53.Характеристика організаційних форм міжнародної, науково-технічної коопреації фірм для спільного проведення нддкр

Починаючи з 70—80-х років, у технічно розвинених країнах стали активно поширюватись різні форми спільного проведення науково-дослідних робіт, які перш за все спрямовані на забезпечення великих технологічних проривів. Вирішення таких завдань потребує виконання складних програм НДДКР, значних фінансових, матеріально-технічних і людських ресурсів. Виникла міжфірмова науково-технічна кооперація в інноваційних процесах. Це тривалі об'єднання фірм різних розмірів між собою і/або з університетами на основі угоди про спільне фінансування НДДКР. Така кооперація націлена на вирішення довгострокових комерційних завдань, пов'язаних із глобальним поширенням нової технології, скороченням строків розробки й освоєння проектів, швидшим просуванням нових виробів на ринок. У наш час практично всі промислові компанії розвинених країн активізують міжфірмові зв'язки. Виділяють такі основні форми міжфірмового співробітництва, як: • угоди про співпрацю в окремих видах наукової діяльності — «спільна науково-технічна і виробнича діяльність»; • створення спільних підприємств (СП); • угоди про поглинання новаторських малих підприємств (венчурних фірм) великими компаніями з метою одержання нових технологій;

• угоди про розподіл між фірмами витрат на НДДКР; • угоди про розподіл відповідальності між компаніями — за сновниками консорціуму; • угоди про створення науково-технічних альянсів. Кінець 80-х і 90-ті роки відзначаються швидким зростанням міжнародної науково-технічної кооперації фірм — науково-технічних стратегічних альянсів (НТА). Це стійкі об'єднання фірм різних країн між собою і з науковими установами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне вирішення науково-технічних проблем. У рамках стратегічних альянсів забезпечуються такі взаємодії між фірмами: • спільне проведення НДДКР; • взаємний обмін науковими досягненнями; • взаємний обмін виробничим досвідом; • підготовка кваліфікованих кадрів.

58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.

Інноваційна культура – порівняно нове поняття і вид свідомої діяльності організації. Інноваційна культура розглядається як цілісна система вироблених в організації і притаманних її членам моделей поведінки, що впливають на спосіб життєдіяльності організації. Інноваційна культура забезпечує сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність підтримувати і реалізувати інновації в усіх сферах життя. Формування інноваційної культури пов’язане з розвитком творчих здібностей і реалізацією креативного потенціалу самої людини – її суб’єкта. Формування інноваційної культури ґрунтується на системі цінностей організації, які являють собою ряд ідей, часто неписаних, які обґрунтовують цілі і сенс роботи організації. Культура складається з правил, дотримання яких дає позитивний ефект.

Існують три різновиди культурних процедур в організації: 1)процедури, що супроводжують інноваційно-вир-ий процес, утілюючи в певні форми в певні професійні дії, наприклад, процедура обговорення ідеї або способи взаємодії з колегами в творчій групі чи вир-ми підрозділами. Ці процедури називаються робочими; 2)процедури, що забезпечують координацію інноваційного процесу, наприклад, проведення вир-их нарад. Такі процедури називаються управлінськими; 3)процедури, що опосередковують завершення інноваційного процесу, підведення підсумків упровадження нововведень, одержання результатів, винагороди учасників розробок, винаходів. Це процедури винагород і визнання.