Лекція №14

Тема: Встановлення ціни на аукционе.

План:

1.Встановлення ціни на аукционі.

2.Електронна біржова торгівля.

1.Встановлення ціни на аукционі. Можна виділити три основні системи встановлення рівня цін на фондових біржах: «залповий» аукціон (онкольний ринок); безперервна торгівля (аукціон); безперервно-дилерська торгівля. Залповий спосіб установлення цін на біржі означає, що заявки клієнтів на купівлю та продаж накопичуються, а потім один або кілька разів (на ліквідних ринках) на день вони викидаються («вистрілюються залпом») у торговельний зал для одночасного виконання під контролем брокерів або співробітників біржі. Введення заявок може проводитися як в усній, так і в письмовій формі. При усному введенні заявок уповноважений біржі проводить аукціон за кожним випуском, відштовхуючись від ціни останньої угоди вчорашнього дня. У міру надходження заявок на купівлю та продаж він збільшує або зменшує ціну доти, доки не настане найменший дисбаланс або баланс попиту та пропозиції. Зазначимо, що при усному введенні заявок трейдер може змінити своє первісне замовлення. За письмового введення заявок початкова ціна встановлюється офіційним брокером, котрий збирає та порівнює замовлення на купівлю та продаж з метою вибору ціни, що максимізує біржовий оборот. На відміну від усного введення заявок, при письмовому трейдер позбавлений можливості змінити своє первісне замовлення. «Залповий» аукціон сприяє встановленню єдиної, найбільш справедливої з погляду ринку ціни. До найбільших «залпових» ринків відносять біржі Австрії, Бельгії, Німеччини та Ізраїлю. Часті залпи свідчать про наявність постійного попиту та пропозиції на цінні папери, про ліквідність ринку, що дозволяє переходити до безперервної торгівлі (аукціону). Безперервна торгівля (аукціон) передбачає здійснення угод у будь-який час протягом торговельної сесії біржі. Тут агентами клієнтів виступають брокери. Цей спосіб установлення цін має три різновиди: книга замовлень, табло та натовп. Безперервну торгівлю (аукціон) організовано за допомогою книги замовлень, зокрема, на Токійській фондовій біржі. Брокери усно передають заявки клерку (уповноваженому біржі), який заносить їх у книгу та виконує, порівнюючи ціни та обсяги у міру їх надходження. Таким чином здійснюється підбір замовлень, завдяки якому конкретні покупці торгують із певними продавцями, причому в угоді можуть брати участь кілька замовлень. Так, велике замовлення на купівлю може виконуватися кількома замовленнями на продаж, і навпаки. Другий вид безперервної торгівлі (аукціону) – табло, на якому вказується найкраща пара цін на кожний випуск (найвища – при купівлі, найменша – при продажу). Маклер групує заявки, що надійшли, та визначає за кожним видом цінних паперів курсові побажання (найвища ціна – при купівлі, найменша ціна – при продажу). Ці ціни виводяться на табло або екран робочого місця брокера та служать основою для коригування власних заявок і побудови стратегії гри в процесі біржового торгу. Проаналізувавши ситуацію, брокери самі вводять на табло ціни, котрі може побачити будь-який трейдер у торговельному залі. Замовлення розміщуються на табло у хронологічній послідовності, тому пріоритет часу грає тут визначальну роль. Табло застосовується, зокрема, на біржах Гонконгу та Токіо. На біржах, де застосовується спосіб «натовпу» (Цюріх), трейдери збираються навколо клерка, який оголошує лише той випуск, що надходить у торгівлю, а потім самі ведуть торгівлю (вигукують котирування, шукаючи контрагента). Угоди в «натовпі» укладаються за різними цінами, причому один покупець може укласти угоду з різними продавцями, не намагаючись визначити якусь загальну ціну. На безперервній торгівлі (аукціоні) ціна коливається від угоди до угоди, тому спроба застосувати цей спосіб встановлення цін на ринку, де обсяги попиту та пропозиції незначні або кількість учасників обмежена, може призвести до зростання коливань цін через нерівномірність надходження заявок та, можливо, до біржової паніки. Третій спосіб формування цін – це безперервно-дилерська торгівля. На Лондонській фондовій біржі цей спосіб називають системою єдиноначальності. Від безперервної торгівлі цей спосіб відрізняється тим, що між брокерами та клієнтами існує посередник – джоббер. До 1986 р. на Лондонській фондовій біржі існував формальний поділ функцій джоберів та брокерів. Брокери лише представляли інтереси своїх клієнтів і не мали змоги бути принципалами. Раніше джоберів у Лондоні було дуже багато і конкуренція ставала іноді дуже інтенсивною, але зараз їх кількість зменшилася. Після модифікації системи єдиноначальності у 1986 р. брокери отримали можливість бути принципалами. Деякі безперервні ринки встановлюють початкову ціну «залповим» способом у письмовій чи усній формі, інші використовують порівняння через табло для великих випусків та комп’ютеризовану книгу замовлень – для решти випусків. За ступенем автоматизації механізму встановлення ціни розрізняють такі торговельні системи (фондові біржі та позабіржові системи): пасивна система встановлення цін (ціни виконання беруться з іншого ринку). Ціни можуть коливатися протягом торговельної сесії або може використовуватись єдина ціна (наприклад, ціна закриття). Механізм пасивного визначення ціни використовується багатьма системами виконання невеликих замовлень; ціни можуть бути взяті з основного ринку, але до них застосовується спеціальний алгоритм, котрий дозволяє їх покращити; може передбачатися можливість торгівлі. Така система допускає можливість здійснювати угоди виходячи з котирувань, що виводяться на екран, та шляхом безпосередньої торгівлі двох контрагентів на анонімній основі; безпосереднє виконання заявок виходячи з котирувань, що виводяться на екран; онкольний («залповий») ринок. Це автоматизований подвійний аукціон, де заявки на купівлю та продаж накопичуються в електронній системі і потім одночасно виконуються за єдиною ціною, що забезпечує максимальний оборот. Таким шляхом визначається ціна відкриття/закриття в Парижі, Торонто, Франкфурті та Токіо; автоматизований безперервний подвійний аукціон (continuous trading). Заявки на купівлю та продаж передаються на постійній основі та автоматично виконуються за наявності зустрічних (таких, що збігаються за ціною) лімітних заявок. Ця система використовується в Парижі (NSC), Франкфурті (XETRA), Торонто (Computer Assisted Trading System, CATS), Токіо (CORES), Австралії (Stock Exchange Automated Trading System, SEATS). Важливим аспектом комп’ютеризації роботи фондових бірж є стирання відмінностей в особливостях торгівлі на різних національних ринках, що є сприятливим фактором для міжнародного інвестування. Використання комп’ютерних систем веде до створення єдиної системи світової торгівлі цінними паперами.

