1.2. Складені слова

Складені слова – це поєднання кількох слів в єдину лексичну одиницю: хата-читальня, кабінет-лабораторія, альфа-залізо. Цей різновид складання називається словоскладання[Плющ М. Я., 1995: 45]. Ним утворилися такі групи складних слів:

• редуплікація (тихо – тихо, ледь – ледь);

• синонімічні єдності (пане – брате, стежки – доріжки);

• семантичні єдності (батько – мати, руки – ноги, хліб – сіль);

• прикладкові сполучення (місто – герой, машини – амфібія);

• словесно – цифрові сполучення (Рубін – 106, Електрон – 2, Київ – 10).

Основоскладання може відбуватися як за допомогою інтерфікса (словотворчого голосного) о, е, є : наваловідбійник, землеустрій, сталепрокат, життєдайний, так і без нього: бортмеханік, грам-молекула.

Складне слово, як говорить уже сама назва, – це поєднання простих основ слів (самоаналіз, хата-читальня, тепловодоцентраль). Складне слово, як і просте, підводиться під якусь одну з повнозначних частин мови – іменник, прикметник, рідше прислівник, дієслово. За змістом складне слово становить собою одну лексему (пор.: Новий рік – новорічний; прокат сталі – сталепрокат).

Отже, під складним словом розуміється таке поєднання двох чи (рідше) трьох і більше повнозначних слів або основ слів, яке становить собою одну лексему, реєструючи якесь явище, предмет об'єктивної дійсності, і за формою нічим не відрізняється від простого слова [Плющ М. Я., 1995: 63]. Таку думку про складні слова підтримували Галенко І. Г., Василевська Є. О.

Традиційним і досить активним способом творення нових термінів є словоскладання. Широке використання складних слів у науковій лексиці пояснюється їх точністю й економічністю у вираженні змісту. Складним термінам, як визначав Винокур Г. О., “…взагалі властиво стискувати в межах короткого відрізка мови розгорнуті синтаксичні відношення…”[Винокур Г. О., 1978: 64]. Крім того складні слова творяться так, що певною мірою відображають “…суттєві властивості означувального факту: відношення, що існують між поняттями, які лягли в основу назви: місце предмета в ряді інших, його функції, об'єкт діяльності, розрізнювальні ознаки тощо...”[Яцемирський Б. М., 1954: 22].

1.3. Розширення значення слів і словоскладання

Словниковий склад – найбільш мінлива і рухома сторона мови, яка безпосередньо реагує на те, що відбувається у світі реалій, в ній безпосередньо позначаються наші уявлення про різні явища позамовних діяльностей.

Збагачення словника може відбуватися шляхом зміни значень вже існуючих слів за рахунок розширення їх значення. Під розширенням значення розуміється такий розвиток, при якому слово, що позначає спочатку 1 поняття, більшою частиною конкретне та приватне, починає позначати поняття більш загальне[Бенвенист Э., 1974: 127-136].

Всі іменники, значення яких переосмислюється, можна розділити на 3 групи, які характеризуються різними властивостями:

1). Слова, значення яких змінюється тільки в поєднанні з певним словом: parapluie (m) – парасолька; parapluie noir (m) – чорна завіса фашизму; parapluie

atomatique (m) – атомний захист (завіса); parapluie onusien (m) – під захистом ООН.

2). Слова, які вживаються незалежно від наступного за ними, компонента. Це певна група куди входять:

а). Слова, що набувають у зв'язку з переосмисленням (розширення значення) нове політичне значення: categorie (f) – категорія, клас; visa (m) – віза, (перен.) повна свобода дій журналісту; occultation (f) – затемнення, завуальованість чогось від народних мас.

