- •Матеріали модульної контрольної роботи з курсу “Філософія”.
- •1.Предмет філософії та його проблематичність.
- •5. Визначення філософії в якості мудрої науки за Арістотелем.
- •6. Позначте відмінність між філософією й філософствуванням.
- •16. Кульчицький. Світовідчуття українства
- •3. Поняття культури мислення і роль філософії в її формуванні
- •12. Про абстрактне і конкретне в мисленні. Що означає мислення?
- •18. Феномен долі в контексті ситуації людини
- •4. Яким чином філософія входить у структуру життєдіяльності кожної людини?
- •13. Світогляд, коло світоглядних питань, роль філософії у формуванні світоглядної культури індивіда.
- •7 Якого роду питання складають коло світоглядних питань?
- •8 З чого починається філософія? На якому ґрунті зростає недовіра до філософії?
- •9 Про ставлення до філософії буденної свідомості, здорового глузду.
- •10 Філософія в контексті лінгвістичної компетентності студента.
- •11 Розсудок і розум як способи мисленнєвої діяльності людини.
- •14 Історичні типи формування світоглядних орієнтацій.
- •15. Феномен світоглядної кризи й роль філософії у її здоланні.
- •17.Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.
- •20.Класична і посткласична стратегія філософствування про буття.
- •21.Альтернатива "буття-небуття" у системі відношень життя людини.
- •22.Екзистенціалістська версія буття й тема "відповідальності за буття".
- •23.Простір і час як форми присутності людини у бутті.
- •24.Полемічність питання про свободу. Свобода й свавілля.
- •25.Августин і модуси часу, час як межа покладання смислу життя.
- •26.Буття і проблема самореалізації людини.
- •27.Час як вічність і як минущість. Феномен часу й проблема безсмертя.
- •28.Свідомість як предмет міждисциплінарного аналізу.
28.Свідомість як предмет міждисциплінарного аналізу.
Вперше свідомість як особлива реальність, відмінна від матеріальних явищ була виявлена Парменідом. Продовжуючи цю традицію, софісти, Сократ, Платон розглядали різні грані і сторони мисленнєвої діяльності і стверджували протилежність духовного і матеріального. Так, наприклад, Платон створив грандіозну систему «світу ідей» - єдиної основи всього сущого; розвивав концепцію про світовий, самосозерцающем, безтілесному розумі, що є перводвигателем космосу, джерелом його гармонії. В античній філософії активно розвивалися ідеї причетності індивідуальної свідомості людини світовому розумові, якому надавалася функція об'єктивної універсальної закономірності.
Видатні мислителі середньовіччя Августин Блаженний і Тома Аквінський, що представляють різні етапи розвитку філософсько-теологічної думки, послідовно і грунтовно розглядали питання внутрішнього досвіду особистості у свідомій і психічної діяльності у зв'язку з самозаглибленим осягненням зв'язку душі і божественного одкровення. Це сприяло виявленню і вирішенню актуальних специфічних проблем свідомої діяльності. Так, у цей період було введено поняття про інтенції як про особливий властивості свідомості, вираженому в його спрямованості на внеположни об'єкт. Проблема інтенції присутній і в сучасній психології; є також важливою складовою методології одного з найбільш поширених міждисциплінарних напрямів теорії пізнання - феноменології.
Найбільший вплив на розробку проблем свідомості в Новий час надав Декарт, який головну увагу акцентував на вищій формі свідомої діяльності - самосвідомості. Свідомість філософ розглядав як споглядання суб'єктом свого внутрішнього світу як безпосередню субстанцію, яка протистоїть зовнішнім просторовому світу. Свідомість ототожнювалося зі здатністю суб'єкта мати знання про власні психічні процеси. Існували й інші точки зору. Основним принципом розвитку свідомості був за Гегелем історичний процес становлення Світового духу. Розвиваючи ідеї своїх попередників Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегель розглядав такі проблеми, як різні форми і рівні свідомості, історизм, вчення про діалектику, діяльнісна природа свідомості та інші.
У XIX столітті виникають різні теорії, що обмежують свідому діяльність, що наполягають на природженому безсиллі розуму, що проповідують иррационалистические підходи до оцінки людської духовної діяльності (Шопенгауер, Ніцше, фрейдизм, біхевіоризм та інші).
К. Маркс і Ф. Енгельс продовжили матеріалістичні традиції у філософії, сформулювали ідею вторинності свідомості, його обумовленістю зовнішніми факторами і насамперед економічними. Марксизм активно використовував різні погляди і особливо діалектичні ідеї німецької класичної філософії.
Складність визначення свідомості полягає в тому, що людина не в змозі охопити весь склад розумової діяльності. Таким чином, свідомість - це ідеальна форма діяльності, спрямована на відображення і перетворення дійсності.