4. Авторитет оратора: специфіка посилань

Переконання як мета виступу виникає під час обговорення певної теоретичної чи практичної проблеми. Промовець ставить перед собою завдання переконати аудиторію, звертаючись і до розуму, і до почуттів своїх слухачів. Успіх його залежить від добору аргументів і вміння розташувати їх у порядку наростання переконливості. У кінці виступаючий, як правило, ще раз наголошує на головних аспектах теми й закликає до певних дій чи до прийняття певних рішень.

Зовнішність є не останнім чинником того, хто виступає. Тут важливо володіти собою, вміти „створити імідж”, певний образ.

Вираз обличчя, хода, якою ви проходите до місця виступу, постава − випростана чи згорблена, ваша жестикуляція − все це складає певне враження ще до того, як ви сказали перше слово. Симпатія чи антипатія до оратора формується саме в ці найперші хвилини.

До місця промови треба йти спокійно, не бігти, не поправляти на ходу одяг, не слід на ходу зачісуватися тощо.

Негарно спрямовувати погляд у вікно, у стелю або заплющувати очі під час виступу. Не слід дивитися й „крізь” людей байдужим, відчуженим поглядом. Досвідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд „саме на собі”. Треба вчитися поступово переводити погляд з одного ряду облич на наступний, повертатися поглядом до тих, на яких виражено зацікавлення. Існує й такий прийом: час від часу повільно „малюйте” очима цифру 8, що наче лежить горизонтально на рівні очей залу.

Жестикуляція ораторові необхідна. Заклякла постава сприймається погано. Правильні артикуляція й вимова, добра дикція − запорука успіху. Слід чітко й правильно вимовляти кожен звук, боротися з шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою.

Нарешті, вправно користуйтеся інтонаціями.

Усі ділові люди повинні опанувати технікою живого контакту. Ваша мова повинна бути красивою і правильною, намагайтеся якнайменше використовувати суржикових слів – це розсіює увагу і відволікає від теми розмови.

Уміння спілкуватися часто називають "чарівністю", "при­надністю", "привабливістю", маючи на увазі якості, завдяки яким людина завойовує симпатію і повагу співрозмовників.

Привабливість — поняття складне. Воно означає і при­надність молодості, і ефектну зовнішність, і тонке почуття гумору, і яскраво виражену жіночність чи мужність, і високу інтелігентність, і ораторське мистецтво тощо.

Психологи позначають цю якість терміном фасцинація (від англ. fascination — зачарування).

Серед засобів фасцинації виділяють:

• особливий погляд (він має бути прямим, променистим, твердим, але водночас теплим);

• особливий голос (багатий за тембром, гнучкий за модуля­ціями);

• особливий ритм мовлення (подібний до музичного рит­му: то збудливий, то заспокійливий, але не одноманітний);

• особливі інтелектуальні якості: високий рівень здатності до імпровізації, насиченість мовлення словесними конструк­ціями, ситуативність розуму, наявність зворотного зв'язку з партнером у спілкуванні.

Володіючи цими засобами, можна справляти привабливе враження у спілкуванні з людьми.

Шість правил, дотримання яких дозволяє сподобатися людям.

Правило 1. Щиро цікавтеся іншими людьми.

Правило 2. Посміхайтеся.

Правило 3. Пам'ятаєте, що ім'я людини – це найбільш солодкий і значущий для нього звук будь-якою мовою.

Правило 4. Будьте хорошим слухачем. Заохочуйте інших розповідати про себе.

Правило 5. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

Правило 6. Переконайте співрозмовника у його значимості й робіть це щиро.