Лекція №16

Тема: Ціноутворення на зовнішньому ринку.

План:

1.Види зовнішньо-торгівельних цін. 2.Методи визначення цін зовнішньоекономічних контрактів.

Ключові терміни та поняття: світова ціна, характерні риси ціноутворення на світових ринках; довідкові ціни; прейскурантні ціни; біржові котирування та ціни аукціонів; ціни міжнародних товарних аукціонів; ціни торгів; ціни фактичних угод; ціни пропозицій; розрахункові ціни; середньостатистичні екс­портні та імпортні ціни; контрактна ціна; зовнішньоторговельна ціна; експортна ціна; методи визначення цін зовнішньоекономічних контрактів.

Література основна:

1. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика: Навч. посібник / Ю. Г. Тормоса.– К. КНЕУ, 2001. –122 с., С. 61-72.

2.Верхоглядова Н. І. Основи ціноутворення: Навчальний посібник / Верхоглядова Н. І., Ільїна С. Б., Іваннікова Н. А., Слабко Я. Я., Лисенко Ю. В. – К. : Кондор, 2007. – 252 с., С. 213-225.

3.Шкварчук Л. О. Ціноутворення: Підручник. – К. : Кондор. – 2006. 460 с., С. 183-211.

Література: додаткова

1. Литвиненко Я. В. Сучасна політика ціноутворення: Навчальний посібник. / Я. В. Литвиненко. – К. : МАУП, 2001. -152 с.: іл. – Бібліогр.: С. 36-42.

1.Види зовнішньо-торгівельних цін. Знання системи світових та зовнішньоторговельних цін, ква­ліфіковане обґрунтування рівня останніх – важлива умова для досягнення успіху на зовнішніх ринках, що дасть змогу залучати валюту, розвивати виробництво, покращити стан обігових коштів підприємств, своєчасно сплачувати заробітну плату. Обґрунтування ціни у зовнішній торгівлі — одне з найбільш складних завдань, що постає перед учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Від грамотного вирішення цього питання зале­жать ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, фінансове ста­новище підприємств, об'єднань, акціонерних товариств та ін. Не­гативні наслідки занадто високих та економічно необґрунтованих цін імпорту призводять до завищення внутрішніх цін, накопичен­ня на складах готової і нереалізованої продукції, спаду виробниц­тва, неплатежів за використані ресурси, нестачі обігових коштів і затримки та невиплати заробітної плати. Якщо експортні ціни не мають під собою економічного обґрунтування, то у випадку надмірної ціни реалізація товару за кор­доном не відбудеться, а у випадку заниження ціни може виникну­ти серйозна відповідальність держави за застосування демпінгових цін. Тому науковим підходам до розрахунку зовнішньоторговель­них цін необхідно приділяти особливу увагу будь-якому суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.

Перш ніж перейти до особливостей розрахунку цін у зовніш­ній торгівлі визначимось із їх номенклатурою.

У зовнішній торгівлі діють такі види цін, яких немає у націо­нальному господарстві, а саме: світові, ціни певних ринків, контрактні, ціни базисних умов поставки, експортні, імпортні, причому вихідною базою та дієвим фактором фор­мування і динаміки зовнішньоторговельних цін є світові ціни.

Світова ціна — це грошове відбиття інтернаціональної вартості товару, реалізованого на світовому ринку, яка складається з націо­нальних вартостей внаслідок конкуренції. Світова ціна формується з урахуванням двох основних принципів: по-перше, вона повинна бути доступ пою для будь-якого продавця чи покупця, по-дру­ге, має бути показовою для світового товарного співтовариства.

