Тема 10. Провадження у справах за участю іноземних підприємств і організацій

Лекція

План

1. Правила встановлення підсудності судам України справ з іноземним елементом

2. Особливості провадження справ за участю іноземних підприємств і організацій в господарських судах

Нормативно-правові акти:

1. Господарський процесуальний кодекс України, ст.ст. 4, 123-125

2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 38-39

3. Закон України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 73, 75-77

4. Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджені наказом Міністерства іноземних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5.12.2003 р. № 237/803/151/5

Навчальна література:

1. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О.І.Харитонової. – К.: Істина, 2009. – С. 76-97

Основні поняття і терміни:

«підсудність господарським судам України справ з іноземним елементом», «арбітражне застереження», «виключна підсудність», «легалізація іноземних документів», «апостиль»

1. Правила встановлення підсудності судам України справ з іноземним елементом

Іноземні суб»єкти господарювання мають право звернутися за захистом порушених прав і інтересів до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів.

Згідно з приписами ГПК України для іноземних суб»єктів господарювання передбачений національний режим судового процесу при розгляді справ, підвідомчих господарським судам України. Оскільки в ГПК відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутися до місцевого господарського суду тільки відповідно до вимог ГПК про територіальну й виключну підсудність справ, які підлягають розгляду в першій інстанції.

Виходячи з вимог ст.ст. 38-39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право», спори, що виникають між суб»єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб»єктами господарської діяльності, підлягають вирішенню зокрема господарськими судами України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими ст.ст. 12-17 ГПК України.

Відповідно до змісту ст.ст. 1-2 ГПК спори за участю юридичних осіб (у т.ч. іноземних підприємств та організацій) і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у т.ч. спори, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, підвідомчі господарським судам.

Розгляд спорів за участю іноземних суб»єктів підприємств й організацій регулюється ст.ст. 123-125 ГПК. Оскільки міжнародне право не містить норм, які розмежовують компетенцію судових органів різних держав, кожна держава самостійно, використовуючи неоднакові критерії, визначає межі компетенції власних установ юстиції.

Слід зазначити, що підсудність поділяється на загальну та спеціальну. Загальна підсудність полягає у тому, що національні суди компетентні розглядати міжнародний спір, а спеціалізована підсудність ототожнюється з національною територіальною юрисдикцією та означає встановлення суду, який наділений територіальною юрисдикцією стосовно певного спору. Отже, поняття підсудності спорів з «іноземним елементом» збігається з нормами процесуального законодавства про внутрішню територіальну юрисдикцію.

Крім правил встановлення підсудності, визначених ст.ст. 13-17 ГПК, в Законі України «Про міжнародне приватне право» передбачені загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Отже, компетенція господарських судів України щодо розгляду справ за участю іноземних суб»єктів господарської діяльності визначається з урахуванням ст.ст. 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в процесі провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

При цьому господарські суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи за участю іноземних суб»єктів господарської діяльності, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи, крім випадків виключної підсудності.

В цьому разі йдеться про арбітражне застереження – угоду сторін про передачу до господарського суду всіх або деяких спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв»язку з конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні. .

Предметом арбітражної угоди є домовленість сторін про виключення конкретного кола спірних правовідносин, які виникли або можуть виникнути між сторонами арбітражної угоди, з підсудності державних судів і про передачу таких спорів на вирішення третейського суду (арбітражу).

Сторони не мають права вирішувати підсудність шляхом укладення арбітражної угоди (арбітражного застереження) у випадках, коли встановлена виключна підсудність.

Так, у ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачений перелік випадків виключної підсудності, який не є вичерпним. Отже, підсудність справ з іноземним елементом є виключною, якщо:

1) нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України;

2) спір пов»язаний з оформленням прав інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

3) спір пов»язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців;

4) спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

5) у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;

6) справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

7) в інших випадках, визначених законами України.

Господарські суди можуть приймати до свого провадження і розгляду справи, якщо відповідач у справі на території України має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія чи представництво іноземної юридичної особи-відповідача.

Справи про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, та в інших випадках, визначених законами України та міжнародним договором України, також можуть прийматися до провадження та розгляду господарськими судами.

Господарський суд має право розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України та якщо іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Іноземні суб»єкти господарської діяльності мають право відкривати на території України свої відокремлені підрозділи. Поняття відокремлених підрозділів (філії, представництва) закріплене у ст. 95 ЦК України. Відповідно філія – це відокремлений підрозділ юридичної особи. що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництво – це також відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, однак здійснює лише представництво і захист інтересів юридичної особи.

У всіх випадках представництво іноземних суб»єктів господарювання не є юридичною особою та не займається комерційною діяльністю; воно діє в інтересах та за довіреністю іноземного суб»єкта господарської діяльності та виконує всі функції відповідно до чинного законодавства України.

Чинним законодавством не передбачена реєстрація відокремлених підрозділів юридичних осіб, винятки лише становлять відокремлені підрозділи іноземних суб»єктів господарської діяльності. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» реєстрацію представництв іноземних суб»єктів господарської діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Підсудність спору, однією із сторін в якому є не юридична особа, а її відокремлений підрозділ, визначається залежно від того, уповноважений цей підрозділ здійснювати в господарському суді повноваження сторони у справі чи ні. Ці повноваження можуть бути зазначені у статуті, положенні або довіреності, але стороною у справі є все ж юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ.

Право господарського суду розглядати справи за участю іноземних підприємств та організацій, якщо вони мають на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір, також закріплене у ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право». У цій статті спори щодо нерухомого майна, яке знаходиться на території України, віднесені до виключної підсудності.