2.Електронна біржова торгівля. Історія електронної біржової торгівлі нараховує 10 років. Це одне з новітніх явищ у розвитку техніки проведення операцій на міжнародних товарних біржах. По суті, це принципово новий підхід до процесу ведення біржового торгу. ЕОМ знайшли застосування в біржовій торгівлі задовго до появи першої електронної біржі. Але в той час вони виконували лише допоміжні функції, тобто сприяли функціонуванню товарних бірж, забезпечуючи швидкий доступ до інформації і визначений порядок роботи. Аж до недавнього часу комп'ютерна технологія використовувалася біржами тільки для висвічування на електронних табло і передачі по засобах зв'язку біржових цін, що формуються в “кільці”, і цін на біржові товари найбільших дилерів, а також для обліку біржових угод і контролю та регулювання портфеля активів у рамках самих фірм-членів біржі. Гарним прикладом служить всесвітньо відома система інформації агентства “Рейтер”. Установивши в себе в офісі спеціальний термінал, підключений до інформаційного каналу агентства, можна одержати можливість “бути присутнім” на торгах найбільших світових бірж, знати поточні ціни найбільших фірм-дилерів на біржові товари, а також у числі перших дізнаватися політичні й економічні новини. Вчасно виявлена тенденція зміни ціни на який-небудь товар може зіграти в діяльності підприємства величезну роль, але для виявлення такої тенденції фахівцю необхідне, насамперед, регулярне джерело свіжої інформації. Тому значення рейтеровского термінала, хоча його установка і функціонування вимагають визначених фінансових витрат, не можна недооцінювати. Досвід використання таких терміналів мається в практиці зовнішньоторгівельних об'єднань. Наприклад, у ВВО “Разноімпорт” (Росія), що займається експортом і імпортом кольорових металів, у відділі кон'юнктури і цін установлений термінал агентства “Рейтер”, завдяки чому співробітники відділу, знаходячись у Москві, за кілька тисяч кілометрів від Лондона, мають можливість безпосередньо спостерігати за ходом торгів на Лондонській біржі металів (із запізнюванням у часі усього в 1-2 хвилини). Інформаційні системи типу “Рейтер” дають можливість спостерігати за ходом біржових торгів, але не брати участь у них. Традиційно сама біржова торгівля здійснювалася у визначеному біржею місці й у визначений час шляхом безпосереднього спілкування між собою брокерів. Проблема автоматизації безпосередньо самого процесу торгівлі в біржовому колі виникла відносно недавно і довгий час знаходилася в обговоренні. Однак у 1985 році початку функціонувати перша електронна біржа, і в даний час процес автоматизації йде дуже активно як на знову виникаючих біржах, так і на вже існуючих. І ті, і інші зацікавлені в тім, щоб залучити до себе клієнтів з усього світу, знизити операційні витрати і підвищити якість виконання замовлень. Останні досягнення в комп'ютерній технології змістили акценти в обговоренні даної проблеми з питань технічної осуществимости на питання принципів роботи і структури електронної біржі. Станом на 31 грудня 1992 року у світі нараховувалось 27 товарних бірж, що використовують системи електронної торгівлі. Нові електронні системи були введені на товарних біржах Австрії, Бельгії, Фінляндії, Італії, Японії, Сінгапуру, Іспанії, Швеції, США і Великобританії. Найперша система була встановлена на Новозеландській ф'ючерсній і опціонній біржі. Ця система початку функціонувати в січні 1985 року. З великих електронних систем, введених у дію в останні 2-3 року, можна перелічити наступні: система "Глобекс" на Чиказькій комерційній біржі, система "Проект А" у Чикагській торговельній палаті і система “ЕКСЕЗ” на біржі “НАЙМЕКС”. З 27 товарних бірж, що використовують у даний час системи електронної торгівлі, 21 є цілком автоматизованої. Це наступні біржі: Бельгійська ф'ючерсна й опціонна біржа, Датський Фонд гарантій фьючерсов і опціонів, Опціонний ринок Фінляндії, Німецька товарна біржа, Ірландська ф'ючерсна й опціонна біржа… Предметами електронної біржової торгівлі є фінансові контракти, тобто ф’ючерси й опціони на валюти, фондові індекси, процентні ставки і т.п. За межами Японії електронні біржові системи майже не використовуються в торгівлі сировинними товарами, при тім, що в даний час торгівля традиційними біржовими товарами - сільськогосподарськими продуктами, металами, нафтою і нафтопродуктами - йде дуже активно на американських і європейських біржах. Однак, на електронних біржах Європи і США торгують різного роду індексами, державними облігаціями, казначейськими зобов'язаннями, банківськими векселями, процентними ставками по депозитах, валютами і т.д. Виключеннями в даному ряді є: фьючерс і опціон на білий цукор (на Лондонській біржі ФОКС), ф'ючерсні контракти на вовну і живу худобу (на ф'ючерсній біржі в Сіднеї (Австралія).

