Тема 2. Джерела господарського процесуального права

Лекція

План

1. Конституційно-правові засади діяльності господарських судів: загальні положення.

2. Законодавчі акти та міжнародні договори України як основні джерела господарського процесуального права. Застосування аналогії і аналогії закону

3. Місце і функції судової практики в системі джерел господарського процесуального права

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України, ст. 8

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»

3. Господарський процесуальний кодекс України, ст. 4

Навчальна література:

1. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О.І.Харитонової. – К.: Істина, 2009. – С. 34-40.

1. Конституційно-правові засади діяльності господарських судів: загальні положення

Джерелами господарського процесуального права є нормативно-правові акти, що містять норми, які регулюють порядок здійснення правосуддя у господарських відносинах.

У ст. 4 ГПК встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори, зокрема, на підставі Конституції України, ГПК, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

Чільне місце серед інших нормативно-правових актів посідає Конституція України.

Основний Закон є найвищим правовим актом, яким визначено місце судової влади у системі органів державної влади, вимоги до порядку і умов здійснення, засади організації судової системи і діяльності судів, основні положення про судоустрій. У ст. 8 Конституції України встановлено, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативного акта з погляду відповідності їх Конституції і у всіх необхідних випадках Застосовувати Основний Закон як акт прямої дії.

Господарські суди безпосередньо застосовують Конституцію у таких випадках:

1) якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) якщо закон, який був чинним до прийняття чи набрання чинності Конституцією, після цього суперечитьїй;

3) якщо правовідносини, що розглядаються судом, законом не врегульовано, а нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України або Радою Міністрів АР Крим, суперечить Конституції України;

4) якщо Укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового харакатеру підлягають застосуванню при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Постановою Пленуму Верховного Суду Українивід 1.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановлено положення, відповідно до яких у випадку, коли зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосовувати лише той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй..