ТЕМА: ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

Домогосподарство – сукупність фізичних одиниць-резидентів, що маєть спільні економічні інтереси, функції, поведінку і джерела фінансування.

- сукупність осіб або однієї особи, які спільно проживають в одному житловому приміщенні, ведуть спільне господарство, повністю чи частково об’єднують і витрачають кошти, а також можуть перебувати чи не перебувати у родинних стосунках.

Сектор дом госп в рамках економічної діяльності поділяється на сектори в рамках економічної діяльності:

• наймані працівники

• роботодавці

• самостійно зайняті працівники, що зайняті в інд сімейних підприємствах, сел.госп, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи

• отримувачі доходів від трансфертів та власності.

Особливості домогосподарств

1. власники факторів виробництва, формують пропозицію робочої сили та попит на матеріальні блага і послуги

2. є постачальниками трудових, економічних та інших видів ресурсів

3. виробники готової продукції і послуг

4. основні споживачі ринку

Фінанси домогосподарств – сукупність економічних відносин, що виникають при утворенні, розподілі, використанні грошових доходів і грошових фондів з метою задоволення особистих потреб домогосподарств

Фінансові відносини на рівні домогосподарств пов’язані з первинним розподілом і перерозподілом вартості ВВП

- В процесі первинного розподілу ВВП дом господарства отримують з/п, доходи від підприємництва, власності, особистого підсобного господарства

- В процесі перерозподілу ВВП дом госп сплачують податки і відрахування державі, одержують вторинні доходи у формі пенсій, стипендій, фін.допомог

Фінансові відносини на рівні домогосподарств:

Внутрішні- відносини між учасниками дом госп з приводу формування фондів цільового призначення і з приводу придбання предметів довгострокового використання, з приводу формування фондів поточного споживання ітд

Зовнішні:

• між окремими домогосподарствами з приводу формування і використання спільних грош фондів

• між дом госп і роботодавцем

• між дом госп і ком банками

• між дом госп і страховими комп

• між дом госп і інвестиційними фондами з приводу акумуляції заощаджень і їх диверсифікації у інв проекти

• між дом госп і кред спілками

• між дом госп і державою

Носієм фін відносин є фінансові ресурси

Фінансові ресурси – грошові кошти власні і залучені, що перебувають у розпорядженні дом госп і призначені для виконання фін зобов’язань і здійснення різноманітних витрат споживчих та інвестиційних

Склад фін рес:

• грошові кошти для поточних витрат

• грошові кошти для капітальних витрат

• заощадження

• інвестиції

Фонди домогосподарств:

• поточні витрати

• капітальні витрати

• заощадження

Фукції фінансів домогосподарств:

• розподільна

Розподіл частини нац доходу, яка припадає на окреме домогосподарство між його членами, цим забезпечується відтворення робочої сили, формування фін рес. Необхідних для підтримки життєдіяльності

• регулююча

Узгодження економічних інтересів різних учасників дом госп, перерозподіл доходів і визначення частини доходу, що припадає на 1 члена домогосподарства

• інвестиційна

Частина заощаджень дом госп використ як інвестиційних ресурс через банки, інв компанії, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії тимчасово вільні кошти залучають з метою інвестування нац економіки

Доходи – сума грошових коштів, яку дом госп може спожити на протязі певного часу не зменшуючи при цьому реальну вартість свого майна

Показники доходів:

• грошові доходи – сума грошових і натур у грошовій оцінці надходжень, отриманих членами дом госп

• загальні доходи – грошові доходи і вартість спожитої продукції, отриманої у підсобного особистого госп за вирахуванням витрат на її вир-во, а також вартість подарованого майна і сума безготівкових пільг і субсидій з оплати житлово-комунальних послуг, пільги ітд

• сукупні ресурси – загальні доходи та використані заощадження при росту позик і кредитів, а також повернення боргу дом госп

Форми доходів:

• з/п

• від підприємництва

• соц трансферти

• доходи від власності (оренда, продаж цінних паперів, % нараховані і дивіденди)

• інші надходження (подарунки, аліменти)

Витрати – сукупність платежів, що здійснює дом госп на протязі певного періоду з метою забезпечення своєї життєдіяльності (поточні, капітальні)

Групи витрат:

• сплата податків і платежів

• придбання продов товарів

• придбання не продовольчих товарів

• оплата особистих послуг

• вкладення в об’єкти інв діяльності

• інші

Заощадження – частина грошових доходів, що використовується для задоволення індивідуальних потреб і отримання дод доходу у майб періодах. Залежть від величини доходу і споживчої поведінки дом госп

Класифікація заощаджень:

1)від функт спрямованості:

• мотивовані

• немотивовані (відкладений попит)

2) від ліквідності заощаджень:

• готівка в нац валюті

• готівка в іноз вал

• на пот рах

• на строкових рахунках

• вклад в боргові цінні папери

• вклад в акції

3)від органічної форми

• організовані (на депоз, в дольові чи боргові папери)