Головна перевага електронної біржі укладається в можливості проведення торгових операцій у будь-який час доби. По-друге, брокери одержують максимальний доступ на ринки. Для брокера дуже вигідно те, що йому необов'язково увесь час особисто бути присутнім на торгах у біржовому "кільці", а можна знаходитися практично в будь-якій точці земної кулі. Додаткова перевага електронної біржі – це, як правило, більш низькі операційні витрати, конфіденційність. Брокери бачать відразу кілька найкращих цін покупки і продажу (а в біржовому "кільці" - тільки одну найкращу ціну покупця й одну найкращу ціну продавця). Головним недоліком електронної біржі є неминуча поки для деяких годин доби дуже низька активність і ліквідність електронного ринку. Потенційно в електронній системі закладені величезні можливості. Деякі системи їх уже продемонстрували. Наприклад, система "АПТ", уведена на біржі "ЛІФФЕ" у 1989 році й удосконалена в 1991 році, у період різкого росту обсягів торгівлі на біржі після того, як у 1990 році до Європейської валютної системи приєднався англійський фунт стерлінгів, показала свої високі можливості, забезпечивши інтенсивність торгівлі в 2 тис. контрактів у хвилину. Однак, в основному, величезні можливості електронних систем залишаються поки нереалізованими. Низьку ліквідність електронних ринків відзначають майже всі їхні учасники. Низька ліквідність означає, що штучно маніпулювати ринком у цей годинник стає не так вже й складно, а це, у свою чергу, у багатьох викликає дуже серйозні побоювання. Інший недолік електронних систем полягає в тому, що вони не дають переваг трейдерам (торговцям за свій рахунок), тому що ті не можуть використовувати з вигодою для себе свою інтуїцію, на якій, власне, заснована їхня робота в "кільці". Трейдери звичайно відкривають і закривають позиції протягом одного дня, спираючись на своє відчуття і розуміння поточної ситуації "на ринзі". Участь в електронній системі, де відсутнє спілкування між брокерами, для трейдерів менш привабливо. У свою чергу, відмова торговців за свій рахунок брати участь в електронній системі помітно знижує ліквідність електронного ринку. Є причини психологічного характеру, що гальмують поширення електронної торгівлі. У біржовому "кільці" брокер відразу почуває зміну настрою ринку. Якщо починається паніка, то він це відчуває у ту ж саму секунду. На екрані монітора паніку дуже важко побачити, тому багатьом (через те, що вони не відчувають "подиху" ринку) електронна система здається бездушною.

Брокери, що працюють із системою "Глобекс", виявили в ній наступні недоліки. Система не сприймає команду припинення виконання наказу, а це для брокера дуже незручно. Крім того, у системі є програмні недоробки, що виникають при введенні наказу. Перш ніж увести наказ клієнта, оператор повинний увести номер його розрахункового рахунка, указати його статус (член чи не член біржі), вибрати категорію оплати угоди. Останнім часом з'явилося багато додаткових умов наказів, що не враховані в системі, а це усе віднімає зайвий час при введенні наказу. Звичайні людські помилки перестають бути такими в процесі електронної торгівлі. Якщо брокер у біржовому "кільці" бачить, що інший брокер явно помилився, він може пожаліти його і "не ловити на слові". Електронна торгівля - зовсім інша справа. За помилку при введенні наказу в комп'ютер можна заплатити дуже дорого. Деякі західні брокерські фірми відносяться досить консервативно до електронної торгівлі. Однак вони зацікавлені в залученні нових клієнтів і одержанні прибутку, тому навіть ті фірми, що не вірять у майбутнє електронної торгівлі, змушені використовувати її, тому що на сучасному етапі вона часто виявляється цілком вигідної і приносить нових клієнтів. Єдине, що хвилює брокерів - прихильників електронної торгівлі, - зростаюча розмаїтість електронних систем. За даними одного з останніх оглядів електронної біржової торгівлі, зараз у світі нараховується близько 50 різних видів електронних систем (у роботі чи в стадії розробки).

