Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха

В. Райх починав свою роботу в 1920-ті роки як психоаналітик безпосередньо під керівництвом З.Фрейда.

1. Першим принциповим новаторством, введеним Райхом в практику психоаналізу, був перехід від аналізу окремих симптомів до аналізу характеру пацієнта. Якщо до Райха було прийнято вважати, що мета терапії – викоренити окремий невротичний симптом, що розглядається як „чужорідне тіло в здоровому організмі”, то Райх у повній відповідності з клінічним підходом показав, що варто лікувати особистість в цілому, прагнути виправити той психологічний стереотип, який він назвав структурою характеру.

В клінічному плані Райх виділяв такі типи структури характеру:

1. Оральний.

2. Мазохістичний.

3. Ригідний (анальний, нав’язливо-компульсивний, хаотично-діяльнісний).

4. Істеричний (фалічно-нарцисичний).

Райх розглядав структуру характеру, спираючись на модель „тришарової” структури особистості:

1. на поверхні – штучна маска самостримування;

2. другий шар, більш глибокий – фрейдівське „підсвідоме”, в якому стримуються витіснені потяги;

3. в глибині – третій шар, чи природне, біологічне ядро людського характеру, що несе в собі позитивний потенціал та містить ресурси, необхідні та достатні для вирішення психологічних проблем.

Мета райхівської терапії: подолання поверхових шарів особистості заради досягнення людиною більшого контакту зі своєю глибинною сутністю.

В своєму підході Райх виходив з теорії психофізичної ідентичності, обгрунтовано вважаючи, що психологічні особливості пацієнта пов’язані з його тілесними рисами; відповідно психологічні проблеми знаходять своє відображення на тілесному рівні.

Ним також було запропоновано принцип психосоматичної єдності та протилежності, що являє собою оригінальне вирішення проблеми дуальності „психіки” та „соми”. Райх вважав, що спільність психіки та соматики на глибинному рівні організму на поверховому рівні переростає в їх протистояння, що призводить до трансформації психологічного конфлікту в соматичні розлади.

2. Райх вважав, що вплив аналітика на пацієнта має бути більш інтенсивний, і лише вербального контакту (вербалізації спогадів пацієнта та їх інтерпретації аналітиком) для цього недостатньо. Тому відважився на заборонений ортодоксальним психоаналізом тілесний контакт з пацієнтом. Такий крок Райха викликав спочатку нерозуміння колег, різкий осуд з боку З.Фрейда, а потім і „виключення” вільнодумця з рядів психоаналітичного товариства.

Види контакту в ТОП:

1. Звичайний (частина тіла до частини тіла).

2. Безконтактний (немає дотику): для тривожних і чутливих людей, травматиків.

3. Фул-контакт (максимальний дотик). Це завжди провокація.

Закони контакту в ТОП:

1. Гомеопатичний: Найменший за площею та силою дотик дає найбільше за амплітудою переживання.

2. Закон безпеки: контакт терапевта та клієнта завжди має бути однозначним.

3. Все, до чого ми торкаємося, торкається до нас.

Тілу абсолютно байдуже, хто торкається, йому важливо як!

3. Ще одним постулатом системи Райха стало введене ним поняття „біопсихічної” чи вегетативної енергії, нормальний розподіл якої в організмі є основою душевного та фізичного здоров’я, а порушення вільного протікання є основним механізмом розвитку неврозів та інших хворобливих станів. При цьому джерело енергії неврозу створюється в процесі повсякденного душевного життя дисбалансом між накопиченням та розтратою вегетативної енергії.

Біоенергія (оргон) існує в природі, вона протікає по тілу людини зверху вниз, її завжди достатньо. Однак завдяки соціуму на шляху протікання енергії виникають перешкоди (м’язовий панцир). Справа в тому, що почуття вимагають виходу через м’язи. А для соціуму не всі почуття людини зручні (гнів, роздратування; тривога, страх; сексуальне збудження). Так цензура (суспільні стереотипи, авторитарна сімейна система) не дозволяє виражати певні душевні пориви, проте вона не може заборонити їх переживати. Чим більше вони рвуться назовні, тим більше людина їх стримує. М’яз залишається без розрядки, починається накопичування енергії та підвищується локальний м’язовий тонус (гіпертонус м’язу). Цей процес Райх назвав „заключення характеру в панцир”. М’язовий панцир формує поведінку – броню характеру.

