97. Дитинство
Народився 1875 року в німецькому місті Любек. Томас був другою дитиною у сім'ї з п'яти. Його батько Томас Йоганн Генріх Манн був купцем. Як сенатор, котрий належав до кола любекських «патриціїв», він наглядав за податковими справами міста. Мати була дочкою німецького плантатора і бразилійки португальсько-креольського походження Джулія да Сільва Брунс. Хоча матір і була католичкою, Томас Манн за переконаннями свого батька був лютеранином.
1891 року помер батько Томаса Манна і його фірму було ліквідовано. Невдовзі сім'я Манн була вимушена переїхати до Мюнхена.
Навчання
Навчався спочатку в прогімназії доктора Буссеніуса, а пізніше — в гімназії «Катареніум», яку Манн так і не закінчив. Відчутну роль у цьому відіграла смерть батька та спричинена нею зміна життєвих обставин: продаж будинку і фірми, переїзд матері з молодшими дітьми до Мюнхена. 1893 року, полишивши гімназію, Томас Манн також переїжджає до Мюнхена.
У Мюнхені
Манн жив у Мюнхені від 1891 до 1933, за винятком року в Палестині та Італії, проведених із старшим братом — Генріхом. Томас влаштувався на службу у страховій компанії, де він і почав займатися літературною діяльністю. Служба в компанії тривала впродовж 1894-95 років.
Тут він написав першу новелу під назвою «Падіння»(Gefallen), що одразу ж була надрукована у лейпцизькому журналі «Ді Ґезельшафт». Через успіх, що виник одразу ж після виходу цієї книги, Манн покидає роботу у конторі і цілком зосереджується на літературній праці.
У 1905 він одружився із Катею Прінґзгайм (Katia Pringsheim), що походила з видатного, світського роду єврейської інтелігенції. Згодом вона приєдналась до лютеранської віри. Подружжя мало шість дітей.
Нобелівська премія
Одержання премії письменником не було несподіваним. Припущення щодо нагородження Манна цією премією виникали й раніше, він сам сподівався на неї у 1927. По обіді 12 листопада 1929 він одержав новини зі Стокгольму. Письменника вжахнуло те, що комітет посилався виключно на його ранній роман, Будденброки[1]. Причиною стало те, що у стокгольмський високопосадовець, Фредерік Боок (Fredrik Böök), не визнав важливості роману «Чарівна гора». Грошовий приз склав 200 000 райхсмарок. Частину його Манн витратив на сплату боргів своїх дітей — Клауса й Еріки. Решта пішла на побудову літнього будинку в Ніді на Куршській косі й придбання двох авто. Після еміграції родина Маннів втратила значну частину власності, зокрема всю нерухомість.
Ранні роки і «Будденброки»
Уже в ранніх творах Томаса Манна викарбувалися дві тенденції, що визначили проблематику й поетику всієї його творчості. Це, по-перше, настанова на успадкування здобутків класичної літератури 19 століття. З цього боку на твори молодого письменника суттєво вплинули Лев Толстой, Іван Тургенєв і представники французького натуралізму — Еміль Золя та інші. Друга тенденція полягала у наслідуванні модерної доби, основою для чого стали творчості двох інших німецьких письменників і філософів — Артура Шопенгауера та Фрідріха Ніцше.
98.- сталося і з Анною Ахматової, в якої в 1921 році по несправедливому звинуваченню в змові був розстріляний муж, – Микола Гумільов, а в 1935 році був арештований її єдиний син – Лев Миколайович, який згодом піддавався неодноразовим арештам. Сімнадцять місяців, проведених в тюремних чергах в місті Ленінграді, дають привід для написання поетесою віршів, що склали зрештою поему «Реквієм», яка стала даниною всім пригнобленим і знедоленим в ході сталінського свавілля.
99.-
100. Поети «срібного століття» творили в дуже складний час – час катастроф і соціальних потрясінь, революцій і воїн. Поетам в Росії в ту бурхливу епоху, коли люди забували, що таке свобода, часто доводилося вибирати між вільною творчістю і життям. Тоталітарна влада диктувала їм теми, сюжети, навіть настрій творів. Художникам нічого не залишалося, як писати «замовлені» твори, теми і ідеї яких прославлення влади. Прикладом може служити вірш О. Мандельштама «Если бы меня наши враги взяли…»:Ті ж, хто не хотів йти наперекір своїм принципам і переконанням, піддавалися жорстоким репресіям з боку уряду. Постійні спроби влади підпорядкувати думки автора, постійний цензурний тиск, зрештою табори і розстріли приводили до різних наслідків. Одні творили, обманюючи цензуру, намагалися зберегти твори в їх первинній подобі. Так, з 1928 року і до самої смерті писав роман «Майстер і Маргарита» Михайло Булгаков.