фьючерс на вовну (на Новозеландській ф'ючерсній і опціонній біржі), ф'ючерсні контракти на різні сорти каучуку (на Сінгапурській товарній біржі), фьючерсы на нафту і нафтопродукти, а також фьючерсы й опціони на платину (на американській біржі “НАЙМЕКС”). 4. Електронні алгоритми для висновку угод. Важливим у характеристиці будь-якої системи електронної біржової торгівлі є алгоритм, використовуваний даною системою для висновку біржових угод. Більшість систем електронної торгівлі в даний час застосовують для підбора покупців і продавців алгоритм "ціна/час", тобто пріоритет при висновку угод одержують ті команди, що містять найкращу ціну (найвищу ціну покупця і найнижчу ціну продавця), а серед команд з однаковою ціною пріоритет віддається тій команді, що була введена в систему раніш усіх за часом. Цей алгоритм використовується на 21 з 27 бірж, на яких ведеться електронна торгівля. Електронна система на Лондонській біржі "ЛІФФЕ" застосовує алгоритм, що імітує звичайний торг у біржовому "кільці". Інакше кажучи, використовується метод "найкращої ціни" у сполученні з методом розподілу обсягу (кількості) товару нарівно між декількома покупцями/продавцями. На деяких японських біржах - Токійській зерновий, Токійській біржі цукру, зерновій біржі в Осаці і біржі цукру в Осаці - встановлена електронна система "CTS", у якій для ф’ючерсів ("CTS-1") використовується метод електронного аукціону (тобто всі угоди за день проходять по однієї і тієї ж "ціні дня" - ціні, що склалася в результаті проведеного електронною системою аукціону), а для опціонів ("CTS-2") використовується алгоритм "ціна/час". Схема функціонування й особливості системи електронної торгівлі: в даний час у світі діють самі різні системи електронної біржової торгівлі, однак усі ці системи будуються, по суті, по однієї і тій же схемі: центральний комп'ютер з розгалуженою мережею, що забезпечує роботу визначеної кількості терміналів. Будь-яка електронна біржова система містить у собі три головних компоненти: Робоча станція члена біржі - учасника торгівлі (трейдера) (Trader Station) - за допомогою її брокери беруть участь у торгівлі, одержуючи ринкову інформацію і вводячи в систему свої накази на чи покупку продаж; Лінія зв'язку (Communications Link) - кошт для здійснення діалогу між брокером і центральною біржею; Центральна біржова система (Central Exchange System) - забезпечує зведення всієї ринкової інформації і виконання наказів брокерів. Основними технічними вимогами до електронної системи є надійність і ефективність. При розробці такої системи ставиться мета - забезпечити гарантований доступ і швидкість передачі інформації, які б фактично не уступали по своїй ефективності людському спілкуванню. Рішення цих двох задач не так просто в технічному плані, однак цілком можливо на сучасному рівні технології. Функціональні можливості в плані виконання правил висновку угод і поширення інформації забезпечуються прикладним програмним забезпеченням. В даний час існують різні концептуальні підходи, у рамках яких по-різному зважуються питання про види наказів і котирувань, про тривалість дії наказів, про принципи розподілу угод між покупцями і продавцями, про рівень складності (витонченості) застосовуваної техніки торгівлі, тобто про використання спредів, арбітражу і наказів з обмежувальними умовами. Розробити прикладні програми для центральної біржової системи, які б забезпечували виконання основних функцій системи, не так вже й складно. З набагато більшими труднощами зіштовхуються розробники при рішенні таких задач, як рівень складності правил висновку угод, надійність і ефективність. Якщо врахувати, що кількість видів товарів і фінансових інструментів, який ведеться торгівля на сучасних товарних біржах, дуже велика, причому торгова активність по них дуже різна; якщо врахувати, що продовжується ріст як числа учасників біржової торгівлі, так і кількості біржових товарів, то необхідно визнати, що розроблені на сьогоднішній день основні принципи електронної торгівлі ще далекі від досконалості. Інформація, що збирається центральною системою, являє собою дуже корисну базу даних (у динаміці), що містить зведення про ринкову активність і тенденції ринку. Це створює набагато кращу основу для економічного аналізу, що приносить користь як брокерам, так і самій біржі. Цілісність і свого роду "чесність" електронної біржі усуває зростаючі побоювання державних служб, самих бірж і громадськості з приводу несумлінної торгової практики. Електронна центральна біржова система забезпечує розрахунковим палатам і їхнім членам кошту для більш ретельного нагляду і своєчасного одержання даних для контролю за ризиком. Система “АТС/2” Для ілюстрації функціонування електронної біржі візьмемо систему "АТС/2" ("Automated Trading System" - ATS/2). Вона розроблена підрозділом Міжнародної розрахункової палати в Лондоні ("ICCH Financial Markets Limited"), що з 1984 року стало активно брати участь у розробці і впровадженні систем електронної біржової торгівлі. Первісна розробка - "АТС/1" - була призначена для Новозеландської ф'ючерсної й опціонної біржі. Її задачею було створення в Новій Зеландії електронного ринку, доступ до якого мали б географічно розкидані торгові центри. Новозеландська біржа, що виникла в 1985 році, стала першою успішно функціонуючою цілком автоматизованою ф'ючерсною біржею, що забезпечувала функції торгівлі, клірингу й обліку через єдиний комп'ютерний термінал, встановлюваний в офісі в кожного члена біржі. У 1987 році та ж система - "АТС/1" - була впроваджена на Лондонській біржі ФОКС, де вона успішно функціонувала протягом двох років. У 1989 році її перемінила інша система ("FAST"). Незабаром завдяки зростаючому інтересу до ідеї електронної біржі і зрослому рівню технології була розроблена друга система - "АТС/2". У травні 1989 року вона була впроваджена на Ірландській ф'ючерсній і опціонній біржі, розташованої в Дубліні. Дана система встановлена також на Бельгійській ф'ючерсній і опціонній біржі, Люксембурзькій фондовій біржі і на деяких інші. В даний час до введення цієї системи готується цілий ряд бірж.

