- •1.Визначення риторики як науки. Сутність, зв’язок із супутніми науками.
- •Визначення риторики як науки, сутність, зв'язок із супутніми дисциплінами.
- •2. Риторика і ораторське мистецтво. Риторика як «воля до влади».
- •2. Риторика і ораторське мистецтво. Риторика як воля до влади.
- •3. Передумови зародження риторики та специфіка її розвитку у Стародавній Індії.
- •4. Ораторське мистецтво в Стародавньому Тибеті.
- •5. Передумови зародження риторики в Стародавній Греції.
- •6. Внесок Арістотеля, Горгія, Коракса в розвиток риторики як науки.
- •7. Маєвтика Сократа як метод ефективної комунікації.
- •8. Логографія. Лісій як представник логографії.
- •9. Риторична система Демосфена. Шлях самовдосконалення оратора.
- •10. Софістика як явище давньогрецької культури. Софізми.
- •11. Класична риторика: загальна характеристика.
- •12. Розвиток риторики в Давньому Римі. Риторичне вчення Цицерона.
- •13. Особливості риторичної системи Квінтіліана.
- •14. Особливості риторики в епоху Середньовіччя.
- •1) В античності мовлення - це вираз думки, в християнстві - вираз істини;
- •2) В античності не існувало авторитетів, у християнстві авторитет - Святе Письмо.
- •15. Гомілетика. Схоластика. Патристика.
- •3) Патристика.
- •16. Особливості риторики в епоху Відродження.
- •17. Місце риторики в суспільному житті в 18-19 ст.
- •18. Неориторика: загальна характеристика. Аргументативна та лінгвістична неориторика.
- •19. Р. Барт «Риторика образа».
- •20. Загальна характеристика історичних етапів розвитку риторики.
- •21. Розвиток риторики на території України.
- •22.Жанри комунікації.
- •23.Типи підготовки до промови.
- •24.Категорії риторики: етос, логос і пафос.
- •25.Основні розділи риторики.
- •26.Загальна характеристика інвенції. Фази інвенції.
- •27.Попереднє моделювання аудиторії.
- •28.Поняття топіка. Техніка топосу.
- •Топіка та аргументація
- •29.Загальна характеристика диспозиції. Класична структура промови.
- •30.Вступ та його функції.
- •31. Види завершення
- •32. Загальна харктеристика елокуції. Риторичні фігури і тропи.
- •33. Загальна характеристика меморії. Типи сприйняття.
- •34. Загальна характеристика акції. Імідж оратора. Релаксація.
- •35. Мова простору.
- •37. Public relations – зв’язки з громадскістю.
- •38. Поняття суперечки, види суперечок.
- •39. Риторичні погляди Платона в межах діалогів “Федр” або “Горгій”
- •40. Основні засади вчення д. Карнегі
1.Визначення риторики як науки. Сутність, зв’язок із супутніми науками.
Термін "риторика" походить від давньогрецького слова "оратор" і означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Близьким за значенням до нього є латинське слово "oratoria". Ці терміни пов'язують з публічними виступами, живим словом. Ще в давнину люди, які майстерно володіли мистецтвом красномовства (ритори, оратори), відігравали значну роль у суспільному житті.
Серед розмаїття визначень риторики можна виділити дві головні традиції, що мають дуже давню історію.
o Перша традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньогрецького філософа Аристотеля (IV ст. до н. е.). У її межах риторика визначається як "мистецтво переконання". Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора - переконання аудиторії.
o Друга традиція найбільш яскраво репрезентована у творчості давньоримського ритора Квінтіліана (I ст. н. е.). У її межах риторика визначається як "мистецтво говорити витончено". Відповідно до цієї традиції завдання оратора - краса, вишуканість, витонченість виразу думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.
У всіх вищезазначених випадках провідну роль відіграє переконання, на чому власне і наполягав Аристотель, коли визначав риторику.
З іншого боку, в тих самих сферах не менш важливі позиції іноді займає повідомлення, інформування інших про щось. І тоді на перше місце виходить витонченість у виразі думки, на чому наполягав у свій час Квінтіліан. Маються на увазі випадки, коли завдання оратора полягає в тому, щоб привернути увагу слухачів до чогось нового, цікавого; зробити так, щоб інші люди запам'ятали ораторську промову.
Таким чином, можна зафіксувати дві головні мети оратора, між якими простягається поле риторики. Це переконання та інформування в процесі публічного виступу.
На сьогоднішній день очевидно, що сферою інтересу риторики є спілкування, комунікація. Інколи її навіть визначають як теорію та майстерність ефективного (цілеспрямованого, впливового, гармонійного) мовлення. Однак слід зазначити, що спілкування - це надзвичайно складний і багатогранний феномен, який вивчає багато наук, зокрема лінгвістика, психологія, філософія тощо. Тому в такий спосіб специфіка риторики не прояснюється.
Предмет риторики - це публічний виступ у процесі комунікації.
Таким чином, риторика - це наука про способи підготовки та виголошення ораторської промови з метою певного впливу на аудиторію.
Риторика – наука про засоби переконання в умовах масової комунікації.
Зв’язок із супутніми дисциплінами.
Дуже тісний взаємозв’язок з:
Логікою
Психологією
Філософією
Еристикою (мистецтво суперечки)
Мовознавством
Риторика пов'язана з іншими науками як пранаука, з якої вийшло мистецтво мовного спілкування в усіх наукових сферах. Найближче риторика пов'язана з філософією .
Риторику і логіку єднає не тільки спільний генезис (логос), а й те, що основою кожної є мислення. У логіці йдеться про загальні закони мислення, його форми, види. В риториці основним є вербальне мислення.
Спільними для риторики й етики є моральні закони. Риторика завжди стояла і стоїть на сторожі добра: "Риторика — найбільше для людей добро" (Платон).
Риторика є праматір'ю для лінгвістичних наук. Вона — попередниця граматики, культури мови, поетики, стилістики, лінгвістики тексту, соціолінгвістики, психолінгвістики.
Міцні і давні зв'язки риторики з граматикою. Граматика в античні часи визначалася як мистецтво (у греків — techne, у римлян—ais) гарної мови.