24. Феномен менталітету.

Менталітет— (від лат. mental - розум, розумовий) своєрідний стан і спрямованість індивідуальної та групової свідомості, набір вже складених на підсвідомому рівні, норм, принципів, архетипів, життєвих орієнтацій, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Ключовими словами в визначенні менталітету є картина світу, набір духовних цінностей, не завжди усвідомлена система життєвих координат та підсвідомих стереотипів.

Першочергово менталітет етносу формується залежно від природних і кліматичних факторів місцевості на якій він розвивається, таких як клімат, ландшафт, наявність поблизу річок, зони ризикованого, чи не ризикованого землеробства та ін.

На відміну від національної свідомості, та національного характеру, поняття менталітет існує на глибшому підсвідомому рівні і майже не формується історичними та соціальними факторами

У зв’язку із існуванням менталітету виникають часто порушення міжкультурних комунікацій, які найкраще пояснюються за допомогою таких понять, як сприйняття, стереотипізація, а також такого поняття, як етноцентризм

Сприйняття - це індивідуальна інтерпретація подій і явищ.

Стереотипи. Іншим бар'єром у міжкультурних комунікаціях виступає стереотипізація.

Приведемо одне з наукових визначень стереотипу. Стереотип – це стійкий, стандартизований образ (або уявлення) соціального об'єкта, що виражає звичне відношення людини до якого-небудь феномена. Будучи по суті соціальним сприйняттям, стереотип формується під впливом навколишніх соціальних умов і на основі попереднього соціального досвіду.

Етноцентризм. Поряд зі сприйняттям і стереотипізацією етноцентризм є найважливішою причиною порушення кроскультурних комунікацій і виникнення кроскультурного шоку.

Етноцентризм пов'язаний з почуттям переваги, що представники однієї культури відчувають стосовно інших. Етноцентризм будується на стереотипному сприйнятті інших націй і народностей

26. . Поняття про «змінні» національної культури.

Відношення до часу. І в стародавності й сьогодні, у Європі й в Азії, в Америці й в Австралії, у всіх мовах світу завжди були присутні такі універсальні поняття, як "простір" і "час". Разом з тим не тільки пояснення їхнього походження й сутності значно варіює в різних філософських школах, але й відношення до часу й навколишнього світу розрізняється від регіону до регіону, від країни до країни.

Час для людей на Сході, наприклад, тече повільніше, ніж на Заході. У відношенні до нього і плануванні майбутнього завжди присутні ноти фаталізму. Час тут не ресурс для досягнень, а вічна ріка, даність, що була до нас, є зараз і буде після нас. "Коли Бог створив час, Він створив його достаньо", - говорять на Сході.

Відношення до природи. У різних куточках нашої планети можна знайти різні підходи до природи (навколишнього середовища). Умовно їх поділяють на три наступні варіанти.

Варіант 1. Природа (навколишнє середовище) розглядається як підлеглий людині об'єкт, як джерело для задоволення потреб. Взаємодія часто розглядається як боротьба за одержання від природи тих або інших ресурсів або матеріальних благ.

До відомого ступеня це підхід, що був історично властивий більшості сучасних розвинених країн. Так, наприклад, вода у Великих озерах США, що зараз можна пити, ще наприкінці 60-х рр. була забруднена настільки, що, за словами очевидців, на узбережжі стояв стійкий сморід як від смітника.

На тепер втручання в природу, прагнення змінити її відповідно до потреб людини виступають переважно в більш м'якій і цивілізованій формі. Однак багато з проблем, пов'язаних з погіршенням навколишнього середовища в результаті діяльності людини, продовжують загострюватися.

У нашій країні споживче, а часом і хижацьке відношення до природи протягом ряду десятиліть зводилося в ранг державної політики.

Варіант 2. На протилежному полюсі перебуває фаталістичне, підлегле відношення до природи. Повінь зруйнувала село і забрала багато людських життів. Прихильники цього підходу скажуть: так визначено долею, така воля Божа.

Для цього підходу характерне почуття незахищеності й страху перед стихією. Звичайно цей підхід можна зустріти в країнах, що розвиваються, з низьким рівнем освіти й життя населення.