101.Новела «Дамаскін» входить до збіркиоповідань «Склянийравлик», виданої 1998 року.Дляпостмодерністськоготворухарактерним є незбігабопринаймнінеповнийзбігназви й головної думки твору. Для новели «Дамаскін» цетакож характерно. Злюдиною, яку звали Дамаскін, читачзустрічаєтьсялише у другому розділі «Обід». Однак і перша частина «Зодчі» пов'язана з цієюрозповіддю. Щоправда, цейзв'язок не тільки й не .завждизовнішньоконкретний.Йшлося про XVIII століття — час, котрий дав світовінайбільшевідкриттів, чи не найбільшегеніїв науки й культури. Тоді 800 Йованівприйшли на земліслов'янські, абипобудуватиновібудинки й храми. На їхньомупрапорібувзображенийтеслярський циркуль. З одного боку, звичайнийінструмент, а з іншого, як переконаємося, своєрідний символ виміру шляху, відстанейлюдськогожиття, а може, й напрямів. Можливіваріанти, як цехарактерне для постмодерністськоготвору. У розділі «Обід» розповідається саме про те, як один із шляхетних панів — Ніколич фон Рудна — вирішив запросити двох зодчих для побудування будинку й храму, адже мав юну дочку Атіллію, яку мріяв видати заміж як годиться. Храм був недобудований, як і палац, через нерозуміння Ніколичем внутрішніх рушійних сил усього, що відбувалося. Втративши обох зодчих, вона опинилася перед загадкою, а читач на другому перехресті. Повторюваність, історичні й літературні алюзії, так само як національні риси ментальності, — це все особливості постмодернізму, втілені в новелі «Дамаскін». Двозначність, дво- плановість, яка дозволяє сприймати текст чи як послідовність зовнішніх дій героїв, чи як сукупність дій та ідей, інтелектуального наповнення, — це теж риса постмодернізму в новелі. Та й мотив подорожі, у якійалегоріяпошуківсвого шляху, — теж одна з характерних рис постмодернізму.
102.ФедерікоГарсія Лорка (*5 червня 1898 — †19 серпня 1936) — іспанський поет і драматург, відомийтакож як музикант і художник-графік. Центральна фігура «покоління 27 року», один з найяскравіших і значнішихдіячівіспанськоїкультури XX століття. Убитий на початку Громадянськоївійни в Іспанії.його першим виступом у друцібула не поезія, а збірникнарисів у прозі - шляховінариси "Враження і картини", яківийшли в 1918 році.У 1921 році виходить перша поетична збірка "Книга віршів".У "Студентській резиденції" Федеріко близько зійшовся з починаючим художником Сальвадором Далі.Поезії : «Почуття та пейзажі», 1918, «Книга віршів», 1921), «Пісні», 1927, «Сонети про смутну любов», 1935. П’єси: «Маріана Пінеда», «Дім Бернарди Альби», "Чудова ".
103. Можна самому написать о современых писателях.
104.СтихіянародноїпіснібулазнайомаФедерікоГарсіа Лорка з дитинства, отже, знайшлавідображення і у йоготворчості."Поема канте хондо" — ценезвичнепоєднаннянародноїмузики й авторськоїпоезії. Канте хондо — "глибокийспів", найдавнішаєвропейськапісенна культура. Лорка високоцінувавтворчідосягненнясвого народу.ФедерікоГарсіа Лорка майстерноуникаєсліпогонаслідуваннянародноїтворчості. Він "перекладає" чарівністьнародноїмелодії та таємницюїї слова поетичноюмовою. саме світовідчуття і лише світовідчуття поєднує поезію Гарсіа Лорки і народну поезію. "Поема канте хондо" не наслідуєглибиннийспів, не цитуєнародніпісні, а повертаєпоезію до першоджерел.Таким чином, віршіГарсіа Лорки споріднені з народною піснею "не формою, а нервом форми".