Зовнішньоторговельні операції, ціни яких пропонується ви­користовувати як світові, повинні здійснюватись на регулярній основі. У зв'язку з цим ціни угод, що мають випадковий, епізоди­чний характер, не є показовими. Зовнішньоторговельні операції повинні відбуватися в умовах вільного торгово-політичного режи­му, тобто ціни, які обслуговують товарообмін у межах замкнутих економічних угруповань, не можуть бути світовими. За рахунок дотацій національним виробникам з боку держави вони можуть бути нижчими (інколи в декілька разів) за ціни інших вагомих по­стачальників даної продукції на світовий ринок, а при застосуванні системи субсидіювання споживачів – вищими за світові. Ціноутворення на світових ринках має дві характерні риси: • перша полягає в тому, що на світовому ринку складаються відхилення світової ціни від внутрішніх цін окремих країн. Внут­рішня ціна. хоч і є одним із суттєвих факторів механізму форму­вання цін світового ринку, проте в більшості випадків не визначає остаточного її рівня; • друга риса полягає в тому що на один і той самий товар існує паралельно ряд цін. Значна кількість цін світової торгівлі зумов­лена різними обставинами: транспортним фактором, характером торговельної угод й, комерційними умовами поставок та ін. На практиці світова ціна виступає як ціна основних продав­ців та покупців або головних центрів світової торгівлі й установ­люється у процесі здійснення значних та регулярних угод у вільно конвертованій валюті. Таким чином, з практичних міркувань мо­жна вважати, що світові ціни — це експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни у найважливіших центра імпорту цього товару. Так, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади, на пиломатеріали — ціни Швеції, на хутро— ціни Санкт— Петербурзького та Лондонського аукціонів, на чай – ціни аукціонів у Коломбо, Калькутті та Лон-доні, на нафту—експортні ціни країн-членів ОП ЕК. Світові ціни на вугілля — це ціни у західноєвропейських портах, на машини та обладнання — ціни переважно європейських, японських та аме­риканських виробників. Якщо стосовно сировинних товарів світову ціну визначають країни – основні постачальники, то щодо готової продукції – вирішальну роль відіграють провідні фірми, що виробляють та екс­портують певні типи та види виробів. Отже, при укладанні угод на продукцію обробної промисловості доводиться аналізувати і ви­користовувати ціни десятків фірм, що виробляють аналогічну продукцію.

Розглянемо особливості класифікації світових цін. Так, до сві­тових цін належать: довідкові (офіційні ціни постачальників), прейскурантні, біржові, аукціонні, ціни каталогів, проспектів, то­ргів, пропозицій, фактичних угод та розрахункові ціни. Довідкові ціни є одними з найбільш вживаних у зовнішньоторговельній практиці. Основна перевага їх з точки зору мож­ливостей використання у розрахунках цін — регулярність публі­кації щодо всіх видів продукції, які реалізуються на світовому ринку. Довідкові ціни мають номінальний (а не реальний) харак­тер і відіграють роль лише відправної точки, з якої починається уторгування цін при укладанні угод. У більшості випадків вони являють собою так звані базисні ціни, тобто ціни товарів визна­ченої кількості і якості в тому чи іншому завчасно визначеному географічному пункті. Ці ціни, як правило, вищі за ціни реальних угод, тому що на практиці розмір знижок з довідкових цін, які надають фірми-експортери конкретним покупцям у процесі переговорів, досягають 15-30 %. Прейскурантні ціни представляють фірми-експортери у відпо­відь на запитання імпортерів, надсилаючи їм прейскуранти своєї продукції. Біржові котирування та ціни аукціонів використовуються у світовій торгівлі стосовно широкого кола сировини, товарів міне­рального та сільськогосподарського походження. Біржові котиру­вання являють собою ціни спеціально організованого постійно діючого ринку масових, якісно однорідних товарів. Сьогодні вони застосовуються більш ніж для 50 видів сировинних товарів, на які припадає близько 15-20 % усього експорту країн: зернові, продо­вольчі, цукор, сільськогосподарська непродовольча сировина. Ціни міжнародних товарних аукціонів — це ціни, які діють на спеціально організованих на визначений строк і в завчасно обу­мовлених місцях — ринках публічних торгів за максимально за­пропонованою ціною на попередньо розглянуту покупцем партію товару (лот). Ціни на аукціонах встановлюються на основі спів­відношення попиту та пропозиції, причому головною особливістю Їх формування є наявність у більшості випадків великої кіль­кості покупців та одного чи декількох продавців. Цеп вид світових цін поширюється на продукцію лісового та сільського господарс­тва, рибальство, на хутряні товари, торгівлю чаєм, коштовним ка­мінням, речами старовини та мистецтва. Різновидом цін міжнародних товарних аукціонів є так звані ф'ючерсні ціни. Як засвідчує практика, на сучасних західних біржах за один день укладаються мільйони ф'ючерсних контрактів на поставку товарів із зазначенням ф'ючерсних цін. Ф'ючерсні ціни не зазнають суттєвих змін і вигідні покупцям за умов інфляції. Ціни торгів – це ціни, які існують у торгівлі, котра заснована на видачі замовлень на поставку товарів, заздалегідь оголошених у спеціальному документі (тендері) за умов, що передбачають за­лучення до певного строку на принципах конкуренції пропозицій від кількох виробників з метою забезпечення найвигідніших умов угоди для її організаторів. Відмінною рисою такої форми торгівлі є наявність кількох продавців (оферентів) та одного покупця, який з цих пропозицій вибирає найвигіднішу, в тому числі й за ціною. Міжнародні торги проводяться з технічно складної та капіта­ломісткої продукції машинобудування з яскраво вираженими індивідуальними характеристиками. Ціни торгів охоплюють бли­зько третини всіх експортних цін на машини та обладнання. Крім того, на торгах оцінюється будівництво промислових підприємств, мостів, залізничних та автомобільних шляхів, трубопроводів, по­ртових та комунальних споруд, електростанцій, а також ліцензії та різні інженерно-консультаційні послуги. Виграти тендер для постачальника є дуже престижно, оскільки на торгах складається високий рівень конкуренції серед покупців, то ціни за цих умов на порівняльні види товарів та послуг, як правило, нижчі, ніж ціни на аналогічну продукцію, яка реалізується за звичайними комер­ційними контрактами, але при цьому виробник отримує додаткове підтвердження якості своєї продукції. Ціни фактичних угод — це ціни, котрі відбивають конкретні умови реалізації товару і є найвагомішим критерієм для визначен­ня рівня цін у контракті. Порівняння цін фактичних угод з довід­ковими дає можливість найправильніше встановити рівень ціни у контракті.

