5. Дайте визначення терміну «видавнича справа» та перерахуйте її складові..

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції;

виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами;

розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

6. Мета видавничої справи.

Видавнича справа спрямована на:

• задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;

• забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

• сприяння національно-культурному розвитку українського народу шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та розширення тематичного спрямування українського книговидання;

• здійснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб російського населення в Україні з врахуванням імпорту друкованої продукції;

• здійснення книговидання мовами інших національних меншин в Україні;

• збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали б у світі знання про Україну;

• зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції.

7. Хто відноситься до суб’єктів видавничої справи?

До суб'єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.

Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства.

8. Які права має споживач?

Споживач має право на: заміну видавничої продукції, в якій виявлено поліграфічний та інший технологічний брак; гарантію виконання відповідно оформлених передплатних зобов'язань.

9. Де застосовувалася стандартизація в Росії у XIX ст. - початку XX ст.?

У XIX в. - Початку XX ст. в Росії стандартизація застосовувалася на залізничному транспорті, в промисловості та сільському господарстві.

Стандартизація та управління якістю

Тальнової Є.А ФКС-409

Відповіді на запитання до лекції №3

1. Коли був прийнятий Декрет Ради Народних Комісарів «Про введення міжнародної метричної системи мір і ваг»?

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Декрет Ради Народних Комісарів «Про введення міжнародної метричної системи мір і ваг» був прийнятий в 1918 р.

2. Коли було відновлено видання щомісячного журналу «Стандартизація»?

У 1952 р. відновлено видання щомісячного журналу «Стандартизація» (видавався з 1927 р. до початку Великої Вітчизняної війни під назвою «Вісник стандартизації»). Після розширення діяльності в галузі управління якістю продукції в 1965 р. журнал отримав назву «Стандарти та якість».

3. Скільки у світі діє міжнародних регіональних організацій з метрології та стандартизації?

У світі діє сім міжнародних регіональних організацій з метрології та стандартизації: в Скандинавії, Латинській Америці, в арабських країнах, Африці та в Європейському Союзі.

4. Яку угоду було підписано представниками України з ЄС у 1994 р.?

У 1994 р. представниками України була підписана Угода про партнерство та співробітництво з ЄС, якою визнавалось, що необхідною умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та ЄС є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законо­давством ЄС, зокрема, приблизна адекватність законів повинна мати місце в таких галузях, як технічні правила і стандарти, а також оцінка відповідності. Вимогу прийняття та виконання міжнародних технічних стандартів закладено у 2002 р. в Угоді між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво.

5. Які органи й установи утворили систему Держстандарту України?

Новоствореному державному органу незалежної України підпорядковувалися центри стандартизації та метрології і Республіканський інформаційно-обчислювальний центр Українського республіканського управління Держстандарту СРСР, а також Київський філіал Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних та інженерно-технічних працівників у галузі стандартизації, якості продукції і метрології. У сукупності всі ці органи й установи утво­рили систему Держстандарту України.

6. На що спрямовані функції Держстандарту та Держспоживзахисту?

Значною мірою цілі, задачі, функції Держстандарту та Держспоживзахисту мали одну спрямованість — забезпечення захисту прав та інтересів споживачів, хоча й досягали цього шляхом застосування своїх специфічних заходів та методів. Тому сили, можливості і матеріальні ресурси обох комітетів були об'єднані в одному державному органі.

7. Які основні завдання Держспоживстандарту України?

Основними завданнями Держспоживстандарту України є забез­печення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та серти­фікації. Основною метою Держспоживстандарту України є посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення системи технічного регулювання.

8. Суть соціальної та комунікативної функції стандартизації.

Соціальна функція стандартизації полягає в тому, що стандарти мають містити такі показники якості продукції, які сприяють охороні здоров'я, чистоті довкілля, іншим нормам безпечності її виготовлення, використання, споживання та утилізації.

Комунікативна функція пов'язана з досягненням взаєморозуміння в суспільстві за допомогою обміну інформацією, єдиних термінів, означень, понять, символів, правил діловодства тощо.

9. Дайте коротку характеристику Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Цей Закон створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні , встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР ), Закону України "Про інформацію " ( 2657-12 ) та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів.

10. Якою мовою видаються друковані засоби масової інформації в Україні?

Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається.

Стандартизація та управління якістю

Тальнової Є.А ФКС-409

Відповіді на запитання до лекції №4

1. Що відноситься до суб’єктів діяльності друкованих засобів масової інформації?

До суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації , його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.

Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

2. Що повинно бути вказано у заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації?

У заяві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації повинні бути вказані:

1) засновник (співзасновники) видання;

2) вид видання;

3) назва видання;

4) мова видання;

5) сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів;

6) програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість;

7) передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання;

8) юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;

9) місцезнаходження редакції.

3. Що не підлягає державній реєстрації?

Державній реєстрації не підлягають:

1) законодавчі, офіційні нормативні та інші акти, бюлетені судової практики, що видаються органами законодавчої, судової та виконавчої влади; ( Пункт 1 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

2) інформаційні матеріали та документація, що видаються підприємствами, організаціями, навчальними закладами і науковими установами з метою використання їх у своїй діяльності;

3) видана за допомогою технічних засобів друкована продукція, не призначена для публічного розповсюдження, або машинописна, розмножувана на правах рукопису.

4. Які вихідні дані повинні міститися у кожному випуску друкованого засобу масової інформації?

У кожному випуску друкованого засобу масової інформації повинні міститися такі вихідні дані:

1) назва видання;

2) засновник (співзасновники);

3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

6) тираж;

7) ціна або помітка "Безкоштовно";

8) адреси редакції, видавця, друкарні;

9) серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію;

10) видавець (співвидавці).

Розповсюдження продукції друкованого засобу масової інформації без вихідних даних забороняється.

5. Контрольні примірники.

Контрольні примірники періодичних і таких, що продовжуються, видань відразу після надрукування безоплатно надсилаються редакцією засновникові (співзасновникам) і реєструючому органу.

6. Які є методи в арсеналі сучасної стандартизації?

В арсеналі сучасної стандартизації існують такі методи:

• уніфікування,

• агрегатування та

• типізування.

Сюди також можна зарахувати симпліфікування встановлення основних параметрів за групами (рядами) однорідних виробів, забезпечування взаємозамінності певних складових частин виробів.

Симпліфікування є елементарним видом уніфікування.

7. Дайте визначення терміну «уніфікування».

Уніфікування (від лат. unіо - єдність і facere - робити) - це науково-технічний метод відбирання і регламентування оптимальної та скороченої номенклатури об'єктів однакової функційної призначеності (продукція, процеси, послуги) та значень їхніх параметрів. Уніфікувати можна до стандартування, якщо її результати не оформлюють стандартом. Але стандартизація виробів, їхніх складових частин і деталей обов'язково передбачає зуніфікування їх. Уніфікуванню підлягають також марки матеріалів, їхні розміри, інструмент, технологічна оснастка, процеси, норми, вимоги, познаки, документація, методи випробовування і контролювання.