47. Робоче місце. Організація та обслуговування робочого місця.

Робоче місце – це закріплена за окремим працівником або групою працівників частка виробничої площі, яка оснащена необхідним технологічним, допоміжним, вантажно-транспортним обладнанням, організаційною оснасткою, потрібною для виконання визначеної частини виробничого процесу.

Кожне робоче місце має свої особливості, що залежить від форм праці та типу виробництва.

Індивідуальне роб місце – закріплене за одним працівником; групове(бригадне) – за групою працівників без закріплення за кожним з них власної робочої зони.

За місцем виконання стаціонарні – де робоча зона незмінна, та пересувні – навпаки, зокрема для допоміжних працівників, які пересуваються у просторі під час ви-ва.

За ступенем автоматизації та механізації місця ручної праці, механізовані, напівавтоматизовані, автоматизовані.

Від кількості обладнання одно верстатні та багатоверстатні роб місця.

Органі-я робочого місця – матеріальна основа, що забезпечує ефективне використання устаткування і робочої сили, виконання роботи в установлені терміни на основі повного використання устаткування, робочого часу, використання раціональних прийомів і методів праці, створення комфортних умов праці, що забезпечує збереження високої працездатності працівника.

Робоче місце має відповідати таким вимогам

- технічним (прогресивне устаткування, інструмент, організаційна оснастка, прилади, підйомні, транспортні засоби тощо).

- організаційні(устаткування має бути раціонально розміщене та оптимально обслуговуване)

- економічні(оптимальна зайнятість працівника, продуктивність, якість праці)

- ергономічні(проектування устаткування, планування робочого місця)

Головне – це визначення спеціалізації робочого місця та відповідна його орга-я.

Оснащення роб місця – сукупність розміщених у межах місця технологічного і допоміжного устаткування , оснастки, інструменту, документації, засобів сигналізації, зв’язку тощо.

Планування роб місця – взаємне розміщення у виробничому приміщенні основного та допоміжного обладнання, технологічної та орга-ї оснастки та самого працівника(групи працівників).

Обслуговування робочого місця – це комплекс регламентованих за обсягом, періодичністю, строками та методами заходів, які визначають сферу дія-ті окремих груп допоміжних працівників щодо забезпечення робочих місць інших працівників матеріалами, інструментами, документацією, комплексом послуг та робіт, які потрібні для їх безперебійної високопродуктивної праці.

Види

-стандартне(регламентоване) – міцний зв’язок між графіком працівників основного ви-ва та обслуговуючого персоналу.

-планово-запобіжне – попереднє налагодження та комплектування місця на ви-ві, де висока імовірність відхилень від нормального перебігу ви-ва.

-Чергове – здійснюється за викликами працівників у випадку потреби, без певних графіків.

48. Умови введення, проектування, упровадження та соціально-економічне значення суміщення професій.

Суміщення професій (розширення професійного профілю)- це виконання одним працівником фу-й та робіт, які належать до різних професій. Воно може бути повним, якщо працівник виконує всі трудові фу-ії працівника іншої спеціальності, і частковим, якщо працівникові передається лише частина фу-й, що виконуються працівниками інших спеціальностей, професій. У результаті скорочується загальна чисельність працівників, зростає продуктивність їх праці.

Поєднання професій і розширення виробничого профілю можливе через опанування суміжних та інших професій.

Суміжна – це професія, для якої характерна технологічна або організаційна спільність з основною професією, а також виконання фу-й суміжних професій на робочому місці основної професії.

Освоєння інших професій – це вид поєднання, коли трудові фу-ії за іншою професією не мають загальних ознак з основною професією.

Основні умови, за яких можливе економічно виправдане поєднання професій

1.неповна зайнятість працівника за основною професією, обумовлена специфікою ви-ва;

2.спільність змістовності праці, їх техн. та фу-й зв’язок;

3.відсутність негативного впливу поєднання на точність та якість праці;

4.достатній для опанування іншої професії кваліфікаційний рівень працівника.

На основі аналізу затрат робочого часу визн. можливість суміщення професій та визн. найраціональніші форми суміщення.

І етап – визначення меж поєднання професій.

ІІ етап – за обраною формою поєднання визн. склад і обсяг поєднуваних робіт. Критерієм служить коеф. зайнятості працівника.

ІІІ етап – розробка регламентів для особи, яка суміщує професії. У вигляді схем, графіків, діаграм, способів, часу виконання роботи тощо.