Ціни пропозицій великих фірм більш-менш показові порівня­но з цінами фактичних угод, головним чином тому, що вони мають, по суті, характер довідкових, оскільки початкові ціни внаслі­док уторгування при укладанні угод звичайно знижуються на 10-15 %. Відмінність їх від цін, що містяться у прейскурантах та ката­логах фірм, полягає в тому, що вони значною мірою орієнтовані на конкретного покупця, а їх публікація не має регулярного хара­ктеру. Розрахункові ціни приймаються у тих випадках, коли відсутня необхідна інформація, на основі якої може бути здійснено обґрунтування зовнішньоторговельної ціни для конкретної угоди. Роз­рахунок цін здійснюється на основі даних регулярних публікацій. Ці дані містять індекси експортних та імпортних цін стосовно широкого кола товарів та товарних груп. Індекси зовнішньотор­говельних цін застосовуються для аналізу основних тенденцій цін на окремі товари, дослідження сучасної та довгострокової кон'ю­нктури ринку, а також для оцінки рівня цін на конкретну дату за браком абсолютних значень. Різновидом розрахункових цін є середньостатистичні екс­портні та імпортні ціни. Вони більш показові, ніж довідкові ціни, проте відображають не стільки ціни конкретних фактично здійс­нених експортно-імпортних угод, скільки експорт та імпорт за від­повідний період часу. Використання середньостатистичних зов­нішньоторговельних цін допустимо лише щодо однорідної техніч­но нескладної продукції, якісні характеристики якої визначаються невеликою низкою параметрів (сировина, напівфабрикати, прості види обладнання). У цілому жоден із наведених показників не може бути визна­но універсальним носієм усієї необхідної цінової інформації, що повністю відображає процес формування та змінювання цін сві­тового ринку, тому для розрахунку цін зовнішньоторговельних контрактів необхідно використовувати їх у комплексі. Формуван­ня світової ціни, на яку орієнтуються при укладанні зовніш­ньоторговельних угод, має певні особливості, зокрема при вирі­шенні питання про ціну на окремі товарні групи продукції на сві­товому ринку. З огляду на локальне розміщення джерел сировини, географічну визначеність їх стосовно сировини ця проблема вирі­шується простіше, ніж щодо готової продукції. Крім того, слід та­кож враховувати, що застосування розглянутих вище видів світо­вих цін пов'язане з практикою умов поставок (РАС, РО В, С І Р, ОАР тощо), а також те, що на рівень світових цін впливає багато факторів: власні витрати, ціни конкурентів, еластичність споживчо­го попиту, реакція оптовиків, вплив маркетингових зусиль, втру­чання держави та ін. Контрактна ціна — це ціна, зафіксована в контракті в момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту. Контрактна ціна є ціною реальних угод і дає найвірогіднішу інформацію щодо цін, через це вона, як правило, є комерційною таємницею. Ціна контракту встановлюється у ва­люті держави-експортера, імпортера або у валюті третьої держа­ви. Класифікація контрактних цін нами була розглянута у попе­редніх темах. Зовнішньоторговельна ціна — це ціна на експортні та імпортні товари, яка встановлюється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару. Отож, до зовнішньоторговельних цін відносяться експортні ціни та ціни імпорту. Ціни імпорту – це ціни, за якими товар ввозиться на митну територію країни імпорту для споживання у цій країні. Не вважаються імпортними ціни на товар, який ввозиться в країну в порядку його транзиту. Експортна ціна – ціна, за якою фактично оплачується або підлягає оплаті то­вар, який продається в країні імпорту з країни експорту. У практиці зовнішньої торгівлі використовується безліч видів цін, пов'язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-прода­жу. Для їх визначення існують спеціальні додатки, які необхідно застосовувати, щоб уникнути плутанини, що може призвести до великих збитків. Розрізняють такі зовнішньоторговельні ціни: базисну, яка використовується для визначення сорту або якості товару, її узгоджують на переговорах між продавцем та по­купцем; вона є початковою для визначення ціни фактично постав­леного товару, коли якості останнього відрізняються від тих, що обумовлені у контракті; фактурну (купівлі-продажу), що визначається умовами по­ставки, зазначеними у контракті; для стислості фактурну ціну по­значають таким чином: «СІF»,«FОВ» або «франко».

