- •2.Сутність інноватики як науки. Предмет, об’єкт, специфіка інноватики.
- •8. Характеристика еволюційного, біфуркаційного та інноваційного типів розвитку в економіці.
- •9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія й.Шумпетера.
- •10. Основні положення хвильової теорії м.Д.Кондратьєва.
- •11.Основні положення неоклас.Теорії нововведень г.Менша. Значення концепції s-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.
- •12. Значення теорії інноваційного підприємництва та соціально-психологічної теорії в дослідженні проблем впровадження інновацій.
- •13. Сутність, зміст та види інноваційного процесу.
- •14. Структура інноваційного процесу: сутнісна характеристика основних етапів та видів діяльності.
- •15. Характеристика основних моделей поширення інновацій.
- •16. Сутність та значення класифікації інновацій для управлінської діяльності.
- •17.Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності.
- •24. Принципи та методи інновац-го мен-ту.
- •25.Характеристика основних функцій інновац.Мен-ту.
- •26. Прогнозування в інновац.Мен-ті: задачі та методи.
- •27. Цілевстановлення в інновац.Мен-ті. Методи формування „дерева цілей” організації.
- •28. Основні вимоги до менеджерів в інноваційній сфері.
- •29. Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інновац.Сфері.
- •30.Рішення в інновац.Менеджменті та методи їх прийняття.
- •31. Взаємодія організації і нововведень. Основні чинники. Що складають основу сил відторгнення нововведень.
- •32. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій.
- •33. Особливості взаємодії організації і нововведень за д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу.
- •34. Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання.
- •35.Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки.
- •36.Характеристика основних підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства та особливості їх застосування.
- •37.Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях.
- •38.Типи інноваційних статегій за «менеджерскою поведінкою».Можливі наслідки застосування для підприємства
- •39. Характеристика та особливості застосування наступальних інноваційних стратегій за м.Портером.
- •40.Характеристика та особливості застосування оборонних інноваційних стратегій за м.Портером.
- •41.Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій.
- •42.Сутність та значення swot-аналізу при виборі інноваційної стратегії.
- •43. Методи пошуку інноваційних ідей. Характеристика активних методів пошуку.
- •44.Основні принципи стратегічного планування інноваційної діяльності.
- •45.Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу”
- •48.Матричні структури: сутність, види, особливості застосування.
- •47.Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продукт.Ознакою та за стадіями нддкр.
- •46. Характеристика основних етапів стратегічного планування інновац. Діяльності організації.
- •49.Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтеграл. Організації робіт в ін.Процесі.
- •54. Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності.
- •50.Характеристика основних видів ефективності інновац.Діяльності.
- •51.Основні принципи оцінки інноваційного проекту
- •52. Джерела фінансування інновац.Діяльності підпр-в України.
- •53.Характеристика організаційних форм міжнародної, науково-технічної коопреації фірм для спільного проведення нддкр
- •58. Суть інноваційної культури організації, її склад та способи її формування.
- •55.Обгрунтування джерел фінансування і вибір інвестора для інновац.Діял-ті на підприємстві.
- •56. Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом.
- •57. Методи стимулювання творчої активності персоналу в управлінні інноваційною діяльністю.
- •59.Особливості сучасного розвитку науково-технічного потенціалу України
- •60.Характеристика поняття технологічного розриву. S-образна крива р.Фостера.
- •61. Роль венчурних організацій в інноваційному процесі.
- •63. Управління інноваційним проектом: характеристика спільних ознак проектів та завдань менеджменту:
- •62. Види ефективності інноваційної діяльності. Оцінка соц. Наслідків наук.-техн. Інновацій.
- •64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційної діяльності: характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.
- •65.Характеристика моделі управління інноваційним проектом: wbs, obs, матриця відповідальності тощо.
- •1.Сутність та зміст основних категорій інноватики: новація, нововведення, інновація, винахід, відкриття.
- •2.Сутність інноватики як науки. Предмет, об’єкт, специфіка інноватики.
1.Сутність та зміст основних категорій інноватики: новація, нововведення, інновація, винахід, відкриття.
Незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література.
Інноватика – наука, що вивчає закономірності процесів розвитку і формування інновацій та нововведень, механізмів управління змінами, подолання опору нововведень, адаптації до них людини, викор-ня та поширення інновацій, вплив інновац.діяльності на сферу конкур-ї та розвиток сус-ва вцілому.
Предмет – створеня, освоєння, розповсюдження інновацій.
Новація - новий вид продукту, технології, методу як кінцевий результат інноваційного процесу, що його потребує суспільство. У новації реалізуються нові наукові та технічні знання, які приводять організацію до успіху на ринку. Процес введення новації на ринок називається процесом комерціалізації. Новації формують ринок новацій.
Нововведення - процес втілення та поширення нових видів продуктів, послуг, виробничих процесів, ідей, методів роботи, усього нового щодо організації або її середовища.
Відкриття - встановлені рішення невідомих об’єктивних закономірностей , властивостей і явищ реального світу, що спричиняють накопичення нових ідей.
Винахід - нове тех. вирішення конкретної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість життя або змінює умови праці.
Інновація - кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту на ринку, нового або удосконаленого тех. процесу, що використовується в практичній діяльності або у новому підході до соц. послуг і приносить прибуток.
2.Сутність інноватики як науки. Предмет, об’єкт, специфіка інноватики.
Нововведення як інструмент перетворення є самостійним об’єктом вивчення в усіх промислово розвинених країнах. Виникла нова галузь науки інноватика- це наука, яка вивчає закономірності процесів розвитку і формування інновацій та нововведень, механізмів упр-ня змінами, подолання опору нововведенням, адаптації до них людини, використання та поширення інноваційних потоків, інноваційної діяльності, їх вплив на сферу конкуренції, на розвиток суспільства в цілому. Предметом інноватики є створення, освоєння і поширення різного виду новацій. Об’єкт - технологічні уклади, ділові цикли, життєвий цикл продукції, технології, товарів, інноваційні процеси. Специфіка інноватики полягає в тому, що вона є міждисциплінарною методологію особливого типу. Інноватика забезпечує таке інтегрування знань, у процесі якого спеціальні науки (економіко - управлінські, соціологія, психологія та ін.) зберігають свою самостійність і специфічність, але їх теоретичні концепції і фактичні дані об’єднуються навколо методів дослідження проблем інновацій та інноваційної діяльності, інтегруючи різноманітні наукові знання з метою підвищення їх практичної ефективності.
3.Сутність та значення інноваційної діяльності(ІД). Основні чинники, що сприяють і стримують інноваційну діяльність.
ІД- діяльність, що спрямована на забезпечення доведення наук.-тех. ідей до рез-ту, придатного до практичного застосування та їх реалізації на ринку з метою задоволення потреб сус-ва у конкурентоспроможних товарах і послугах. Техніко-економ. чинники, що стримують ІД – відсутність: джерел фінансування, попиту на продукцію, інфо-ї про ринок; слабкість матеріально-технологічної та наук. бази; високий екон. ризик; ускладнення та подорожчання науко-досл. розробок; низький наук.-інноваційний потенціал держави, регіонів. Тех.-ек, що сприяють наявність: резерву фінансових та матеріально-технічних заходів, господарської та науково-технічної інфраструктури; розвиток конкуренції та скорочення тривалості Ж.Ц. наукоємних товарів. Організ.-управл. чинники, що стримують ІД- сталі організаційні структури, надмірна централізація, перевага вертикальних потоків інфо-ї; установча замкненість, труднощі в міжгалузевих відносинах; організація на усталені ринки, орієнтація на короткострокову окупність. Сприяють - гнучкість організаційних структур, демократичний стиль упр-я, перевага горизонтальних потоків інфо-ї; припущення коригувань, децентралізація, автономія, формування цільових проблемних груп. Юридичні чинники, що стримують ІД- недосконалість законодавчої бази з питань ІД, охорони інтелектуальної власності. Сприяють - законодавчі заходи ( особливі пільги, закони),що заохочують ІД, забезпечують інтелектуальні власність. Соц-психологічні чинники, що стримують ІД опір змінам; необхідність нової діяльності; страх невизначеності, страх відповідальності за помилку; низький професійний статус інноватора; відплив наукових кадрів. Сприяють-сприятливість до змін, нововведень; моральна винагорода, суспільне визнання; можливість самореалізації, розвиток умов творчої праці, матеріальні стимули.
4.Життєвий цикл інновацій(Ж.Ц): характеристика фаз розвитку та задач менеджменту. Ж.Ц. інновацій - період від зародження ідеї до розробки, створення, поширення, використання та утилізації продукту (від зародження до смерті).Перша фаза - дослідження і розробка нововведення продукту. Закінчується фаза передаванням опрацьованої документації у виробництво. Друга фаза – відбувається технологічне освоєння масштабного вир-ва нової продукції. Третя фаза – стабілізація обсягів вир-ва. Четверта фаза – відбувається поступове зниження виробництва і продукція виводиться із сфери реалізації. Завдання менеджерів вищої ланки визначати перспективні напрямки розвитку бізнесу, ставити стратегічні цілі, окреслити коло інновацій, що можуть бути використані для реалізації цілей. Менеджери середньої ланки: втілення у життя інноваційних рішень керівництва, що передбачає вміння консолідувати персонал для їх досягнення, створити відповідний психологічний клімат у колективі, сформувати у ньому відповідні мотиваційні преференції, організувати і координувати роботу виконавців згідно з поставленими завданнями.
5. Стан та проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні.
В умовах реформування української економіки виникла проблема пошуку фінансових джерел активізації інноваційної діяльності – прийняття відповідних законів, надання пільг, створення приватного капіталу, стимулювання припливу в науку талановитої молоді, оновлення наукових кадрів через удосконалення системи оплати праці та відродження престижу професії науковця. Це зумовлено тим, як свідчать статистичні дані, масштаби ІД в Україні згортаються. Наприклад у 1998р. ІД здійснювали лише 18,7% промислових під-в, від загальної кількості. Сприятливішими для впровадження інновацій були умови на великих промислових під-х, що мають належну матеріально-технічну базу. Слід зауважити що в цілому з року в рік знижується технологічний рівень розробок, які виконуються. У перерахунку на 100 фахівців, що займаються дослідженнями і розробками, сьогодні припадає 1 патент . Нині найбільший спад ІД спостерігається серед тих економічних суб’єктів, які впроваджували нові технологічні процеси, -49,17%, на другому місці під-ва, що здійснювали комплексну механізацію та автоматизацію, - 33,6.
6.Сутність, складові та властивості інноваційної інфраструктури.
Інноваційна інфраструктура - сукупність взаємопов’язаних та взаємопов’язуючих організацій, необхідних та достатніх для ефективного здійснення ІД. Властивості інноваційної інфраструктури: 1) поширеність по регіонам; 2) універсальність; 3) професіоналізм; 4) конструктивізм; 5) фін. та інформаційна забезпеченість; 6)гнучкість.
Складові інновац. інфраструктури є фінансові кредитні установи; зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси); технопарки (технологічні парки, агро парки, інноваційні парки); інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві); інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу); консалтингові (надання консультацій у сфері захисту інтелектуальної власності, реінжинірингу тощо)фірми, інноваційні та страхові компанії.
7.Закономірності формування технологічних укладів та характеристика його структури. Роль базових інновацій в формування ТУ.
ТУ – єдиний технологічний рівень вир-ва пов’язаних вертикальними і горизонтальними потоками якісно одноразових ресурсів, що базуються на загальних ресурсах робочої сили та загальному науково-технічному потенціалу. Технологічний уклад має складну внутрішню структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Це принципово нові технології, що створені на базі раніше не відомих законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності і сус-ві. Життєвий цикл має три фази: 1) зародження і формування нового ТУ в надрах попереднього і набуває подальшого розвитку; 2) структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва і збігається з домінуванням певного технологічного укладу; 3) Починається «зрілість» життєвого циклу ТУ, закінчуючись поступовим затуханням і відмиранням старіючого ТУ