Ділянки гіпертонусу (енергетичні блоки) перешкоджають нормальному протіканню в тілі вегетативної енергії.

Всього Райх виділяв сім сегментів тіла, які у випадку виникнення в них відповідних „м’язових зажимів” блокують природне протікання „вегетативної енергії”, перетворюючись в кільця „м’язового панцирю”:

1. Очі (включаючи мімічні м’язи навколо очей та лобний м’яз). Тут блокуються емоції, пов’язані зі стресом („пусті очі”, „мертвий лоб”), відображаючи загальний стан напруження, бажання відгородитися від оточуючого світу, „не бачити”, не помічати проблем. Тут також локалізуються головні болі, пов’язані з перевтомою. Нерідко це інтелектуальне перенавантаження – інформаційний стрес.

2. Рот (включаючи м’язи підборіддя, горла та потилиці). Тут блокуються емоції плачу, гніву, крик, гримаси, рефлекторні дії смоктання та кусання.

3. Шия (включаючи глибокі м’язи шиї та язик). Блокується крик, гнів, плач („комок” в горлі).

4. Груди (включаючи весь грудний відділ та руки). Блокуються як негативні емоції (гнів, печаль) і агресія, так і вираження позитивних почуттів – сміх, пристрасність.

5. Діафрагма (включаючи сонячне сплетіння та внутрішні органи черевної порожнини). Блокується сильний гнів, а також тривога, образи та закомплексованість в спілкуванні.

6. Живіт (включаючи м’язи черевної стінки, а також м’язи спини). Блокуються, з одного боку, злість та агресивність (комплекс переваги), з іншої – страхи.

7. Таз (включаючи м’язи тазу та ноги). Блокується в першу чергу сексуальне збудження, а також частково тривога, гнів, фрустрована агресивність та прагнення до домінування.

По мірі того, як з допомогою спеціальних психофізичних вправ та психотерапевтичних процедур терапевт здійснює безпосередній вплив на тіло пацієнта – дотики, натиски на ділянки хронічного напруження м’язів, щоб досягти їх розслаблення, в поєднанні з регульованим глибоким диханням, людині вдається, по Райху, „розпустити м’язовий панцир”, зняти „афективний бар’єр”.

Положення Райха:

1. М’язова система є способом взаємодії зі світом;

2. Біоенергії не може не вистачати;

3. Невроз (великий тиск супер-Его; психоз – Ід) – основа виникнення напружень.

4. Енергія повинна вільно протікати по тілу. Тоді людина буде вільною. Система виховання формує блоки.

5. Причиною значного числа захворювань є хронічна симпатикотонія (гіпертонус). Медициною майбутнього буде соматична медицина.

6. Будь-яка структура характеру патологічна. Первозданно люди не мають структури характеру.

7. Типи особистості:

• Генітальний – енергія протікає абсолютно вільно. Така людина не зручна для соціуму (нормально вибудувані границі, вільне вираження почуттів);

• Невротичний – постійно обмежує себе, але не обмежує інших (вибачається, не обтяжує собою інших, правильний)

Інструментарій тілесної психотерапії по Райху

(для роботи з м’язовим панцирем та зняття застійної напруги м’язів)

1. Розминання м’язів руками.

2. Дихання (зміна патерну).

3. Експресія (якскраве перебільшене вираження певних почуттів) – без усвідомлення.

Основные приемі снятия застойного напряжения:

? глаза – вращение глаз (синхронно с дыханием);

? рот, шея – громкий крик;

? грудная клетка – глубокое дыхание, смех, движения рук, в том числе удары руками (синхронно с дыханием);

? живот (и поясница), диафрагма – глубокое брюшное дыхание;

? область таза и ноги – удары ногами по кушетке, толчковые движения ног (также синхронно с дыханием).

Вегетативний резонанс – усвідомлення терапевтом власних тілесних проявів емпатії, що проявляється в появі у терапевта тілесних відчуттів, що співпадають з відчуттями клієнта, а далі – разом змінюються. Коли інформація з зовнішнього середовища подається синхронно з внутрішніми біологічними процесами організму, вона автоматично оцінюється правою півкулею мозку як життєво значима.