Нова Конституція:

- федерація;

• значні повноваження федерального уряду;

• Конгрес: сенат і палата представників: - законодавчий орган: - право встановлювати податки;

• розпоряджатись національним на Північному Заході земельним фондом;

• утримувати армію і флот;

• регулювання торгівлі;

• чеканка монети;

• зовнішні позики.

Президент - глава державної і виконавчої влади обирався комісією виборщиків:

• повноваження (більші ніж в англ. короля);

• право вето на рішення конгресу долалось 2/3 голосів обох палат;

• головнокомандувач;

• призначав міністрів і послів;

• призначав по життєво, з подальшим затвердженням сенатом, членів Верховного суду.

У відповідності з ідеями Монтеск’є. Конвент поділив таким чином владу на 3 гілки. Крім того Конституція робила неможливою одночасну зміну всіх органів влади:

• президент обирався на 4 роки з правом переобрання на наступний термін;

• сенат оновлювався на 1/3 кожні 2 роки;

• весь склад палати представників переобирався через 2 роки.

Разом з тим, друга Конституція включала параграф про розшук рабів-втікачів і право завозити їх в країну впродовж 20 років. Проте ця Конституція значно обмежувала суверенітет народу, оскільки не включала більше положення про права, якими гарантувались демократичні свободи, хоч вони були в Конституціях штатів.

Конституція підлягала ратифікації спеціально обраними для цього конвентами штатів. Але лише в 5 з 13 штатів вона пройшла без проблем. А штати Род-Айленд відкинув її на референдумі, не взяв участь у виборах першого Конгресу і вступив до федерації знову лише в 1790 р. В Пенсильванії та Нью-Йорку – публічно спалювали текст Конституції. Але врешті решт, всі штати її ратифікували за умови включення до неї перших 10 поправок – “ Біля про права” (1791 р.):

• свобода слова, преси, зборів, особи, петиції;

• свобода носіння зброї;

• суд присяжних;

• відмова від постійної армії;

• відокремлення церкви від держави;

• гарантії суверенітету штатів.

Конституція вступила в силу в 1789 р. і закріпила новий прогресивний лад у федерації. Встановлювався демократичний принцип приєднання нових штатів – досягнення в них 60 тис. населення і всі права старих штатів. Одночасно було ліквідовано митні кордони між штатами і запроваджено єдину валюту. Перегляд Конституції – неможливий. Поправки – 2/3 голосів обох палат і ратифікація законодавчими зборами 4 штатів.

1-й Президент – Джордж Вашингтон (1788-1797). Після здобуття незалежності – бурхливий розвиток кап. промисловості (промисловий переворот) та фермерського с/г у північно-західних і центральних та північно-східних штатах, а на півдні і південному заході – рабство. Поки Європа в кінці ХVІІІ - поч. ХІХ ст. воювала, США розширювали свою територію:

- в 1803 р. за 15 млн. купили у Франції Луїзіану, територію, яка приблизно дорівнювала самим США;

• в 1819 р. змусили Іспанію віддати Флориду, вже зайняту американськими військами;

• в 1836 р. рабовласники захопили в Мексики Техас, проголосили його “незалежною” республікою і в 1845 р. включили до США;

• в 1846 р. виторгували в Англії більшу частину Орегону (на узбережжі Тихого океану);

• 1846 р. – відвоювали в Мексики штати Каліфорнію, Юту і Нью-Мексико;

• впродовж всього ХІХ ст. захоплення земель індіанців на Заході.

Політичне життя.

З 1789 р. по 1800 р. більшість в конгресі мали рабовласники, спекулянти землею..., які об’єднались в партію федералістів. Лідер – міністр фінансів Гамільтон:

- зміцнив грошову систему;

• створив Національний банк;

• протекціоналізм.

За президентства Джона Адамса (1797 - 1801) – провели в 1798 р. закони “Про іноземців” і “Про зраду” для боротьби зі своїми політичними противниками – республіканцями (партія утворилась у 1793 р. Лідер – Томас Джефферсон – за демократизацію суспільства).

