4.10 Автоматизація проектування технологічних процесів

Створення ГВС пов’язано не лише автоматизацією виготовлення деталей, але й з автоматизацією процесу її проектування та технологічної підготовки (САПР ТП)

Автоматизація проектування технологічних процесів позбавляє технолога-програміста від рутинної роботи, що пов’язана з великим обсягом обчислень для розрахунку координат опорних точок операційних контурів, що значно знижує трудомісткість обробки програм керування та усуває причини виникнення помилок, які можливі за ручного керування.

Основними напрямками розв’язання задач технологічного проектування ГВС з використанням засобів обчислюваної техніки є:

- удосконалення методів аналізу і забезпечення технологічності виробів, що виготовляються в умовах ГВС;

• розробка методів математичного моделювання процесів функціонування ГВС

• створення методології інформаційного опису об’єктів виробництва, моделей ГВС та їх елементів для задач оцінки технологічності робочих ТП, проектування організаційно-технічних планувань.

• створення пакетів прикладних програм, лінгвістичного та методологічного забезпечення ГВС.

Більшість САПР скорочують не стільки процес проектування, скільки процес креслення. Для отримання креслення деталі необхідно попередньо закодувати та описати мовою системи всі елементи креслення, тобто лінії контуру деталі, розмірні та виносні лінії, а також лінії оформлення креслення.

Процес проектування полягає у можливості в більших чи менших межах змінити цю графічну інформацію. Вилучивши чи додавши обмежене число геометричних елементів. Пошук і виведення графопобудовник необхідного креслення з бази даних системи проводиться не за конкретними особливостями деталі, а за її номером чи визначеному шрифту з класифікатора.

Подібні системи, виконуючи креслення деталі, в той же час не мають в пам’яті ЕОМ образу цієї деталі – математичної моделі, на підставі якої можна було б зробити висновок про конструкцію деталі, методах і послідовності її виготовлення. За такого підходу, автоматизація технологічного проектування може здійснюватись тільки шляхом створення типових технологічних процесів, жорстко пов’язаних із закодованими кресленнями. Таким чином дещо розширюється комплект документації, що за визначеним шифром.

Проте, ефективне застосування подібних систем в умовах багатономенклатурного виробництва пов’язано з великими трудозатратами щодо попередньої систематизації, уніфікації всієї номенклатури деталей і складання каталогів деталей.

Більш високим ступенем САПР є система, в основу якої покладено принцип розпізнавання деталі за її конфігурацією. Початковою інформацією в такому випадку є образ деталі, синтезований з елементарних поверхонь типу циліндра, конуса, сфери та похідних від них фаски, канавки. Визначена послідовність цих поверхонь створює ніби форму деталі – її образ, який може бути математично опрацьований. В даній системі автоматизованого проектування не потрібно завчасно формувати архів типових представників деталей, так як це відбувається автоматично в процесі експлуатації системи.

Цей метод автоматизованого проектування передбачає можливість як варіантного конструювання об’єкту за аналогом, так і оригінальне конструювання. Конструктор реєструється в системі під своїм кодом і зв’язується з системою, яка ідентифікує себе і пропонує йому вибрати режим роботи: перегляд графічних масивів, проектування за аналогом, індивідуальне проектування.

Конструктор може проглядати масиви графічних образів, вибрати аналог для проектування та перейти в один з режимів побудови образу деталі. Розроблена діалогова система формування образу деталі, що дозволяє синтезувати зображення деталі на екрані графічного дисплея і автоматично видавати програми керування цієї деталі на верстат з ЧПК. Це дозволяє значно скоротити цикл терміну від конструювання деталі до її виготовлення.