- •1) Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі практичної філософії?
- •2) Що таке прикладна етика? у чому полягають її особливості?
- •3) Структура прикладної етики та основні різновиди
- •4. Екологічна етика: від антропоцентричної парадигми до «глибинної екології»
- •5. Основні принципи екологічної етики
- •7. Проаналізуйте основну дилему екологічної етики (біоцентризм – антропоцентризм) на прикладі Декларації прав живих істот.
- •8. Як співвідносяться прикладна та професійна етики?
- •9. Як співвідносяться економічна та підприємницька етики?
- •10. Основні концепції підприємницької етики.
- •11) У чому полягають основні дилеми етики бізнесу?
- •12) Які принципи і дилеми етики бізнесу втілилися в Кодексі підприємницької етики?
- •13. Релігійні та філософсько-соціальні джерела етики бізнесу.
- •14) Основні принципи і дилеми біотетики?
- •16. Як співвідносяться біоетика та професійна лікарська етика?
- •17. Громадянська етика та її особливості(часть №1)
- •18.Проаналізуйте основні дилеми правової етики.(часть №!)
- •19.Чи є патріотизм чеснотою?
- •20. Поняття «довіра», «соціальний капітал» та соціальні вартості.
- •21.Що таке етикет? Які існують його різновиди?
- •23. Конфлікти цінностей в системі освіти
- •24. Які принципи в основі етики педагога
- •26. Моральні цінності і особливості професійної діяльності
- •27. Етико-психологічні аспекти ділового спілкування.
- •29. Професійна етика і етикет службових стосунків.
- •30. Культура спілкування і етикет.
23. Конфлікти цінностей в системі освіти
Основні суперечності, конфлікти в освіті виникають довкола проблеми, чого навчати і як навчати. Головним замовником у цьому процесі, як відомо, є суспільство, а виконавцем — система освіти і виховання. Тому на макрорівні суперечності і конфлікти виникають між системою освіти і суспільством; на мезорівні (середньому) — між адміністрацією освітніх закладів і вчителями (викладачами), адміністрацією і батьками; адміністрацією та учнями (студентами); на мікрорівні (нижньому) — у системах “учитель (викладач) — учень (студент)”, “батько (мати) — учень (студент)”. Усі ці конфлікти є вертикальними.
Крім вертикальних, на кожному рівні системи освіти наявні і горизонтальні конфлікти. Наприклад, на макрорівні можуть виникати суперечності і конфлікти стосовно політики держави у сфері освіти, виховання; між більшістю громадян (громадянським суспільством) і вищими керівними структурами (державою); на середньому рівні — між різними рівнями управлінських підсистем системи освіти; на нижньому — між учителями, учителями і батьками, між батьками, учнями.
У системі вищої освіти батьки вже не виконують такої істотної ролі, як у середній, тому в ній виокремлюють такі групи конфліктів: “суспільство — ВНЗ”; “ректорат — колектив ВНЗ”; “студент — викладач”, “викладач — викладач” , “студент — студент”. Проміжними варіантами є конфлікти між ректоратом і колективом ВНЗ, ректоратом і деканатом, ректоратом і кафедрою, кафедрою і деканатом, деканатом і колективом факультету та ін.
Конфлікти на рівні “суспільство — освіта” можуть бути спричинені відсутністю цілісної і послідовної концепції освітньої політики (стратегії розвитку системи освіти); втратою ціннісних орієнтирів; незатребуваністю суспільством людей з високим рівнем інтелекту; недостатнім фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням системи освіти (спричинює соціально-трудові конфлікти, страйки, мітинги, пікетування державних установ, голодування та інші форми протесту; закриття навчальних закладів через нестачу коштів на їх утримання; невдоволеність працівників освіти оплатою праці).
24. Які принципи в основі етики педагога
Чемність - форма взаємовідносин між людьми, яка включає в себе такі людські прояви, як уважність, готовність стати в пригоді кожному, хто цього потребує. У житті можуть зустрічатися ситуації, коли ми вимушені мати справу з людиною, котра з різних причин не заслуговує на повагу. Але це не дає нам права принижувати її. Треба за всіх обставин залишатися чемним. Чемність має декілька відтінків: коректність, люб'язність ґречність, делікатність.
Коректність - це здебільшого офіційна, суха чемність, уміння «тримати себе в руках» у будь-яких ситуаціях, навіть конфліктних. Проявляти коректність - означає зберігати свою гідність і свого партнера зі спілкування.
Люб'язність - чемність, у якій виразно проявляється прагнення бути приємним і корисним іншому. Люб'язна людина - це людина привітна, увічлива, з якою приємно вступати в контакт, вислуховувати її поради.
Ґречність - вища міра вияву ввічливості, яка завжди має проявлятись у спілкуванні зі старшими людьми.
Делікатність - чемність, що виявляється педагогом особливо м'яко, чутливо стосовно неврівноважених, уразливих, егоїстичних, навіть злих дітей. Часто це діти з проблемних чи неповних родин, де панують жорсткі взаємини, відсутній емоційно-позитивний мікроклімат.
Тактовність - почуття міри, котрої слід дотримуватися у стосунках з іншими людьми. Для її належного прояву педагогові необхідно:
• уміти відчувати ту межу, за якою в дитини, колеги чи в когось із батьків може виникнути образа;
• не робити зауважень у присутності інших людей;
• не ставити запитань, що можуть викликати біль у співрозмовника або поставити його в незручне становище.
Тактовність - надзвичайно важлива умова та обов'язкова ознака педагогічної культури. Вона передбачає чутливість до переживань іншої людини і здатність рахуватися з нею по доброті, а не заради власного благополуччя.
Точність - уміння цінувати своє слово, не кидати його на вітер, тобто виконувати те, про що обіцяли.
Скромність - уміння зіставляти власну самооцінку з думкою інших, не переоцінювати себе, свою значимість.
Вищеназвані гуманістичні норми моралі є критеріальними показниками етики спілкування вихователя, учителя з дітьми (звичайно, за умови засвоєння їх на належному рівні).