5.3. Визначення та розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів. Види міжбюджетних трансфертів.

Відповідно до ст. 96 БКУ, міжбюджетні трансферти поділяються на: 1) дотацію вирівнювання; 2) субвенції; 3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) додаткові дотації.

Міжбюджетні трансферти в Україні є основною формою реалізації міжбюджетних відносин і спрямовані на збалансування та вирівнювання фінансової спроможності відповідних бюджетів. Функціональна спрямованість кожного виду міжбюджетних трансфертів визначається цільовим та адресним спрямуванням коштів з одного бюджету до іншого. Такий поділ передбачає:

• дотацію вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує (п.22 ч.1 ст. 2 БКУ);

• субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції (п.48 ч.1 ст. 2 БКУ);

• кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• додаткові дотації – міжбюджетні трансферти на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів; на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, унаслідок надання пільг, встановлених державою; інші додаткові дотації.

Бюджетний кодекс окремо не визначає поняття «дотація». З досвіду практики ДОТАЦІЯ є ефективним методом бюджетного регулювання, який визначає фіксовану суму коштів, що виділена з бюджету вищого рівня на безповоротній основі для збалансування бюджету нижчого рівня у випадках перевищення його видатків над доходами і терміном на 1 рік.

Система нецільових міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам спрямовується на вирівнювання бюджетної забезпеченості бюджетів місцевого самоврядування.

Бюджетним кодексом також передбачено низку дотацій, що мають цільове призначення – субвенції.

Трансферти можуть передаватися між бюджетами самоврядування на договірній основі, на підставі рішення органів місцевої влади. У цьому випадку Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах види міжбюджетних трансфертів, що визначені ч. 2 ст. 101 БКУ, зокрема:

• субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

• субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі на будівництво або реконструкцію об’єктів спільного користування, та ін.

У разі, якщо місто чи район мають перевищення доходів над плановими видатками, здійснюється трансферт (вилучення) до державного бюджету, обсяг якого визначається за допомогою тієї самої формули, що застосовується для обрахунку міжбюджетних трансфертів.

Коефіцієнти фінансових нормативів, що коригують, бюджетне забезпечення.

Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають різний податковий потенціал, неоднакову вартість послуг, які надаються місцевими органами влади, що обумовлено рівнем розвитку економіки, станом соціальної і побутової інфраструктури, відмінностями природно-кліматичних умов, різним екологічним і техногенним станом. Тому нормативи бюджетної забезпеченості застосовуються з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розміри коригуючих коефіцієнтів встановлюються постановою Кабінету Міністрів України щодо затвердження формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами від 08.12.2010 р. № 1149.

Ст. 95 Бюджетного кодексу передбачає два види таких коефіцієнтів залежно від:

1) кількості населення та споживачів гарантованих послуг;

2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць.

Низка коригуючих коефіцієнтів, методика розрахунку і діапазон значень яких наведені у Постанові КМУ № 1149 застосовується при здійсненні процедури фінансового вирівнювання з урахуванням галузевої специфіки:

- у галузі видатків на охорону здоров'я;

- у галузі освіти;

- у галузі соціального захисту і соціального забезпечення населення.

Для інших видів фінансових нормативів коригуючі коефіцієнти не встановлюються.

БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ – надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів, переливання коштів з «багатих» територій у «бідні».

Практика бюджетного регулювання останніх років створила неймовірну ситуацію: в останні роки в Україні були передбачені дотації бюджетам усіх адміністративно-територіальних утворень, крім міста Києва.

Очевидно, що принцип субсидіарності, поширений у зарубіжних країнах, не варто механічно переносити у вітчизняну бюджетну практику.

Не слід забувати, що головною метою бюджетних трансфертів є надання фінансової допомоги та збалансування місцевих бюджетів тих територій, які мають менший податковий потенціал, тобто є «біднішими» у фінансовому розумінні.

Не може бути ситуації, коли фінансової допомоги потребують одночасно всі регіони країни!!!

Застосування методів бюджетного регулювання в Україні зумовлено:

• закріпленим у законодавстві поділом владних повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

• розмежуванням доходів між ланками бюджетної системи;

• існуючою системою оподаткування, що включає в себе загальнодержавні і місцеві податки і збори;

• нерівномірністю економічного та соціального розвитку різних територій і відповідно необхідністю фінансового вирівнювання.

В Україні використовують такі інструменти бюджетного регулювання:

• власні доходи;

• відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (закріплені доходи);

• бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції, внески до державного бюджету України, міжбюджетні взаєморозрахунки);

• бюджетні позички.