Джефферсон на посту президента (1801 - 1809) – відмінив закони “про іноземців” і “про зраду”, акциз на спиртні напої. В інтересах фермерів провів закон 1804 р. за яким мінімальний земельний наділ для продажу був зменшений з 320 до 160 акрів.

Друга війна з Англією (1812-1814 рр.) за Канаду. США програли. (Гентський мир 1814 р.).

Республіканець Монро (1816-1824 рр.) виражав інтереси плантаторів і фермерів. “Доктрина Монро” – контроль над всією Америкою.

В 20-х роках всередині республіканської партії виникла група “національних республіканців”, яка виражала інтереси промислової буржуазії. Їх президент Джон Квінті Адамс (1824-1828 рр.) в інтересах промислового капіталу:

- ввів високі митні тарифи;

• обмежив переселення на Захід (потрібна була робоча сила для промисловості);

• роздавав субсидії на будівництво доріг і каналів.

Проти цієї політики – плантатори, фермери, міська дрібна буржуазія і частина робітників. Створили в 1828 р. партію “демократичних республіканців” або просто – демократичну партію. Їх президент Джексон (1828 – 1831 рр.) сприяв демократичним реформам:

• в нових Штатах – конституції, а в них – загальне виборче право для білих чоловіків;

• відміна майнового виборчого цензу в усіх північних штатах, крім Род-Айленда (зробили це лише в 1844 р.);

• дозволили об’єднання для робітників;

• відмінили ув’язнення за борги;

• 10-год. робочий день на державних підприємствах;

• обов’язкова початкова освіта в деяких північних штатах.

Опозицію Джексону склали плантатори Півдня і велика буржуазія, яка в 1834 р. об’єдналась у партію вігів (ядро – “національні республіканці”).

Криза 1818 – 1820 рр. – через спір 11 рабовласницьких і 11 вільних штатів щодо того, яким має бути новий штат Міссурі. Південні штати пригрозили сецесією – виходом із США. Досягли компромісу – Міссурі прийняли як рабовласницький штат, але одночасно створили вільний штат Мен. Надалі домовились приймати по два штати: 1 раб. – 1 вільний. Рабство заборонялось на півночі. Повстання рабів. Одне з найбільших – в 1831 р. у Вирджинії під проводом провідника Ната Тернера. Після нього – прийняли закони, які забороняли:

- звільняти рабів;

- вчити негритянських дітей грамоти…

За порушення заборони – 500 S чи в’язниця.

“Судді Лінча” стали звичним явищем.

Аболіціоністський рух - з 1831 р. (газета “Визволитель” Вільяма Гаррісона) – за відміну рабства. Організація – “Американська спілка боротьби з рабством”, “Підземна залізниця”... В 1848 р. – партія Фрісойлерів – за заборону рабства в нових штатах.

Криза у відносинах між капіталістичною Північчю і рабовласницьким Півднем поглиблювалась і призвела до громадянській війні (1861-1865 рр.). Її прологом стала громадянська війна в 1854 р. в штаті Канзас.

Після цього, в 1854 р. утворилась нова партія, яка взяла назву партії, яка припинила своє існування – республіканська. Опора – буржуазія півночі, фермери. За безкоштовну роздачу земель на Заході, обмеження рабства. Їх представник, противник рабства – А.Лінкольн (1860-1865 рр.). У відповідь – заколот рабовласників: 20.ХІІ.1860 р. Південна Кароліна вийшла із США, а за нею – інші рабовласницькі штати. 4 лютого 1861 р. в м. Монтгомері створили Південну конфедерацію з 6 штатів й прийняли расистську раб. Конституцію. Столиця – Ричмонд. Війна.

В травні 1862 р. Лінкольн провів через конгрес : закон про гомстедт (фермери добивались 20 років) – кожний міг безкоштовно отримати з державного фонду земельний наділ в 160 акрів (акр приблизно 0.4 га) – 10 доларів за розмежування.

Прокламацією 22 вересня 1862 р. – з 1 січня 1863 р. всі раби , що належали заколотникам оголошувались вільними.

В січні 1865 р. конгрес затвердив 13 поправку – заборонив рабство по всій території США.