- •Матеріали модульної контрольної роботи з курсу “Філософія”.
- •1.Предмет філософії та його проблематичність.
- •5. Визначення філософії в якості мудрої науки за Арістотелем.
- •6. Позначте відмінність між філософією й філософствуванням.
- •16. Кульчицький. Світовідчуття українства
- •3. Поняття культури мислення і роль філософії в її формуванні
- •12. Про абстрактне і конкретне в мисленні. Що означає мислення?
- •18. Феномен долі в контексті ситуації людини
- •4. Яким чином філософія входить у структуру життєдіяльності кожної людини?
- •13. Світогляд, коло світоглядних питань, роль філософії у формуванні світоглядної культури індивіда.
- •7 Якого роду питання складають коло світоглядних питань?
- •8 З чого починається філософія? На якому ґрунті зростає недовіра до філософії?
- •9 Про ставлення до філософії буденної свідомості, здорового глузду.
- •10 Філософія в контексті лінгвістичної компетентності студента.
- •11 Розсудок і розум як способи мисленнєвої діяльності людини.
- •14 Історичні типи формування світоглядних орієнтацій.
- •15. Феномен світоглядної кризи й роль філософії у її здоланні.
- •17.Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.
- •20.Класична і посткласична стратегія філософствування про буття.
- •21.Альтернатива "буття-небуття" у системі відношень життя людини.
- •22.Екзистенціалістська версія буття й тема "відповідальності за буття".
- •23.Простір і час як форми присутності людини у бутті.
- •24.Полемічність питання про свободу. Свобода й свавілля.
- •25.Августин і модуси часу, час як межа покладання смислу життя.
- •26.Буття і проблема самореалізації людини.
- •27.Час як вічність і як минущість. Феномен часу й проблема безсмертя.
- •28.Свідомість як предмет міждисциплінарного аналізу.
12. Про абстрактне і конкретне в мисленні. Що означає мислення?
Саме мислення відноситься до числа важковизначених понять. Якщо сказати, що мислення — це узагальнене відображення дійсності людським мозком, то у даному випадку буде виявлений гносеологічний, тобто теоретико-пізнавальний аспект мислення. Фізіолог надав би перевагу іншій формуліровці: мислення — це ідеальне виявлення вищої нервової діяльності мозку. Психіатри кажуть, що мислення — це інтелект в дії. Але у такому разі приходиться з'ясовувати — що таке інтелект? Ми ризикуємо попасти в коло взаємодоповньованих визначень: мислення — це продукт мозку, а мозок це матеріальний носій мислення.
На теперішньому рівні наших знань про процеси мислення сформульовані інформаційні визначення мислення. Так, англійський кібернетик У. Росе Ешбі розглядає мислення як процес обробки інформації за деякою програмою, що передбачає відбір у меншій мірі на рівень вище випадкового.
Звісно, не можна ототожнювати людське мислення з процесом обробки інформації: бо воно має і біологічний і соціальний аспекти. Але пізнавальний аспект мислення полягає в активному вилученні інформації із зовнішнього світу і її опрацюванні. І коли кажуть, що мислення є обробка інформації, то не стільки визначають мислення, скільки вказують на одну із його особливостей.
Процес мислення ніколи не розпочинається «на пустому місці», «з нуля». Застосовуючи образ мислення дорослих, дитина починає використовувати його для визначення своїх завдань. Таким чином, осмислення будь-якого завдання будується за відповідними канонами, які у самому узагальненому вигляді утворюють сценарій процесу мислення. У відповідності з цим сценарієм людина намічає питання для обдумування, висуває якісь передбачення, підбирає аргументи, визначає їх істинність тощо.
Конкретне мислення — це розумовий процес відображення і оперування найпростішими, конкретними поняттями, які визначають предмети і явища об'єктивного світу в їх безпосередній данності людині.
Абстрактне мислення — це розумовий процес сходження від конкретного до абстрактного, тобто, пізнаючи конкретний предмет чи явище, суб'єкт пізнання абстрагується (лат. аЬзігакііо - уявне відвертання) від несуттєвого в предметі і виділяє суттєве, яке фіксується засобами мови у формі понять (абстракцій). Головна особливість абстрактного мислення — це оперування абстрактними поняттями і на їх підставі створення нових абстракцій за допомогою логічних методів аналізу, синтезу, узагальнення тощо.
18. Феномен долі в контексті ситуації людини
Феномен долі пронизує будь-яку культуру, оскільки з ним пов’язана велика кількість проблем людського буття та пізнання. Саме тому він став об’єктом міждисциплінарних досліджень. Так, окремі аспекти поняття долі досліджуються антропологією, філософією, теологією, психологією, філологію, та ін.
Феномен долі не є статичним, він розвивається в залежності від конкретних історичних умов, місця, і кожна епоха лишає свій відбиток на зміст тих чи інших філософських категорій;
доля людини в якості об’єкта філософських досліджень особливим чином переживалася і осмислювалась протягом всієї історії людства;
вся динаміка історичних філософських уявлень про долю, безліч координат, які доходять до нас з минулого, не могли не позначитися на картині світу того чи іншого етносу, а це, в свою чергу, знаходить свою реалізацію в семантиці та мотивації ключових понять різних культур.