Соціальні функції, цілі освіти. Проблеми освіти
Актуальність вивчення процесу соціалізації, факторів, на нього впливають, обумовлена, перш за все, значимістю його в еволюції людського суспільства. Розвиток соціуму опосередковано безперервною зміною поколінь. Специфічний для виду Homo sapiens механізм соціальної пам'яті забезпечує накопичення досвіду, службовця матеріалом вироблення програм вдосконалення всіх суспільних функцій. Однак це накопичення йде не механічно опосредуя наростаючим ускладненням самого суб'єкта пізнання світу. Зміна, стосовно до нового середовища, новим принципам її пізнання і перетворення, для індивіда обмежена цілісністю особистості при всій її гнучкості та потенційні можливості еволюції.
Звідси, в сучасних умовах зростає роль освіти як соціального інституту, основною функцією якого є соціалізація особистості до постійно змінюваних умов і вимог суспільства. Особливе значення у цьому процесі відіграє система загальної освіти, яка відрізняється масовістю включення в освітній процес усіх соціальних верств і груп на тому етапі життєвого шляху, коли формуються базові соціальні характеристики та ціннісно-мотиваційні структури особистості.
В умовах переходу до інформаційного суспільства найважливішою тенденцією стає підвищення ролі не просто масового, а якісної освіти, висунення його одним з головних ресурсів мобільності, набуття соціального капіталу особистості.
Сучасний стан проблеми якості освіти відображає посилення протиріччя між, з одного боку, зростаючими вимогами суспільства до моральності та інтелекту людини, її здатності до проектування, прогнозування та, з іншого боку, фактичним рівнем освіти та розвитку випускників освітніх установ. А він, цей фактичний рівень, часто виявляється нижче сучасних вимог, що підсилює тенденції зростання загальної та функціональної неграмотності населення, небезпека духовного та інтелектуального зубожіння суспільства.
Разом з тим, в даний час в оцінці якості результату освіти (розвиток особистості), освітньої діяльності педагогічних працівників і самої освіти адміністрації шкіл, працівники органів управління освітою часто орієнтуються на традиційні показники статистичної звітності, оскільки відсутні єдині вимоги і методики оцінки не тільки його змісту , але і якості.
У таких умовах зростає значення соціологічного аналізу проблеми, розробки методологічних основ і методик дослідження та оцінки якості освіти. Розгляд проблеми якості освіти найбільш оптимально в рамках соціологічного аналізу тому, що саме він дозволяє, в силу специфіки соціологічної науки, досліджувати якість освіти як соціальний феномен, включати його в систему соціальних процесів, зв'язків і відносин, що характеризують взаємодію освіти і суспільства, освіти та особистості .
Переваги соціологічного підходу до трактування якості освіти дозволяють, на наш погляд, здійснити комплексний аналіз соціальних факторів, його обумовлюють, виявити соціальну роль і значення якості освіти з урахуванням рівня соціалізованості випускників, сформованості соціальної компетентності учнів в єдності системи універсальних знань, умінь і навичок та досвіду самостійної діяльності та відповідальності учнів, відповідності його сучасним життєвим потребам розвитку країни.
Для осмислення проблеми якості загальної освіти з позицій успішності соціалізації учнів істотне значення мають розробки проблем соціалізації особистості взагалі, здійснені в різних сферах наукового знання, в першу чергу в філософії, соціології, педагогіці, психології, а також дослідження міждисциплінарного характеру.
Проблема освіти - тема для науки і культури не нова. Вона десятиліттями обговорюється вченими, педагогами, письменниками, батьками, громадськими та державними діячами і з завидною постійністю залишається актуальною. Здавалося б, феномен освіти досліджено вже вздовж і впоперек, а тому знайомство з ним може йти тільки за уторованим доріжках. Проте дійсність переконує у зворотному: кожен новий крок у розвитку культури, соціально-політичної ситуації, наукової методології примушує поглянути на освіту свіжим поглядом і побачити в ньому те, що випадало або було недоступне іншим дослідникам. Той факт, що обсяг реєстрованих знань зростає, в той час як швидкість, з якою ці знання поглинаються і збагачуються однією людиною, залишається постійною, веде до подальшої спеціалізації і дробленню освіти. Чим більше обсяг знань, тим більша потреба в спеціалізації для поглинання цих знань і створення нових. Кожен дослідник прагне сконцентрувати свою енергію на все більш вузьких ділянках знання. Симбіоз між знаннями і спеціалізацією впливає не тільки на освіту, а й на структуру професій і, по суті на саме поняття професії. Зростання знань, особливо в галузях науки і техніки, відбувається за законом геометричної прогресії. За таким же законом розмножується живий організм, не зустрічає штучних перешкод.
Якщо б єдиною метою системи освіти було створення нових спеціалізованих знань, то її досягнення не становило б труднощів. Але прагнення до пошуку нових знань і обумовлена цим фрагментація навчального процесу впливають на інші цілі освіти. У першу чергу це призводить до відповідного дробленню викладацької діяльності та скорочення можливостей застосування освіти для суспільних потреб.