11. Основні види ділового спілкування : публічний виступ, ділова бесіда , службова нарада та переговор ?

**публічний виступ---- це різновид усного спілкування.

** ділова бесіда -- це вид міжособистісного ділового, службового спілкування, що передбачає обмін інформацією, поглядами, думками і спрямований на вирішення певної проблеми

11. Основні правила ділового спілкування.?

*** ПРАВИЛО 1 - Ніколи не розпочинайте бесіду з ділових пропозицій.

*** ПРАВИЛО 2 - Уникайте давати прямі поради.

*** ПРАВИЛО 3- Дозвольте іншим самостійно визначити їх напрям, в якому їм би хотілося рухатися

*** ПРАВИЛО 4- Використайте словесні замки наприклад ---- Так само Адже"? "Я правильно говорю"? "Правда ж"? і так далі

11. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні? Головна особливість спілкування як процесу — взаємодія. Процес спілкування охоплює соціальну взаємодію членів суспільства — їх спільну діяльність

12. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів? Будь-яка зустріч, а тим більше ділова, проводиться з певною метою. Саме спілкування в діловій практиці, як правило, підтримується взаємною зацікавленістю. Щоб задовольнити зацікавленість сторін, організовується зустріч

спілкування з метою досягнення спільного рішення. 

11. Телефонна розмова.Культура ділової телефонної розмови? Телефонна розмова- це різновид усного спілкування з допомогою якого можно розвязати будь-які проблеми.

Культура ділової телефонної розмови – це оперативність швидкість та зрчність

11. Терміни і термінология .Однозначність і багато значність термінів ?

Терміни --- слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки.

Термінология—це підмножина термінів , яка відображає поняття , що утворилося й функциіонує у кожній галузі стихійно.

11. Лексика за сферою вживання? Це сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору^[1]) — словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.

12. Власне Українська та інщомовна лексика в професійному мовленні. Рекомендація, що до вживання слів іншомовного походження? У сучасній українській мові вживаються слова, засвоєні з інших мов. Вони вливалися до складу української мови з різних джерел. Це, зокрема, економічні, політичні та культурні взаємозв'язки українського народу з народами Заходу й Сходу, внаслідок чого українська мова перейняла значну кількість слів

13. Термінологічна і професійна лексика,її відмінність від загальновживаної? Вони поширені переважно в розмовній мові людей тієї чи іншої професії, будучи іноді свого роду неофіційними синонімами спеціальних найменувань. Нерідко їх відображають словники, але обов'язково з позначкою «професійне

14. Визначення терміну << професіоналізм>> Професійна лексика. Чинники , що сприяють збагаченню мови професії? Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Професіоналізми використовують також літератури з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.

11. Типи термінологічних словників ( відповідні до фаху) ? наприклад --1)- АМОНАЛИ, *аммоналы - аміачно-селітрові вибухові речовини.2) БЛОК, - Простий підйомний механізм у формі колеса з жолобком по колу для тросу чи каната.3) ВЕНТИЛЯЦІЯ, * - регулювання повітрообміну в приміщенні.4) ГОРИЗОНТ, * - частина шахтного поля,5) ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ ПО ЗАПАСАХ КОРИСНИХ КОПАЛИН, * - орган, що встановлює постійні кондиції на мінеральну сировину для підрахунку запасів корисних копалин у надрах і затверджує розвідані запаси6) ЯРУС, частина пласта в межах панелі, обмежена за спадом вийманими штреками (конвейєрним і вентиляційним), а за простяганням — межами панелі. Відробляється у низхідному порядку.

12. Cкладні випадки слововживання . Пароніми та омоніми ? Пароніми — це слова, дуже подібні за звучанням, нерідко — й за значенням, але не тотожні. Омо́німи— це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. **Омоніми з'являються внаслідок: звукових змін у слові у процесі розвитку мови **смислових змін у слові у процесі розвитку мови;

**випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови; випадкового збігу звучання форми різних слів.

11. Баготозначні слова і контексти .Синонімічний вибір слова ? Багатозна́чність сло́ва — наявність у одного і того ж слова різних значень відповідно до різних контекстів, коли слово може переосмислюватись.