Система "АТС/2" була розроблена як найбільш загальна система електронної торгівлі, що рівною мірою підходить і для сировинних товарів, і для фінансових інструментів (з використанням як ф’ючерсів, так і опціонів). Ця система дозволяє біржі в індивідуальному порядку вирішувати, у якому виді представляти інформацію і які правила використовувати. Доступ до біржі - на основі місцевого чи міжнародного членства - здійснюється через різноманітні мережі. Система "АТС/2", як і будь-яка інша, розділена на три компоненти: робітники станції, що зв’язують мережу і центральну ЕОМ. Робочі станції діють на базі стандартних персональних комп'ютерів. Програмне забезпечення працює на основі операційної системи MS Windows. Екранні індикатори керуються через через Microsoft Windows. Для форматування даних застосовується "Microsoft EXCEL". Центральна ЕОМ працює на базі комп'ютерів "Digital VAX". Система "АТС/2" має функцію доступу і захисту для того, щоб тільки трейдери, що є членами біржі, могли підключитися до системи і брати участь у торгівлі. Біржа має можливість здійснювати контроль за доступом, причому вона може перевірити, до яким з функцій "АТС/2" у трейдера є доступ, і проконтролювати його. Користувач підключає свою робочу станцію до біржі, вводячи своє кодове ім’я і пароль. "АТС/2" надає трейдеру інформацією про те, що відбувається на ринку. Ця інформація пересилається в його робочу станцію в реальному часі. Існують три види ринкової інформації, закладені в системі: Вікно ринку (Market Window). Показує набір товарів, торгівля котрими ведеться на даному ринку чи його сегменті. По кожному товару показані останні на даний момент ціни покупця і продавця та відповідно зазначені кількості даного товару. Форма наданя цієї інформації дуже гнучка, і вона може бути підібрана індивідуально з урахуванням вимоги біржі й особливостей товарів. Трейдерсікі новини (Trader News чи Trader Ticker). У цьому вікні виводиться інформація, необхідна даному трейдеру. Наприклад, центральна біржова система автоматично надішле трейдеру повідомлення про введення їм помилкового наказу, а у випадку вирішення угоди відразу ж надішле повідомлення про це. Ринкові новини (Market News чи Market Ticker). У цьому вікні показується найбільш загальна інформація про ринок у цілому. Трейдер може вибрати, про які ринки він хотів би одержувати інформацію, і організувати в себе на екрані дисплея кілька рівнобіжних вікон. Трейдер може дуже швидко подати наказ по кожному з ринків, до яких у нього є доступ, при цьому він використовує клавіатуру чи маніпулятор "миша" для здійснення введення. Наказ вводиться шляхом вибору потрібного товару в "Вікні ринку", а потім вибору виду наказу з меню. Якщо трейдер хоче продати/купити стандартну кількість товару по поточній ринковій ціні, то він просто вибирає потрібну йому кількість з меню, і наказ вважається поданим. Якщо ж він хоче указати свої власні чи кількість ціну, чи додати які-небудь спеціальні умови, він може викликати спеціальне вікно для введення наказу. Уведення наказу (Order Input). У режимі цього вікна трейдер може ввести особливі для даного наказу кількість, чи ціну інші умови. Потім він подає наказ, натискаючи клавішу “deal”. Види наказів (Order Types). Це режим вибору виду наказу. Наприклад, наказ “усі чи нічого” обумовлює, що вся зазначена кількість товару повинна бути куплена/продане, у противному випадку наказ повинний бути скасований. “Діє до скасування” означає, що наказ дійсний доти, доки не знайдеться трейдер-контрагент; якщо його немає, то наказ діє доти, доки трейдер сам не скасує його, чи поки не скінчиться торгова сесія. “АТС/2” забезпечує вибір методів вирішення угод. Звичайний режим - "Безупинна торгівля" ("Continuous Trading"), у якому трейдери постійно подають накази на покупку і продаж, а центральний комп'ютер постійно веде роботу з підбору продавців і покупців для висновку угод. Біржа може внести свої особливості в правила, за