Аналогічно значення наступних слів: information (f) – важлива новина; procedure (f) – структура побудови порядку денного; pertinence (f) – обгрунтованість або доречність дії (політичного);

б). Конкретні слова починають позначати абстрактні поняття: dossier (m) – справа, проблема; seuil (m) – поріг, вікова межа (Психологія);

в). Деяка група слів, переосмислюючи, набуває нового змісту: suite (f) – ряд, низка, зв'язок, прохідна кімната; console (f) – столик з вигнутими ніжками;

г). Метаморфічні переосмислення слів: cactus (m) – перешкода, неприємність, колючка; omelette (f) – омлет, політична плутанина (фам.); perchoir (m) – сідало, парламент (фам.).

3). Слова, переосмислення в наукові терміни (як правило, побутове значення): banque (m) – банк; banque de mots, banque de terminologie – лінгвістичний термін; flottement (m) – фінансовий термін; classe (f) – статистичний термін.

Аналіз складних сліва дозволяє зробити висновок про те, що в сучасній французькій мові іменники мають широкий семантичний діапазон і вживаються для визначення нових понять, що з'являються в науковій, суспільно-політичній та побутовій лексиці. Це пояснюється тим, що слова, складаються з двох (а іноді і більше) слів, є зручним засобом для передачі складних понять у стислій формі, що особливо важливо при формуванні термінів. “Прагнення до

утворення складних слів – є природним вже тому, що таким шляхом розширюється сама можливість утворення нових слів з відомого матеріалу ... дуже часто існує потреба висловили дві ідеї в одному слові.”[Виноградов В. В., 1952: 58].

Потрібно зазначити, що у французькій мові словоскладання менш розвинене, ніж у деяких інших мовах (російській, німецькій). Це можнa пояснити наступними особливостями французького словоскладання:

1). Cкладання імператива дієслова та прямого об’екта: rendez-vous (m) –побачення, pince-nez (m) – пенсне, cache-nez (m) – кашне, tire-bouchon (m) –штопор, іменник з дієприкметником: serre-joint (m) – струбцинка; двох іменників з прийменником: pied-à-terre (m) – тимчасове житло, rez-de-chaussée – нижній поверх тощо;

2). Cкладаються насамперед самостійні частини слова, а не основи, що викликано морфемною структурою французьких імен, де основа дорівнює слову, саме тому тематичні сполучні голосні лише в одному словотвірному типі: franco-sovietique;

3). Для французької мови не характерно соположення (juxtaposition) елементів складних слів;

4). Більшість складних слів у французькій мові – іменники.

У французькій мові складні слова утворюються зазвичай за загальними правилами, виробленими протягом розвитку мови. Особливістю словоскладання у французькій мові є той факт, що з'єднуються не основи, а цілі слова, між якими існує сурядний або підрядний зв’язок[Винокур Г. О., 1978: 46].

Сурядний зв'язок існує в тих випадках, коли з'єднуються два іменника, з яких кожен можно розглядати як додаток до іншого. Саме так утворені складні слова: chemise-veste (m) – літня куртка, portrait-robot (m) – фоторобот. Більш численна група складних іменників з найрізноманітнішим підрядним зв'язком:

1). Іменник + de + іменник: rez-de-jardin (m) – нижній поверх біля саду;

2). Усічений іменник на «о» + іменник: écosystème (m) – екосистема, logotype (m) – логотип, vidéo-gramme (m) – відеограмма;

3). Дієслово + іменник: mange-disques (m) – портативний електрофон;

4). Субстантивовані частини речення: tout-en-un (m) – довідник, prêt-à-porter (m) – готова сукня[Винокур Г. О., 1978: 15-22].

Розгляд семантики складних слів показує, що більшість нових іменників є терміни:

а). Медичні: criminogenese (f) – криміногінез, schizophrène (m) – шизофренік;

б). Технічні: optoelectronique (f) – оптіко-електроніка, distribanque (m) – розподільна ячейка, mange-disques (m) – портативний електрофон;

в). Суспільно-політичні: greve-bouchon (f) – затримка на виробництві;

г). Побутові: éléctroménagiste (m) – продавец електробитових приладів, unisexe (m) – те, чим можуть користуватися дві статі, chemise-veste (f) – літня куртка.[38]