Крім базисних та фактурних цін, у зовнішній торгівлі також використовуються монопольні, номінальні, оптові, роздрібні, ри­нкові, довідкові та інші види цін.

2.Методи визначення цін зовнішньоекономічних контрактів. Одним із важливих елементів зовнішньоекономічної діяльності підприємств є обґрунтування та встановлення рівня цін зовнішньотор­гових контрактів. Розрахунок ціни зовнішньоторгового контракту починається з аналізу світової ціни на аналогічний товар. Під світовою ціною розуміють гро­шовий вираз інтернаціональної вартості, який реалізується на світовому ринку. В практичних умовах світова ціна виступає як ціна основних про­давців і покупців основних центрів міжнародної торгівлі, її визначають у процесі здійснення великих і регулярних угод з товаром. Ціни випадко­вих, епізодичних угод не належать до світових. Процес встановлення ціни зовнішньоторгових контрактів можна про­водити за такою послідовністю:

1. Встановлення вихідної (базової) ціни.

1.1. Вибір цінової політики.

1.2. Дослідження кон'юнктури ринку.

1.3. Вибір методу ціноутворення.

1.4. Аналіз попиту на експортований товар. .

1.5. Визначення величини витрат, пов'язаних з виробництвом та експортом товару.

1.6. Врахування психологічних аспектів сприйняття ціни спожи­вачами.

1.7. Врахування рівня конкуренції на цільовому сегменті ринку. 2. Встановлення остаточної ціни з врахуванням комерційних умов постачання товару.

2.1. Врахування знижок.

2.2. Врахування базових умов постачання.

2.3. Врахування умов платежу.

2.4. Аналіз та вибір каналу товароруху.

2.5. Врахування коливання ціни.

Ціни зовнішньоторгових контрактів повинні відповідати зовніш­ньоекономічній ціновій політиці підприємства. Можна виділити де­кілька її видів, в основі яких лежать досягнення різних цілей: отримання запланованого доходу на вкладений капітал; забезпечення стабільності прибутку; досягнення стабільності або покращення іміджу на ринку; забезпечення успіху у конкурентній боротьбі. Вибравши цінову політику, підприємство розробляє шляхи її реалізації через тактичні дії.

При використанні методу "цільового прибутку" підприємство прагне встановити ціну, яка дозволяє одержати бажану величину чистого при­бутку на капітал, вкладений у виробництво товару. Ціну зовнішньотор­гового контракту заданим підходом можна визначити за формулою: Ц=С+Е*К,

де С-поточні витрати, пов'язані з виробництвом та експортом това­ру, грн./шт.; Е- норма прибутку на капітал, яка відображає бажану для експортера величину прибутку до сплати податку; К- сума інвестицій в основний і оборотний капітал, обумовлений виробництвом та експор­том даного товару, грн./шт. Під час встановлення ціни зовнішньоторгового контракту використо­вують також метод комплексного параметричного ціноутворення. У даному випадку ціна встановлюється шляхом прямого порівняння ком­плексу техніко-економічних і комерційних параметрів товару, для якого визначається ціна з показниками і цінами товарів, які є близькими зе своїми споживчими властивостями. Послідовність визначення зовніш­ньоторгової ціни з використанням цього методу наступна: на базі аналізу ринкової кон'юнктури визначається вагомість кожного параметру товару; встановлюється функціональна залежність між змінами цієї властивості і змінами ціни; на базі виявленої залежності ціни від параметру товару розраховується ціна експортованого товару.

