- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
52 Техніки фокусування.
Фокусування(концентрування) – навичка, яка дозволяє розвивати усвідомлення багатьох чинників, пов’язаних з проблемою, організовувати мислення в конкретно визначеному напрямку.
А.Айві виділяє 6 типів фокусу:
1) фокус на клієнтові – найбільш уживане, бо особистість клієнта є центральною ланкою роботи консультанта. (потрібно весь час звертатися до імені клієнта(повторення імені створює умови для індивідуалізації контакту, так і для підсилення його інтимності та унікальності), клієнт – це центральна фігура)
2) фокус на головній темі або проблемі – використовується тоді, коли, маючи сприятливий прогноз щодо рівня розвитку особистості клієнта, консультант допомагає йому прояснити досить скадну життєву колізію, в розуміння якої той відчуває труднощі.
3) фокус на інших людях – виникає в інтерв’ю на етапі прояснення проблемнох ситуації + в процесі роботи, особливо коли йдеться про конфліктні взаємини з інш людьми.
4) фокус на психотерапевтичних стосунках консультанта з клієнтом – оживляє інтерв’ю, тримає співпаці в ситуації „тут і тепер” П-д: „ Наша з вами робота вже дала перші результати, та щоб вона стала ефективнішою...”
5) фокус на консультанті – зумовлений необхідністю дати непряму пораду чи зразок переживань, котрий стане у пригоді. П-д: „Мій досвід роботи з схожими ситуаціями...”
6) культурно – конкретний фокус – вписання в культурний контекст те, про що йде мова П-д: „Сьогодні ви розгублені, не знаєте яку професію обрати, Давайте поміркуємо, що пропонує наше сьогодення. як ви це відчуваєте?”
Концентрування використовується на 3-4 етапах консультативного процесу, для того щоб почати обговорення або для підбиття підсумків.
53. Поняття про емпатійну відповідь
Емпатія - це стан емоційного вживання у почуття іншої людини, специфічний вид розуміння іншого через ототожнення з ним та його переживаннями. В емпатії більше переваг для консультування, ніж в симпатії, яка передбачає жалісливість та турботливість, тобто почуття, які, хоча й неявно, однак принижують гідність дорослої людини.
Консультант повинен чітко розмежовувати співпереживання як переживання емоційних
станів іншої людини, та співчуття - переживання власних емоційних станів з приводу
почуттів іншого.
Емпатія допомагає консультанту вибрати правильний тон бесіди і висловлювати такі репліки на підтримку рбзмови, які дозволяють співрозмовник розкритися ще більше. Відповідь з урахуванням переживань клієнта називають рефлексивною, або емпатійною. Термін „емпатійна відповідь" використовується в розумінні, запропонованому К.Роджерсом, - як навичка рефлексивного слухання (К.Роджерс, 1994). Сутність навички полягає в тому, щоб уважно слухаючи клієнта, щоразу відображати те, про що він говорить, ніби повертаючи йому сказане в дещо переробленій формі. Переповідаючи головні думки клієнта, консультант показує, що насправді відчуває і розуміє його. Емпатійна відповідь дозволяє уникати опору, полегшує ведення розмови для клієнта.
Емпатія -це здатність відчути смисл, який клієнт туди вкладає, підмітити тонкі нюанси ставлення та ледь помітний намір. Сконструйована завдяки емоційному резонансу інформація стає особливо корисною, коли клієнт, будучи повністю асоційованим з власним нагальним переживанням, сам себе не розуміє і не передбачає наслідків своїх дій. Завдяки емпатії стає можливим не тільки констатувати психічний стан співбесідника, але й передбачати його подальші афективні дії.
Частота емпатійних відповідей, як ніщо інше, демонструє якість контакту і показує,
чи сформовано позицію „Ми" в консультуванні.
Якщо відповідь консультанта рівнозначна репліці клієнта як за змістом, так і емоційно,
крім того, вона оформлена як влучне перефразування чи переповідання, то говорять про
симетричний (базовий) рівень емпатії, тобто консультант симетрично віддзеркалив те, що
сигналізував клієнт.
Однак віддзеркалити можна й не психотерапевтично, а точно -один в один, тобто
потрапити в той же глухий кут, в якому знаходиться клієнт. В такому разі власна
„негативна" репліка, почута з чужих вуст, буде для клієнта в кілька разів болючішою і може суттєво погіршити його стан. Відповіді, які щось забирають або віднімають у людини
свідчать про погану емпатію і називаються від'ємними. (Наприклад,"Справді безглуздий вчинок, спробуй тепер його виправити!")
Інколи при формуванні емпатійного відображення важливою для клієнта є не стільки якість, скільки адресність, тобто чи справді консультант дивиться на ситуацію з системи його координат. Тому консультанту варто щоразу перепитувати себе: „3 ким я? 3 цією людиною? Чи з іншими, про кого йдеться?"
В емпатійну відповідь можна вплітати і конкретні ідеї щодо змін. Використовуючи навички впливу, він додає слушні і конгруентні почуття, з кожним разом ледь помітно змішуючи людину в іншу систему координат. Таке емпатійне відображення називають адитивним.
Таким чином, емпатію можна визначити як встановлення позитивних аспектів у досвіді
клієнта і вибіркове уважне ставлення до позитивних моментів його висловлювань. А. Айві
вважає, що позитивне ставлення можна оцінювати за п'ятибальною шкалою, де від'ємний
рівень отримує оцінку - „1", дещо від'ємний - „2", рівнозначний, симетричний - „З", менш
адитивний - „4", а адитивний - „5". Користуючись шкалою, можна дізнатися, на якому рівні
знаходиться емпатія у кожній репліці консультанта (Айві А., 1998, с. 138-141).
У від'ємній відповіді консультант виявляє якусь помилку клієнта, У симетричній - він звертає увагу або правильно відображає те, що говорить клієнт. В адитивній відповіді
консультант показує, як навіть у складних ситуаціях робити щось позитивне.
Найбезпечнішою для консультанта є рівнозначна відповідь третього рівня. „Віднімальні"
відповіді охолоджують стосунки і не сприяють конструктивному просуванню вперед.
"Додавальні" відповіді збільшують „ризик помилки", бо є віхою на ще не звіданому і поки
що „чужому" для клієнта шляху.
Формулюючи адитивні репліки, психолог має бути готовим до того, що його власне
сприймання і розуміння проблеми може не збігатися з потребами клієнта, і той може
негативно відреагувати на сказане консультантом, бо не готовий сприймати почуте або його рівень розвитку занадто низький для цієї теми. Помічаючи опір, консультант спускається на симетричний рівень та здійснює втручання, більш узгоджене з потребами клієнта.