Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
васьковская экзамен.doc
Скачиваний:
55
Добавлен:
07.09.2019
Размер:
1.11 Mб
Скачать

1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.

Термін "консультація" за словником С.І. Ожегова має кілька значень: 1) рада спеціалістів; 2) порада спеціаліста; 3) установа, що дає пора­ди. У прикладній психології успішно використовувалися всі три зазна­чені форми консультації. А от сутність консультування у практичній психології довго дискутувалася, бо вважалося, що надавати допомогу особистості у вирішенні її психологічних проблем можна тільки у рамках психотерапевтичної практики.

Однак існування так званого психологічного, або, точніше, психо­терапевтичного консультування як самостійної галузі психологічної допомоги можна аргументувати так:

  • філософія консультативної роботи диктує повну відмову від концепції хвороби і розглядає людину, яка звернулася за допомогою такою, що має психологічні труднощі;

  • консультування зорієнтовано на здорові сторони особистос­ті, незалежно від степені порушення, адже людина може змінювати­ся і знаходити ресурси для свого життя хоча б в тих межах, які має;

  • консультування поліпшує психологічне благополуччя, допо­магаючи людині справитись із проблемами, що виникають у взаємодії з іншими людьми;

  • консультування частіше зорієнтоване на теперішнє і майбут­нє, а не на минуле клієнта;

  • консультування і психотерапія орієнтовані на різні етапи взає­модії психолога і клієнта: превентивна консультативна робота мо­же запобігти більш серйозним психотерапевтичним наслідкам;

  • якщо психотерапія спрямована "вглиб", на вирішення інтрапер- сональних проблем, то консультування охоплює більш різнопланове коло інтерперсональних проблем клієнтів;

  • психолог-консультант виступає скоріше медіатором (посеред­ництво) або фасилітатором (підвищення продуктивності) ресурсних можливостей клієнта у розв'язанні його проблем;

  • діагностична спрямованість консультування значно розширює спектр різноманітних професійних моделей діяльності консультанта. Спостерігається певний універсалізм у використанні ним як підходів, так і методів, що урізноманітнює консультативну роботу і суттєво від­різняє її від психотерапії, яка зазвичай дотримується одного напряму.

Отже, специфіка психологічного консультування як окремого виду психологічної допомоги визначається особливостями проблематики, немедичною парадигмою в розумінні предмету, універсальною техно­логічністю змісту і методів діяльності. Цілі ж консультування на від­міну від немедичної психотерапії (особисте й соціальне здоров'я) чи медичної психотерапії (психічне і соматичне здоров'я) лежать у пло­щині особистого благополуччя клієнта.

Таким чином, індивідуальне консультування - це вид спеціаль­но організованого спілкування, у процесі якого психолог- консультант допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою життєву ситуацію, актуалізувати додаткові сили і здібності, щоб знайти вихід із складних для нього обставин. Результатом консультування може вважатись інсайт (3. Фрейд), просто сповідь (Р. Мей), або, як вважають екзистенціалісти, сповнена розуміння, під­тримки і співпереживання Зустріч (І. Ялом), яка, можливо, стане по­воротним моментом у процесі життєтворчості.

Психологічне консультування - це своєрідна мисленнєва задача, яку потрібно розв'язати, експертна оцінка проблем психологічного змісту. На відміну від психотерапії воно здійснюється тоді, коли існує перспектива за кілька зустрічей з психологом справитись з психологі чними труднощами. Для консультування характерний більш м'який психологічний вплив на людину, коротша тривалість роботи (5-10 зустрічей). Завданнями консультування є переважно:

  • вивчення індивідуального життя людини через вплив на нього;

  • вироблення адекватних форм її поведінки в різних життєвих си­туаціях;

  • подолання особистісних обмежень та освоєння нових поглядів на власну життєву ситуацію;

  • визначення напрямку бажаних змін у поведінці клієнта;

  • активізація психічних ресурсів клієнта;

  • стимуляція змін життєвої ситуації та прийняття клієнтом відпо- ц відальності за них;

  • інтеграція особистості, подолання внутрішньої конфліктності та узгодження інтересів;

  • смислотворення, перебудова ієрархії цінностей та відкриття духовно-інтуїтивного виміру особистості;

  • допомога людині у розв'язанні гострих життєвих проблем; • забезпечення необхідної психологічної інформації;

  • надання професійні підтримка і порада та ін.

Консультації гармонійно поєднують елементи діагностики та впливу. їх призначають майже завжди з конкретного приводу і закінчують здебільшого прямою чи опосередкованою порадою або рекомендацією. У полі зору консультанта знаходяться переважно свідомість та поведінка клієнта, та й адресоване воно скоріше свідомості людини, його усвідомленому Я. Позаяк консультанти рідко викоистовують методи глибинного дослідження та трансформації, риси характеру та структура особистості в рамках консультування особливих змін не зазнають. Консультативна допомога скоріше створює прецедент переосмислення переживань та прагнень людини, кинутої у вир драматичних подій, орієнтує на освоєння нових життєвих умінь. Крім того, цикл зустрічей може бути присвячено окремим питанням, що не пов'язані між собою. Загалом це можливість час від часу розмовляти з людиною, якій довіряють та до якої не відчувають залежності. Жанр психологічного консультування унікальний ще й умови, що пропаговані ним цінності йдуть як дорадчі, і ні в якому разі не нав'язуються клієнту.

Питання про цілі консультативної роботи дискутується й досі. Однак виділення психологічного консультування з надр психотерапії та надання йому статусу самостійного виду психологічної допомоги, на нашу думку, стало визначною віхою у розвитку практичної допомоги і людству взагалі. Недарма ж серед трьох основних цілей консульту вання - 1) допомога іншим у їхньому самопідсилєнні, 2) особистіший розвиток самого консультанта та 3) створення здорових мікро- й ма­кросистем для функціонування індивідів - головною метою вважа­ється особнстісне зростання консультанта як гаранта того, що в суспільстві розширюється тенденція формування нового ставлення до життя. Адже психолог-консультант, на відміну від психотерапевта, стоїть ближче до пересічної людини і, маючи високий рівень усвідом­лення себе і своїх проблем, може навчати цього багатьох інших.