105.Футуризм — авангарднийнапрям у літературі й мистецтві, щорозвинувся на початку XX століттяздебільшого в Італії й Росії.Футуризм — цемистецтвоантигуманізму, яке маєвідбитинастання часу техніки. Спрямування футуризму можнавиразититрьома «М»: місто, машина, маса. Двіголовніознаки футуризму: по-перше, новемистецтвозовсім не цікавитьсялюдиною. Психологізмоголошуєтьсяанархізмом. Психологізм — характерна риса міщанськоїлітератури, яка вмирає.Якщоцікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цьогомистецтвахарактернийвиключнийдинамізм, опоетизуванняруху, швидкості, зоровіпошукизасобівзображенняруху. Зупинка є злом, отже — футуристивживалитакіпринципидинамізації («прискорення») свогохудожнього тексту: текстизаписувалися без розділовихзнаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільшеперешкод для рухуроблятьприкметники й прийменники. На перший план висуваєтьсядієслово. Футуризм — цетотальнезаперечення, у тімчислі й естетства. Музикоюміставважався шум міста. Панувалапоетизаціяпотворного, антиестетизм: деякіфутуристи, наприклад, видавалисвої твори на шпалерах
106.Антиутопія — цеантижанр, особливий вид літературного жанру, або, як йогоінодіназивають, «пародійний жанр»..Антиутопічний роман — це роман, у якомурозкритоабсурдність і безглуздість нового порядку.
Роман-антиутопія показав неспроможністьідейутопістів. Не можнапобудуватиідеальнесуспільство, де було б щастя для всіх.
Ознакиантиутопії:
• змалюванняпевногосуспільстваабодержави, їхполітичноїструктури;
• зображеннядії в далекому майбутньому (передбачаєтьсямайбутнє);
• у поданийсвітізсередини, через баченняйогоокремимимешканцями, щовідчувають на собійогозакони і представлені в якостіближніх;
• показ негативнихявищ у життісоціалістичногосуспільства, класовоїморалі, нівелюванняособистості;
• веденнярозповідівідіменігероїв, у форміщоденника, нотаток;
• відсутністьописудомашньогожитла і родини, як місця, де пануютьсвоїпринципи і духовна атмосфера;
• мешканцямантиутопічнихмістпритаманнітакіриси, як раціоналізм і запрограмованість.
107.. Характерними рисами поетикийоготворів є елементпародійності та іронізм, застосування «потоку свідомості», насиченістьзапозичень з відомихтекстів - Біблії, Шекспіра, Ібсена - тобто, інтергекстуальність.Письменникекспериментує з міфом та історією, з простором і часом. Найвідоміші твори: «Дублінці» (1914), «Джакомо Джойс» (1915), «Портрет митцязамолоду» (автобіографічний роман, 1916), «Улісс» (1922). Оповідання Джеймса Джойса написані в реалістичній манері, пройняті скепсисом, гіркою та сумною іронією. Вонизасвідчилиблискучумайстерність Джой-са-стиліста, багатствовідтінківйогомови. У них Джойс відтворюєобтяжливу і нудну атмосферу обивательськогоіснування.У Джойса «потіксвідомості» стаєлітературним методом, а увага до внутрішньогосвітулюдини, їїпсихології - йоготворчим кредо. Перший такийтвір - цепсихологічнеесе «Джакомо Джойс»До таких творів Джойса належать психологічнеесе «Джакомо Джойс» (1914), романи «Портрет’художниказамолоду» (1916), «Улісс» (1922) і «Поминки за Фіннеганом» (1939). Усі вони написані в манері «потоку свідомості».
108.Настанняепохи «світла» позначив цикл «Вірші про Прекрасну Даму», який, за словами поета Н. Гумилева, «дав нове лице любові». Тема любові тут входила в контекст величнихузагальненьсимволістів, які переводили їїізземноїреальності до нетутешнього, незбагненного і таємничогосвітувічності, надавали любовному почуттюліричного героя характер містичногоодкровення. Художнійсвітцього циклу нагадуєпоетичнуЦерквуЛюбові, в якійволодарює атмосфера молитов і благоговійногопоклонінняПрекраснійДамі.Вічна Жіночність була тут в образі Коломбіни - постійної героїні затертих балаганних спектаклів і «картонної нареченої» тонкослезного Пьеро, який є траги-ироничным художнім двійником поета. Ось в такугротескнуарлекінадутрансформувавсянедавній «гімнлюбові».
Різкоконтрастував з «Віршами про Прекрасну Даму» збірку «Снігова маска» (1907), присвяченийактрисі Н. Волоховой. У нійволодарювала «дионисийская» стихія «завірюшної», згубноїпристрасті, надривна у своїйсуперечностілюбов-ненависть. Центральна фігуразбірки - СніговаДіва - булановимуособленнямВічноїЖіночності. Як і Прекрасна Дама, вона мала необмеженувладу над ліричнимгероєм. Протецебулавлада «царства пітьми», демонічнихруйнівних сил.