• неорганізовані

Коли дом госп приймає рішення відповідно способу розпорядження своїми заощадженнями – особисте інвестування або розподіл грошових коштів між різними видами активів

Види інвестицій:

• фінансові у фін активи

• капітальні у реальні активи

ТЕМА: СТРАХУВАННЯ

Специф озн категорії страхування:

- пов’язане тільки з перерозп відносинами

- має місце солідарне розкладення завдано збитку між учасниками страхування

- зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд

- перерозподільні відносини у страхуванні виходять за рамки календарного року

Страхування як ек категорія—це сукупн особл замкнутих перерозп відн між його учасниками з приводу формув цільового страх фонду і його використ для відшкод збитків, заподіяних за непередб неспр обставин, а також для надання матер допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті.

Функції страх:

1)ризикова - відбувається перерозподіл грошових коштів серед учасників страхування у зв’язку з наслідками страхових подій

2)попереджувальна - використання частини страхового фонду на зменшення наслідків страхового ризику

3)нагромаджувальна - заощадження грош сум за допомогою страхування на дожиття пов’язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку

4)контрольна - здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Страховик — юр ос — страх компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страх фонду і виплати з нього страх відшкодув страхувальнику або 3й особі, на чию користь укладений договір, при настанні страх випадку.

Страхувальник — юр чи фіз ос, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страх внески до страх фонду й отримує право на відшкодування збитків у разі настання страх випадку.

Застрахований — юр чи фіз ос, якій належить страх відшкодування у разі настання страх випадку.

Може виділятись такий суб’єкт, як отримувач страх відшкодування, у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Перестрахування — це передання договору страхування від одного страховика до іншого.

Страх платежі — це переказування коштів страхувальником страховику.

Страх тариф відображає ціну страхування.

Страх відшкодування — це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страх відшкодування залежить від двох чинників — страх суми і страхового збитку. Страх сума — це сума, на яку застрахований об’єкт страхування, або розмір макс відповідальності страховика за договором у разі настання страх випадку. Страховий збиток - вартісна оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Страх випадок — це можлива подія, настання якої може спричинити збитки.

Страх подія - подія, що фактично настала.

Створення страх фондів може здійснюватись у трьох формах:

• фонди самострахування - ґрунтується на індив відповідальності й полягає в тому, що кожна юр і фіз ос формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів.

• централізоване страх забезпечення - засновується на держав­ній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів.

• колективні страх фонди - за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Об’єктом майнового страхування є майно юр і фіз ос.

Об’єктами особистого страхування виступають життя та здоров’я громадян.

У разі страхування відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам.

Об’єктом страхування фін ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки у процесі здійснення певних госп і фін операцій, яким притаманний відчутний ризик.

У системі соц страхування об’єктом страхування є працездатність та працевлаштування.

У мед страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян.

Страховий ринок - сукупність страх компаній і послуг, що ними надаються.

Функц-ння страх ринку базується на таких принципах:

• демонополізація страх справи;

• конкуренція страх організацій з надання страх послуг, залучення страхувальників і мобілізації грош коштів у страх фонди;

• свобода вибору для страхувальників умов надання страх послуг, форм і об’єктів страх захисту;

• надійності і гарантії страх захисту.

Суб’єктами страх ринку є страховики (страх компанії), які надають страі послуги, страхувальники (фіз і юр ос і держава). Посередниками в проведенні страхування виступають страх агенти і страх брокери (брокерські фірми).

Організаційно-правові форми страх ком­паній: державна страх компанія; акціонерні страх товариства; товариства взаємного страхування; страх пул.

Серед нових господарсько-організаційних форм страх справи, які, на жаль, ще не набули достатнього розвитку в Україні, можна виділити такі:

1) концерн — об’єднання підприємств, включаючи страх товариство, що здійснюють сумісну діяльність;

2) госп асоціації — договірні об’єднання під-тв та страх компанії, утворені для сумісного здійснення однієї чи кількох ф-й;

3) консорціум — тимчасові договірні об’єднання виробничих під-в та страх компаній для розв’язання конкретних завдань, реалізації великих цільових програм та проектів.

За галузевими критеріями структура страх ринку поділяється на ринки особистого, майнового страхування та страхування відповідальності.

Ринок особистого страхування:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• страхування додаткової пенсії;

• медичне страхування.

Ринок майнового страхування:

• страхування майна під-в;

• страхування врожаю с/г культур;

• страхування домашнього майна громадян;

• страхування транспортних засобів та ін.

Тема: фінансовий ринок

фінансовий ринок За економічною сутністю — це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери та фінансові послуги, суб’єктами відносин — держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни.

фінансовий ринок За формою фінансових ресурсів : -Ринок грошей має справу з короткотерміновими фінансовими активами, що є високоліквідними та малоризикованими. -Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов’язань.

