпр-во повинно повертати за будь-яких обставин.

Вибір джерел інвестування інновац.проектів і програм значною мірою залежить від умов надання кредитів. Джерелами інвестування є: 1)Вітчизняні банки. Обізнані із специфікоє та умовами ведення бізнесу у країні краще, розуміють вітчизн.фін.звітність, можуть запропонувати консультації щодо зниження витрат фінан-ня, посилаючис на власний дсвід. 2)Іноземні банки. Фін-ня можливе на триваліший період і за нижчою вартістю, ні відчиз-х. Вони мають доступ до більших обсягів капіталу. 3)Портфельні інвестори. Це ін вест.фонди, фонди венчурного кап-лу, пенсійні, страхові фонди тощо. Намагаються об’єднати доходи від виплати дивід-в і від підвищення вартості осн.засобів. Хочуть мати право голосу в управл-ні підпр-вом. 4)Фонди допомоги. Ці інвест-ні інститути підтримують іноз.уряди. займаються ін вест-ням малих, сер.і дочірніх підпр-в. Більше інвестують у період політ.та економ. нестабільності. 5)Стратегічні інвестори. Налаштовані на довгостр. співробітництво і прагнут мати значні повноваження при прийнятті стратег.і операт.рішень. Для стратег.інвестора найсприйнятливішою формою вкладення коштів є спільне підприємство. 6)Публічна емісія акцій і облігацій. До неї вдаються відомі великі підприємства, акції яких мають попит. Додатковий їх випуск і реалізація на фондовому ринку дають змогу підпр-ву диверсифікувати склад акціонерів, збільшує ліквідність проданих акцій і є відмінною рекламою для підпр-ва у разі успіху. Однак потребує додатк.витрат, пов’язаних з емісією акцій, рекламою, вартістю підготовки.

56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.

Венчурні (ризикові) фірми – це підпр. з ризиковою діяльністю, у процесі якої створюються і впроваджуються у вир-во нові товари, технології та послуги. Венчурні фірми – це здебільшого малі підпр. у новітніх галузях вир-ва (електроніка, біохімія, біоінженерія, вир-во споживчих товарів), які швидко прогресують і в яких відбувається інтенсивна зміна поколінь продуктів і технологій, пов’язаних з базисними інноваціями.

Роль венчурного підпр.зводиться не тільки до підвищення науково-технічного рівня вир-ва, а й до їхнього впливу на динамічність усього госп.комплексу.

Фінансування венчурного підпр.здійснюється на принципах пайової участі, а кошти фірм венчурного підпр. функціонують як акціонерний капітал.

Категорія венчурного капіталу відображає систему відносин між суб’єктами венчурного підпр., що забезпечує акумуляцію вільних коштів і вкладання їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння та комерціалізації інновацій. Венчурне фін-ння має такі особливості: 1)кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчура-фірми; 2)кошти надаються на безпроцентній основі, тобто ризиковий капітал розміщується не як кредит, а вигляді паю в статусний фонд фірми; 3)інвестори ризикового капіталу прагнуть отримати не підпр., а засновницький дохід, який почне приносити підопічна фірма; 4)повернення вкладених коштів венчурним фінансистом здійснюється в момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок і залежно від частки участі в наданні коштів; 5)вкладники капіталу вимушені очікувати в середньому від 3 до 5 років, щоб переконатись в тому, що вклади є перспективними, і до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладені кошти. Джерелами венчурного капіталу можуть бути: вільні фін. ресурси пенсійних, благодійних фондів, державні структури, корпоративний венчурний капітал, приватні інвестори, зарубіжні інвестори, банки, страхові компанії тощо. В Україні тільки починає зароджуватись індустрія венчурного капіталу.

Основними чинниками, які обмежують розвиток венчурного бізнесу в Україні є: *дефіцит фін. ресурсів, *відсутність чіткої інноваційної політики держави, *ек.нестабільність, *відсутність конкуренції наук.-техн. продукції на внутрішньому ринку.