4.2. Поняття і сутність правової культури.
Під поняттям „культура” (від лат. cultura – виховання, освіта, розвиток, шанування) розуміється історично визначений рівень розвитку суспільства та особи, що виражається в типах і формах, організує життя та діяльність людей, а також у створюваємих ними матеріальних та духовних цінностях.
У свою чергу, правова культура – частина загальної культури. Під якою можна розуміти сукупність усіх позитивних явищ в правовій сфері життя суспільства, що втілюються в досягненнях правової науки, юридичної техніки і юридичної практики.
Рівень правової культури визначається станом компонентів, що її утворюють, а саме – правовою культурою особистості та правовою культурою суспільства.
І. Правову культуру особистості складають наступні елементи:
1. Знання і розуміння права.
Даний елемент визначає здатність особи вірно тлумачити зміст правових норм, визначати мету видання певного нормативно-правового акта та сферу його дії.
2. Повага особи до права.
Повага особи до права проявляється в особистій переконаності людини щодо ефективності правових норм як засобу регулювання суспільних відносин. Така повага повинна мати місце навіть у разі несхвалення людиною окремих правових приписів (Закон є суворим, проте це – закон).
Вміння особи використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої суб’єктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обов’язки.
Висока правова активність особи у сприянні реалізації правових приписі, розуміння нею необхідності протидіяти правопорушенням.
Правова культура особистості нерозривно пов’язана з правовою культурою суспільства. Правова культура суспільства відбиває рівень розвитку правосвідомості в суспільстві, ступінь досконалості системи законодавства, а також досягнення юридичної науки і практики.
ІІ. Показниками правової культури суспільства виступають:
Наявність ефективної системи захисту прав та свобод людини і громадянина;
Впровадження в життя держави і суспільства принципів верховенства права і правового закону;
Високий рівень правової свідомості громадян і посадових осіб.
Законодавство, досконале за формою та змістом.
Ефективність правозастосовної діяльності державних органів.
Розвиток юридичної науки, активне залучення вчених – юристів до розробки проектів нормативно-правових актів і постійне удосконалення їхнього змісту.
Важливим фактором формування правової культури суспільства виступає правове виховання.
Так, правове виховання – це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки.
Основна мета правового виховання полягає в тому, щоб надати людині юридичні знання, що необхідні в її житті, навчити її поважати і додержуватися діючого законодавства їх та сформувати високий рівень індивідуальної і суспільної правової культури.
Правове виховання здійснюється за допомогою наступних способів:
Правова освіта (правовий всеобуч);
Правова освіта являє собою єдину загальнодержавну систему вивчення законодавства, яка охоплює усі верстви населення. Правова освіта починається ще з середньої школи і повинна продовжуватись протягом всього життя людини для формування у неї стійких правових знань
Правова пропаганда;
Правова пропаганда являє собою комплекс заходів, спрямованих на отримання людьми елементарної правової інформації з метою формування у них стійких стереотипів правомірної поведінки.
Юридична практика державних органів та посадових осіб;
Застосовуючи право, державні органи та посадові особи одночасно інформують людей про сутність правових приписів, їх суб’єктивні права та юридичні обов’язки, що повинні виконуватись.
Висновки по питанню.
Висновки по лекції.