Необхідною умовою параметричного методу ціноутворення є наявність стійкого конкурентного ринку даного товару.

У випадку, якщо стійкий конкурентний ринок експортованого товару відсутній, то ціна визначається на базі оцінки споживачами відчутної цінності товару. Такий стан світового ринку характерний для торгівлі складною продукцією виробничо-технічного призначення, обсяги світо­вої торгівлі яких є невеликі, а поділ техніко-економічних параметрів є досить значним. Ринок не в стані визначити залежність рівня ціни від корисності товару, а тому таку залежність визначають під час перего­ворів між експортером і імпортером. У залежності від того, наскільки можливий економічний розрахунок, який отримує споживач в результаті експлуатації товару, можна виділити два види даного методу ціноутво­рення - визначення ціни на основні величини економічного ефекту у спо­живачів товару та розрахунок ціни на базі аналізу споживчих характери­стик експортованого товару. При використанні першого методу ціна визначається з припущення, що кожна грошова одиниця, витрачена на придбання даного товару, повинна забезпечити віддачу, яка відповідає вимогам споживача і ефективності його інвестицій в даний товар. Та­ким чином, ціну можна визначити за формулою:

де П, - величина чистого прибутку, який буде отримувати споживач в /-му році періоду, що аналізується, вал. од./рік; А^ - величина аморти­заційних відрахувань в / - му році періоду, вал.од./рік; / - номер року розрахункового періоду; Е- норма дисконту або бажана норма доход -ності на вкладений капітал; Т- тривалість розрахункового періоду "еко­номічного життя" товару. Згідно даного підходу ціноутворення визначається не лише ціна виро­бу, але й ціна експлуатації товару. В ринкових умовах спрацьовує зако­номірність: чим менша ціна експлуатації виробу, тим вища його конку-рентноспроможність й більша можливість для збільшення обсягів реа­лізації.

Розраховуючи кінцеву ціну товару при укладанні контракту слід оці­нити термін окупності, який часто є рівний терміну експлуатації. Термін < 1 окупності можна визначити як відношення ціни виробу до річного чис­того прибутку від експлуатації виробу. Термін окупності визначають для засобів виробництва. Для споживчих товарів розраховують гарантійний термін експлуатації. Якщо оцінка економічного ефекту у споживача неможлива, то ціна встановлюється на підставі споживчих характеристик товару. Таким чином, використовується параметричний метод ціноутворення.

У випадку розрахунку експортної ціни сировини чи матеріалів чи іншої продукції зовнішньоторгових контрактів часто користуються методом ціноутворення, який отримав назву питомої вартості. При такому ме­тоді ціноутворення до уваги приймаються питомі ціни чи їх нормативні значення. Так, для визначення ціни певного матеріалу розраховується ціна 1 кг. маси цього матеріалу. У зовнішньоекономічній діяльності підприємства користуються та­кож методом встановлення ціни, який базується на аналізі кривої попи­ту на товар, який експортується. В залежності від характеру цінової політики фірми - експортера роз­різняють три методи ціноутворення: встановлення ціни з метою максимізації прибутку для експортера;

^розрахунок ціни з метою забезпечення стабільного обсягу виробництва; встановлення ціни з метою збільшення частки ринку експортера. Розглянемо ці методи детальніше. Згідно першого методу ціно­утворення ціну товару розраховують у наступній послідовності:

1. Прогнозують залежність обсягу попиту на товар (0) від ціни товару (Р): Є=ОТ.

2. Прогнозують залежність величини поточних витрат, пов'язаних з виробництвом і експортом товару (В) від обсягу виробництва: В=Г(0).

3. Визначають залежність величини чистого прибутку підприємства внаслідок експорту товару (П) від рівня зовнішньоторгової ціни: П=/(Р).