Багатозначність слова виникає у процесі розвитку мови. Напр., в укр. мові «вік» залежно від контексту може означати:

• 1) століття [«Ім'я Леніна, його діла і вчення переживуть віки й тисячоліття» (Біографія Леніна)];

• 2) життя кого-небудь [«Батько кінчає свій вік, а син починає» (Коцюбинський)];

• 3) період часу, епоху [«У дитячі любі роки Я любила вік лицарства» (Леся Українка)];

11. Складноскорочені слова , абревіатури та графічні скорочення ? Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, під час укладання ділових паперів на позначення по­нять чи значень широко користуються системою скорочень. Наприклад : -альський -ивний –кий аний -инський –ний

12. Особливості перекладу текстів українською мовою.Переваги та недоліки компютерного перекладу тексту? Машинні перекладачі текстів більш-менш задовільно складають скелет майбутнього перекладу за рахунок, як правило, дослівної обробки тексту, причому з кількох можливих значень слів обирається частіше за все загальновживане. Така ситуація навряд чи зможе задовольнити фахівця певної галузі

13. Орфографічні норми сучасної української літературної мови? Написання префіксів і суфіксів

В українській мові функціонує багато префіксів і суфіксів, які можуть

викликати труднощі в написанні.

При вживанні префіксів слід керуватися такими правилами: 1) перед

буквами, що позначають голосні, дзвінкі й сонорні приголосні звуки,

пишеться префікс з-, напр.: зекономити, збагатіти, зв’язати; 2) перед

літерами к, п, т, ф, х пишеться префікс с-, напр.: сказати, спитати;

11. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варианти норм ? Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних

форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.

За кожною граматичною категорією закріплена певна система відмінкових

закінчень. Так, категорія роду представлена закінченнями

-а(я), -о, нульовим в чол.р., -а(я), нульовим в жін.р., -о, -е, -а(я) в

сер.р., категорія числа – закінченнями слів певного роду в однині і

закінченнями -и, -і, -а(я) у множині

11. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови? Синтаксичні норм

– це загальноприйняті правила побудови синтаксичних

конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна

одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні

(сполучникові та безсполучникові).

11. Складні випадки керування й узгодження. Вибір прийменника у тексті документа? Ділові документи потребують максимальної стислості й точності передачі інформації. Будь-які відхилення від правил викладу змісту призводять до серйозних помилок. Особливо уважно потрібно ставитись до дієслів, що можуть керувати різними відмінками. Найчастіше помиляються тоді, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживають спільний додаток різної форми. Наприклад: повідомляти новини сесії Верховної Ради України, інформувати про новини Верховної Ради України.

12. Особливості використання граматичних форм іменників у прфесійному мовленні. Правопис закінчень іменників у формі кличного відмінку? Використання граматичних засобів української мови у професійному мовленні передбачає засвоєння правил уживання іменників у професійній мові, зокрема вибір правильної граматичної форми, визначення роду іменників на позначення осіб за професією, родом занять, особливості вживання відмінкових форм іменників чоловічого роду ІІ відміни у родовому, давальному, орудному відмінках та особливості відмінювання іменників першої й третьої відміни.

32) Особливості використання прийменників у професійному мовленні? Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежна, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмін­ковими закінченнями іменника або займенника, він утворює прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Порівняйте: а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій — занепокоєні діями; б) просторове значення прямувати по степах — прямувати степами

33) Документ–основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів? основний вид ділового мовлення. Він фік­сує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єктивність.

Документ — це матеріальний об'єкт, що містить у за­фіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведено­му порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

34)Види документів та їх класифікація ?

Документи класифікують за різними ознаками:

1.		За найменуванням	Заява, лист, довідка, інструкція, службова записка, протокол тощо
2.		За походженням	Службові (офіційні) і особисті
3.		За місцем виникнення	Внутрішні, зовнішні
5.	За напрямом		Вхідні, вихідні
6.		За формою	Стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні)
7.		За терміном виконання	Звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові

35) Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документ? формою — стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні):

• стандартні — це документи, які мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення);

• індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв'язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви); строками зберігання — постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;

36) Реквізити документів та вимоги до їх написання ? Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі, без яких він

не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

При оформлянні організаційно-розпорядчих документів використовується

такий склад реквізитів:

1 — Державний герб; 2 — емблема організації 3 — зображення нагород;