якими здійснюється підбор заявок на покупку і пропозицій на продаж. Особливості можуть бути наступні. Наприклад, якщо надійшли два однакових по змісту наказу на покупку, то наявна кількість товару може бути розподілене нарівно між ними, а може бути віддано тому, чий наказ прийшов першим. Система здатна використовувати самі різні методи торгівлі. Наприклад, система може проводити електронний аукціон, при цьому заявки і пропозиції на даний товар будуть протягом визначеного часу збиратися для того, щоб у підсумку установилася "справедлива" ціна на даний товар у цей день. Після того, як ціна дня буде встановлена, всі угоди будуть зареєстровані за даною ціною. Трейдер має можливість вести облік і контроль за наказами, що він передає на біржу. Запит наказу (Order Enquiry). У даному режимі трейдер може переглянути всі накази, що він передав на біржу, і уточнити, на якій стадії виконання вони знаходяться в сучасний момент. Виправлення/скасування наказу (Order Amend/Cancel). У накази, уведені раніше в систему, можуть бути внесені зміни у відношенні чи ціни кількості, чи ж ці накази согут бути скасовані. “Блокнот для записів” (“Scratch Pad”). У режимі кожного вікна ринку трейдер може відкрити вікно для робочих записів. Це його “особистий” простір, у котрому він може скомпонувати целій ланцюг наказів, а потім передати їх усі разом на біржу. Використання “блокноту” є дуже зручним, тому що дозволяє трейдеру однією дією відкликати відразу усі свої накази, змінити їх і знову відправити на біржу. У системі ще існують режими “Export” і “Import”, що перетворять накази, що віддаються, з/в інші комп'ютерні формати. Центральна біржова система має функції передачі інформації робочим станціям трейдеров. Як уже говорилося вище, інформація про ціни і зведення про укладені угоди з'являються на екрані дисплея робочої станції в режимах "Вікно ринку", "Трейдерські новини" і "Ринкові новини". Цілком можливим є приєднання електронної біржової системи до різних інформаційних каналів (Рейтер, ІТАР-ТАРС і т.п.) для того, щоб трейдер мав можливість одержувати інформацію загального характеру і враховувати її у своїй діяльності. Служба державного нагляду повинна переконатися в тім, що торгівля на даній біржі йде чесно і відкрито. Керівництво біржі також зацікавлене в цьому, тому розраховує на можливість контролю за біржовою торгівлею. Система "АТС/2" дає керівництву біржі можливість у будь-який момент бачити всі операції, що здійснюються на біржі. Система реєструє кожну дію, кожен наказ, кожну угоду, і в такий спосіб Диспетчер біржі (Exchange Monitor) може завжди запросити кожен з файлів, що реєструють, для розслідування поводження трейдера. Біржа може установити цілий ряд параметрів, відповідно до яких буде автоматично контролюватися біржова торгівля. Найпростіші параметри - час початку і кінця торгової сесії. Система “Глобекс”. В даний час, по визнанню багатьох фахівців, одна з найбільш популярних і перспективних електронних систем - це система "Глобэкс" ("Global Exchange", Globex). Це міжнародна система електронної торгівлі ф'ючерсними й опціонними контрактами. Вона початку функціонувати в першій половині 1992 року. Дана система була розроблена спільно агентством "Рейтер" і Чиказькою комерційною біржею. До системи "Глобекс" приєдналася в 1992 році Чиказька торгівельна палата. Французька біржа "МАTІФ" також бере участь у "Глобекс" на повноправній основі. Цілий ряд бірж має намір приєднатися найближчим часом до цієї системи і веде переговори на цю тему. Серед них: американська біржа "НАЙМЕКС", ф'ючерсна біржа в Сіднеї, Лондонська біржа "ЛІФФЕ", Сінгапурська міжнародна валютна біржа, німецька товарна біржа і деякі інші. Система "Глобекс" у даний час працює після закриття звичайних біржових сесій у Чикаго (з 17.45 до 6.00). Система використовує для підбора продавців і покупців алгоритм "ціна/час". Кожна угода в системі "Глобэкс" проходить кілька послідовних етапів:

1. Уведення наказів через термінали "Глобэкс".

2. Перевірка в спеціальному контролюючому модулі системи кредитоспроможності трейдера (по параметрах, виробленим членами розрахункової палати).

3. Підбор наказів покупців і продавців по алгоритму "ціна/час".

4. Відразу після висновку угоди інформація про виконані накази відсилається назад на ті термінали, з яких надійшли дані відомості накази. Тим часом ще невиконані накази продовжують залишатися в системі доти, поки вони не будуть виконані чи відкликані.

5. Відразу після здійснення в системі угоди всім продавцям, що беруть участь у торгівлі, посилається інформація про останню на даний момент ціні, по якій був проданий товар, і дані про кількість товару, а також остання на цей момент інформація про найкращі ціни покупки і пропозиції з указівкою кількостей товару.

6. Після того як прийде підтвердження угоди, звіт про неї спрямовується в розрахункову палату, де здійснюється кліринг.

7. У розрахунковій палаті відповідно до результатів угоди вносяться зміни в рахунки продавця і покупця у відношенні числа відкритих позицій і маржі.

Багато американських брокерських компаній стали брати участь в електронній торгівлі через систему "Глобекс". Вони запровадили ряд заходів, щоб клієнтам було як можна зручніше користатися електронною системою, тобто постаралися зробити практично непомітним для своїх клієнтів перехід від торгівлі в рамках звичайної біржової сесії до цього нового виду торгівлі. Прямі лінії зв'язку, по яких удень передаються команди в Лондон і Токіо, наприкінці дня відключаються, але замість них тепер починає працювати "Глобекс". Під час звичайної біржової торгової сесії клієнти звикли чути коментарі про те, що відбувається на ринку, і це дає їм можливість швидко зорієнтуватися і, якщо потрібно, зателефонувати і віддати відповідний наказ. Брокерські компанії постаралися організувати тієї ж саме і під час роботи електронної біржі. У ході звичайного біржового торгу службовці брокерських компаній, знаходячись у "кільці", намагаються уловити процеси, що відбуваються в середовищі брокерів, швидко повідомити найкращі на дану хвилину ціни продавців і покупців і оцінити поточні обсяги торгівлі на ринку. Уночі службовці компаній намагаються робити тими ж саме: стежать за цифрами на екрані, повідомляючи найкращі ціни на покупку і на продаж і кількості контрактів. Переваги і недоліки електронної біржової торгівлі: Головна перевага електронної біржі укладається в можливості проведення торгових операцій у будь-який час доби. У брокерів з'являється можливість торгувати в та годинник, коли звичайна біржа закрита, тобто це потенційний додатковий прибуток для брокерських компаній. По-друге, брокери одержують максимальний доступ на ринки. Для брокера дуже вигідно те, що йому необов'язково увесь час особисто бути присутнім на торгах у біржовому "кільці", а можна знаходитися практично в будь-якій точці земної кулі. Додаткова перевага електронної біржі - це, як правило, більш низькі операційні витрати. На думку великих брокерів, що беруть участь в електронній торгівлі, електронна система має така немаловажлива для них перевага, як конфіденційність. У традиційному біржовому "кільці" брокери знають один одного; знають, інтереси якої компанії представляє кожен брокер; тому якщо брокер, що представляє яку-небудь велику фірму, починає, скажемо, активно чи скуповувати продавати які-небудь контракти, то брокери в "кільці" відразу ж роблять для себе відповідні висновки і змінюють свою тактику. В електронній системі такого немає, ніхто з брокерів, що сидять біля терміналів, не знає, чиї накази він бачить на екрані дисплея. Крім того, брокери бачать відразу кілька найкращих цін покупки і продажу (а в біржовому "кільці" - тільки одну найкращу ціну покупця й одну найкращу ціну продавця). Головним недоліком електронної біржі є неминуча поки для деяких годин доби дуже низька активність і ліквідність електронного ринку. Потенційно в електронній системі закладені величезні можливості. Деякі системи їх уже продемонстрували. Наприклад, система "АПТ", уведена на біржі "ЛІФФЕ" у 1989 році й удосконалена в 1991 році, у період різкого росту обсягів торгівлі на біржі після того, як у 1990 році до Європейської валютної системи приєднався англійський фунт стерлінгів, показала свої високі можливості, забезпечивши інтенсивність торгівлі в 2 тис. контрактів у хвилину. Однак, в основному, величезні можливості електронних систем залишаються поки нереалізованими. Низьку ліквідність електронних ринків відзначають майже всі їхні учасники. Низька ліквідність означає, що штучно маніпулювати ринком у цей годинник стає не так вже й складно, а це, у свою чергу, у багатьох викликає дуже серйозні побоювання. Інший недолік електронних систем полягає в тому, що вони не дають переваг трейдерам (торговцям за свій рахунок), тому що ті не можуть використовувати з вигодою для себе свою інтуїцію, на якій, власне, заснована їхня робота в "кільці". Трейдери звичайно відкривають і закривають позиції протягом одного дня, спираючись на своє відчуття і розуміння поточної ситуації "на ринзі". Участь в електронній системі, де відсутнє спілкування між брокерами, для трейдерів менш привабливо. У свою чергу, відмова торговців за свій рахунок брати участь в електронній системі помітно знижує ліквідність електронного ринку. Є причини психологічного характеру, що гальмують поширення електронної торгівлі. У біржовому "кільці" брокер відразу почуває зміну настрою ринку. Якщо починається паніка, то він це відчуває у ту ж саму секунду. На екрані монітора паніку дуже важко побачити, тому багатьом (через те, що вони не відчувають "подиху" ринку) електронна система здається бездушною. Брокери, що працюють із системою "Глобекс", виявили в ній наступні недоліки. Система не сприймає команду припинення виконання наказу, а це для брокера дуже незручно. Крім того, у системі є програмні недоробки, що виникають при введенні наказу. Перш ніж увести наказ клієнта, оператор повинний увести номер його розрахункового рахунка, указати його статус (член чи не член біржі), вибрати категорію оплати угоди. Останнім часом з'явилося багато додаткових умов наказів, що не враховані в системі, а це усе віднімає зайвий час при введенні наказу. Звичайні людські помилки перестають бути такими в процесі електронної торгівлі. Якщо брокер у біржовому "кільці" бачить, що інший брокер явно помилився, він може пожаліти його і "не ловити на слові". Електронна торгівля - зовсім інша справа. За помилку при введенні наказу в комп'ютер можна заплатити дуже дорого. Деякі західні брокерські фірми відносяться досить консервативно до електронної торгівлі. Однак вони зацікавлені в залученні нових клієнтів і одержанні прибутку, тому навіть ті фірми, що не вірять у майбутнє електронної торгівлі, змушені використовувати її, тому що на сучасному етапі вона часто виявляється цілком вигідної і приносить нових клієнтів. Єдине, що хвилює брокерів - прихильників електронної торгівлі, - зростаюча розмаїтість електронних систем. За даними одного з останніх оглядів електронної біржової торгівлі, зараз у світі нараховується близько 50 різних видів електронних систем (у роботі чи в стадії розробки).