4. Визначають величину зовнішньоторгової ціни і обсягу експорту товару, які забезпечать максимальний прибуток.

На практиці прогнозування кривої попиту є складним процесом. Тому підприємство-експортер встановлює зовнішньоторгову ціну і обсяг експорту товару з метою максимізації прибутку частіше експертним шляхом. Рішення про зміну ціни чи обсягу експорту приймаються через сшвставлення граничного доходу і граничних поточних витрат в результаті збільшення або зменшення обсягів експорту товару.

Під граничним доходом (МК) розуміється приріст обсягів продажу внаслідок збільшення обсягів експорту. Під граничними витратами (МС) розуміють приріст сукупних витрат внаслідок збільшення обсягів експорту. Якщо МК^ МС, то доцільно збільшувати обсяг експорту, оскільки це призводить до збільшення чистого прибутку підприємства.

Якщо МК -< МС, то збільшувати обсяг експорту недоцільно, тому що це призводить до зменшення величини чистого прибутку підприємства внаслідок експорту товару. Якщо МК=МС, то прибуток не змінюється.

Аналогічно аналізується доцільність зменшення обсягів експорту.

Т Таким чином, зміни цін і обсягів експорту дозволять експортеру досягати максимального прибутку без точного прогнозу кривої ⁹ попиту. Розглянуті підходидо ціноутворення зовнішньоторгових контрактів використовуються тоді, коли контракт укладається на разові угоди або на тривалий термін. Якщо укладається угода на постачання споживчих товарів, або на товар, який ще не вироблений, то практикують метод плинної ціни. У даному випадку, ціна реагує на величину витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією товару. Контролювання процесу ціноутворення зовнішньоторгових контрактів проводить митниця. Існує декілька методів визначення митної ціни виробу. З використанням методу "відрахування вартості" за базу береться ціна на аналогічні товари. Така ціна зменшується на суму витрат, пов'язаних з реалізацією цього виробу в Україні: витрат на комісійні винагороди, на величину податків, зборів та інших платежів, пов'язаних із завезенням та реалізацією даного товару. Ціна зменшується також на витрати на страхування, транспортування та ін. Після всіх відрахувань витрат отримують митну вартість товару. Найчастіше використовують метод, який отримав назву "ціна угоди". Ціна визначається на базі даних рахунка-фактури та відомостей про витрати. Цей метод недоцільно використовувати тоді, коли угода укладається на неконкурентний виріб, або у випадку, якщо виникають непередбачувані умови постачання, які неможливо зафіксувати документально. Ще використовують метод встановлення ціни угоди на ідентичний товар. При цьому вибирається аналогічний товар, який вже є на ринку, з подібними характеристиками. У даному випадку, мають бути дотримані наступні умови: ^•умови завезення та оплати також мають бути ідентичні. Якщо є відмінні обсяги реалізації чи умови оплати, то ціну слід скорочувати; > потрібно документально підтвердити витрати, пов'язані з проходженням митного контролю. Реальна ціна, згідно якої здійснюється експорт товару, відрізняється від її початкового рівня. Складовою частиною контракту є фіксовані комерційні умови постачання товару. У залежності від змісту комерційної умови, контрактна ціна може відхилятись від початкової (базової) ціни у більшу або меншу сторону. До цін зовнішньоторгових угод можуть діяти різноманітні комерційні поправки. Поправки на: кількість товару, умови платежу, місце постачання, термін постачання, сезонність, інфляцію. Методика визначення цін зовнішньоторгових контрактів дає можливість визначити лише базисну ціну, яка є основою для ведення переговорів. Остаточна ціна, що встановлюється у контракті, є відмінною від базової на величину знижок чи надбавок в залежності від умов, що укладаються.

Контрольні питання:

1.Яке економічне значення світової ціни?

2.Які характерні риси ціноутворення на світових ринках ви знаєте?

3.Дайте визначення: довідковим цінам; прейскурантним цінам; біржовим котируванням та цінам аукціонів; цінам міжнародних товарних аукціонів; цінам торгів; цінам фактичних угод; цінам пропозицій; розрахунковим цінам; середньостатистичним екс­портним та імпортним цінам; контрактним цінам; зовнішньоторговельним цінам; експортним цінам.

4.Яка методика визначення цін зовнішньоекономічних контрактів?

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність 5.03050702 Комерційна діяльність.

Дисципліна Ціноутворення