Варіант 3. Людина – це частина природи й повинна жити в гармонії із природою. Вона повинна не міняти природу під себе, а підлаштовуватись під її закони. Такий підхід найбільшою мірою характерний для Японії й деяких країн Південно-Східної Азії.

Приклад. Кого повинна захищати пов'язка від грипу?

Відношення людини до природи знаходить висвітлення в стереотипах поведінки й оцінках подій, що відбуваються. Причому залежно від того, як людина ставиться до навколишнього середовища, оцінки тих самих явищ або навіть матеріальних предметів можуть бути діаметрально протилежними.

У Японії (тяжіє до варіанта 3) і Англія (відноситься до варіанта 1) було проведене опитування серед продавців універсальних магазинів у період епідемії грипу. Задавалося однакове питання: "Навіщо при епідемії грипу рекомендується надягати на обличчя марлеві пов'язки?"

Відповіді на питання виявилися протилежними. Більшість англійських продавців відповіли: "У магазині багато народу. Пов'язки потрібні, щоб від них не заразитися". Відповідь більшості японських продавців звучали по-іншому: "Пов'язки потрібні, щоб ми не могли заразити оточуючих".

Відносини між людьми.

Національна культура, формуючи систему базових цінностей і соціальних стереотипів, визначає різні моделі поведінки людей з різних країн в, здавалося б, абсолютно схожих ситуаціях. Вона обумовлює різний вибір при прийнятті побутових і управлінських рішень, коли ми зіштовхуємося з поведінковими й управлінськими дилемами.

26. . Підхід до «змінних» Г.Лейна та Дж.Дистефано.

Крім того, аналіз переважаючих у рамках даної національної культури орієнтації не забезпечував повний і точний аналіз цінностей у рамках існуючих субкультур, у різних організаціях і галузях, а також цінностей, що проявляються в екстремальних ситуаціях. Проте ця теорія забезпечує базу для порівняння різних культур відповідно до виділення змінних. Тому не випадково надалі результати даного дослідження минулого використані й доповнені вченими Г. Лейном і Дж. Дістефано, які крім використаних уже критеріїв порівняння бізнес-культур запропонували свої (орієнтація на діяльність, орієнтація в просторі). Результати даного дослідження в загальному виді представлені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 – Культурні змінні і їхні варіації в різних культурах (по Г. Лейну й Дж. Дістефано).

Відношення людини до природи	Підпорядкування природі	Гармонія із природою	Панування над природою
Віра в природу людини	Людина споконвічно «погана»	Людина початково «нейтральна»	Людина завжди «гарна»
Відносини між людьми	На основі ієрархічних зв'язків	На основі групових зв’язків	На основі індивідуальних зв'язків
Орієнтація на діяльність	Від роботи важливо отримувати задоволення	В роботі важливий процес	У роботі важливий результат
Орієнтація у часі	Жити минулим	Жити сьогоденням	Жити майбутнім
Орієнтація в соціальному просторі	Як часточка суспільства	Суміш поміркованого індивідуалізму із приналежністю до системи	Як окрема приватна особа

Зазначена модель припускає, що кожна з перерахованих змінних має специфічну «національну варіацію» у рамках переважної в суспільстві ділової культури. Але ці загальні варіації можуть бути деталізовані в ще більшому ступені на рівні організаційної культури. Так, ціннісна установка відносно природи людини на рівні організації «переломлюється» у специфічних для неї системі контролю, стилі управління, організаційному кліматі (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 – Варіації змінної «віра в природу людини» у різних організаційних культурах

Характеристики	Можливі варіації
Система контролю	Жорстка, основана на підозрах	Помірна заснована, на досвіді	Гнучка, заснована на інформації
Стиль управління	Автократичний, пряме керівництво	Помірний, консультативне керівництво	Демократичний участь в управлінні,
Організаційний клімат	Протистояння, укладання контракту	Компроміс, поступки	Співробітництво, неформальні зв'язки

Кроскультурні дослідження доводять, що цінності розрізняються в різних культурних просторах і можуть бути описані за допомогою «культурного профілю» тієї або іншої країни. Труднощі ж виникають при спробі «виміряти» культурні цінності, оскільки на сьогодні не існує єдиної універсальної шкали для їхнього виміру.