Приблизно половина з них призначена винятково для ф'ючерсної й опціонної торгівлі. В міру появи усе більшої кількості електронних систем виникає ситуація, коли одному оператору приходиться працювати на декількох зовсім різних і не сумісних між собою системах. Причому "переключатися" від однієї системи до інший потрібно дуже швидко - протягом декількох хвилин. Такі обставини навряд чи будуть сприяти залученню нових клієнтів, та й у клієнтів, що уже ведуть торгівлю, може пропасти інтерес. А це буде невигідно брокеру. З іншого боку, якщо нова система буде мати підвищений успіх, якщо вона почне залучати все нових і нових клієнтів, то через якийсь час клієнт просто установить у себе такий же термінал і буде торгувати сам. Багато брокерів побоюються, що в остаточному підсумку кожен банк, кожна посередницька торгова фірма, що володіють членством на біржі, установлять свої власні термінали і навчать декількох службовців працювати на них. Однак, як свідчить досвід декількох американських брокерських фірм, цього поки не відбувається. Хоча багато хто з клієнтів самі є членами біржі і мають у себе електронні термінали, вони проте продовжують користатися послугами цих брокерських компаній. Пояснюється це тим, що дуже утомливо постійно (тим більше вночі) стежити за цифрами на екрані термінала. Набагато простіше і вигідніше, якщо це буде робити хтось інший і повідомляти про те, що відбувається на ринку. У висновку можна відзначити, що на сучасному етапі могутній імпульс розвитку електронної біржової торгівлі дало б усунення існуючих недоліків електронного ринку, головним з який є його низька ліквідність, а також серйозна робота з уніфікації .

Аукціон — комерційна організація, яка має необхідні для проведення торгів приміщення, навчений і атестований персонал та відповідне обладнання. Найчастіше мають місце аукціони, які організовані у вигляді акціонерних товариств (ВАТ, ЗАТ). Аукціонну торгівлю можуть вести і ті організації, для яких торги базовим видом комерційної діяльності не є, однак у їх статутних документах право на проведення аукціонів передбачено. Сюди можна віднести аукціони, які проводяться товарними біржами, художніми салонами, постійно функціонуючими виставками-ярмарками, лізинговими компаніями (аукціон конфіскату за невиплату). За масштабом своєї діяльності аукціони поділяються на міжнародні та національні.

Фахівці розрізняють аукціони за їх видами. Наприклад, у залежності від схеми їх організації аукціони бувають добровільними і примусовими, у залежності від технології їх проведення — аукціони згідні та з пониженням цін.

Аукціони добровільні організуються з ініціативи власників тих чи інших товарів (майна) з метою їх реалізації за найвигіднішими умовами. Аукціони примусові можуть бути організовані державними органами та організаціями для реалізації конфіскованих, неоплачених, незатребуваних товарів, невикупленого або закладеного майна.

Згідний аукціон (тобто аукціон з підвищенням цін) відкривається з оголошення мінімальної продажної ціни товару, яка встановлена його продавцем. Покупці роблять до цієї ціни додачі (надбавки певним ціновим  (грошовим) кроком). Величина додачі має бути не нижче тієї мінімальної надбавки, яка встановлена правилами проведення аукціонного торгу. У тому випадку якщо покупці не пропонують чергове "крокове" підвищення ціни, товар вважається реалізованим останньому покупцеві, який запропонував за нього найвищу ціну. Цей метод ведення аукціону вважається згідним. Якщо після оголошення ведучим аукціоністом мінімальної надбавки учасники погоджуються підняти ціну на певну величину надбавки умовними знаками, а аукціоніст оголошуючи нову ціну на лот, не називає при цьому покупця, то цей метод проведення аукціону вважається німим або негласним. При такому способі аукціонного торгу ім'я покупця зберігається у таємниці. Такий порядок аукціонних торгів найчастіше має місце під час продажу коштовностей, дорогих предметів мистецтва і раритетних речей.

На аукціонах, проведених за схемою зниження цін, спочатку оголошується дещо завищена початкова ціна. У процесі ведення торгів вона поступово знижується до моменту отримання згоди на купівлю товару з боку одного з покупців - учасників аукціону. Зниження ціни ведеться кроком заздалегідь встановлених знижок.

При організації аукціонної діяльності слід керуватися Положенням про аукціон, яке затверджується загальними зборами акціонерів (засновників, учасників, пайовиків та ін.). Керівництво підготовкою та веденням аукціонних торгів здійснює аукціонний комітет. До його складу включаються: директор аукціону (управитель), експерт, комерсант, бухгалтер, юрисконсульт, фахівець із маркетингу і ведучий-аукціоніст. Кожен член аукціонного комітету зобов'язаний виконувати функції, які прямо визначені його посадовими обов'язками.

Аукціони у пострадянських країнах ще не набули тієї популярності і поширенності, що властива аукціонним торгам у інших країнах світу (у першу чергу це стосується Сполучених Штатів і країн "Старої" Європи). Там аукціони проводяться навіть на місцевому (іноді — муніципальному, часом навіть сільському) рівні, проходять вони на подив швидко та цілком виправдовують комерційні сподівання,  що покладаються на них  як із боку продавців різних товарів, так і з боку дбайливих покупців. Це й рибні аукціони, і аукціони вживаних автомашин, і навіть аукціони мотлоху та непотрібних речей, які, виявляється, вигідніше продавати через аукціонні торги, ніж просто на "блошиному" ринку. Згідно Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, визначається початкова ціна продажу на аукціоні спеціальних дозволів на право користування надрами (далі-дозвіл) у межах України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність 5.03050702 Комерційна діяльність.

Дисципліна Ціноутворення