фінансовий ринок За організацією торгівлі :-Кредитний відображає ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер.- Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

національний валютний ринок(є Складовою ринку грошей), на якому предметом торгівлі є іноземна валюта. Об’єкт валютного ринку — валютні операції з продажу й обміну національної та іноземної валют. До суб’єктів ринку належать продавці валюти, її покупці й посередники: банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури, міжнародні валютні, кредитні й фінансові організації.

функції валютного ринку:-своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;-регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів;-регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Ринок кредитних ресурсів — це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності й строковості. Кредитний ринок є одним із найстаріших і найважливіших сегментів фінансового ринку.

ринок цінних паперів (є Важливою складовою фінансового ринку), який ще називають фондовим ринком. Фондовий ринок охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних, що виражається через випуск спеціальних документів (цінних паперів), які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися та погашатися.

Фондовий ринок виступає засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та поліпшення його матеріального становища.

За категоріями учасники фондового ринку можуть виступати як індивіди, інституції і як органи державно-правового регулювання.Залежно від функцій, що виконуються в процесі ринкової взаємодії, учасники фондового ринку поділяються на дві великі групи: основні та інфраструктурні.

Інвестори — фізичні, юридичні особи та інституційні інвестори, котрі мають вільні грошові кошти, необхідні для інвестування з метою збільшення ринкової вартості цінних паперів.

Фінансові посередники виконують роль сполучної ланки між емітентом та інвестором.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, виступаючи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функції — посередницьку, індикативну та регулятивну.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.Розрізняють капітальні та грошові цінні папери. Серед капітальних, що є засобом залучення капіталу, найбільш поширені акції та облігації.

Капітальні цінні папери, у свою чергу, поділяються на пайові, що виражають частку у власності та валовому капіталі, та боргові, що виражають відносини позики.

Пайові цінні папери: акції, інвестиційні сертифікати, приватизаційні папери.

Боргові цінні папери: облігації, казначейські зобов’язання та ін., за якими емітент несе зобов’язання повернути у відповідний строк кошти, інвестовані в його діяльність, виплатити дохід у вигляді фіксованого процента.

Грошових цінних паперів належать різні векселі (комерційні, фінансові, прості, переказні), депозитні сертифікати, комерційні папери та ін. Грошові цінні папери активно використовують в обороті між фірмами, банками, між банками та казначейством.Також цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. Відповідно До закону можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:-акції;-облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;-облігації підприємств;-казначейські зобов’язання держави;-ощадні сертифікати;-векселі;-приватизаційні папери.

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів.Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їхніх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред’явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Іменна акція передбачає встановлення її власника, який вказується на акції.

Номінальні акції являють собою цінні папери, на яких позначається їх номінальна вартість.

Облігація являє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера.

Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації поділяються на державні, місцеві, інституційні, у тому числі корпоративні. Залежно від способу виплати доходу виділяються процентні, дисконтні й конвертовані облігації. За термінами випуску розрізняють строкові, безстрокові та облігації з правом дострокового погашення.

Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу.

Вексель — це письмове абстрактне й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя.

Ф’ючерс також є контрактом, згідно з яким особа, що уклала його, бере на себе зобов’язання після закінчення певного строку продати клієнтові відповідну кількість фінансових інструментів за обумовленою ціною.

Ринок фінансових послуг як складова фінансового ринку являє собою сферу різноманітних послуг, що надаються суб’єктам фінансових відносин — підприємницьким структурам, державі і громадянам у процесі їх фінансової діяльності.

Первинний ринок являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію. Торгівля ведеться між емітентами, з одного боку, та інвесторами і фінансовими посередниками — з іншого. На первинному ринку емітент передає майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи натомість кошти для інвестицій.

Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найкращої торгівлі ними.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на біржовий та позабіржовий.

ТЕМА: ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Фінансовий менеджмент – це специфічна сфера управління діяльності пов’язана з організацією формування, розподілу і використання фондів фін. Ресурсів на рівні держави, на рівні госп. суб’єктів і на рівні д/г прии уові,що вони здійсн. фін. операції.

Керуюча си-ма - суб фін відн

Керована – об фін відн

Об’єктом являються централізовані і децентралізовані фонди фін ресурсів.

Суб’єктами – фін апарат який вкл фін служби міністерств і відомств,фін служби корпоративних обєднань та окремих підприємств і організацій,папарат Мін Фін, под служби і інші фін установи.

Форми:

1)менедж держ фін

2)менедж фін суб господарств

Метою фін менеджменту на макрорівні є фін стійкість і фін незал держави.

Метою на макрорівні є досягти високих рівнів рентабельності, лікв, і платоспроможн під-ва.

Інструментами фін менеджменту явл:

1)фін планув і прогнозув

2)фін регулюв і фін стимулюв

3)фін облік і контроль

Фін планув і прогнозув займає центральне місце у фін менеджм.

Мета – це визнач обсягів фін ресурсів, визнач можл джерел формув фін ресурсів, визнач можливих факторів використ фін рес,виз можливого рівня перерозподіл ресурсів через комерц банки, фондові біржі та інш завд.