Міністерство освіти і науки молоді та спорту України
Національний педагогічний університет імені. М.П.Драгоманова
Інституту соціальної роботи та управління
Реферат
З дисципліни Деонтологія
Тема: Філантропія
Виконала:студентка 1-го курсу
Курда Юлія 15 СРМ
Перевірила: доц. Д.М. Годлевська
Київ 2012
Зміст
Вступ
1. Поняття філантропії
2. Філантропія в стародавні часи
3. Розвиток філантропії у середні віки
4. Новий час філантропії
5.Знамениті філантропи світу
Висновок
Література
Вступ
Поняття «філантропія» в перекладі з грецької мови означає любов до людей. У V ст. до н. е. воно означало божественну прихильність, а у IV ст. н.е. — доброзичливе ставлення до людини. На сучасному етапі поняття «філантропія» почало активно вживатися у Франції, звідки і було запозичено в нашу мову.
Слово «філантропія» вперше з'явилося в трагедії Есхіла «Прометей Прикутий» для позначення божественної допомоги людям.
Філантропія проявляється в ситуаціях необхідної невідкладної допомоги (голодуючим, що зазнали лиха і т.д.). Масштабні національні та міжнародні філантропічні акції з надання гуманітарної допомоги окремим населеним пунктам або цілим районам і навіть народам, які опинилися в гострій нужді з-за стихійного лиха, збройного конфлікту або економічної катастрофи, робляться постійно, особливо в останні десятиліття. Проте досвід показує, що такого роду допомогу найбільш ефективно здійснюється державними організаціями або за підтримки державних служб (мається на увазі необхідність екстреної мобілізації ресурсів, залучення дорогих транспортних засобів і т.д.). Більш того, будь-яка надзвичайна або систематична допомога гостро нужденним, мабуть, повинна бути предметом державного або державою організованого і субсидованого піклування, оскільки філантропія добровільна. Надзвичайна допомогу або систематична допомога гостро потребують повинні бути неодмінними, іншими словами, не залежними від будь-чиєї доброї волі. Філантропія ж, допомагаючи в насущно необхідному, також може підтримувати людей та організації просто в бажаному. У цьому плані філантропія представляє собою додатковий фактор автономії і свободи людей - індивідуальних осіб і організованих в співтовариства.
1.Поняття філантропії
Філантропі́я (від грец. φιλέω, «любити» і ἄνθρωπος, «чоловік») — любов до людей, доброзичливе ставлення до людини взагалі, благодійність, жертвування своїм часом, грошима, репутацією задля благочинності, заступництво нужденних, людинолюбство, безкорислива допомога.
Однією з найдавніших форм благодійності була милостиня і піклування про убогих, переважно при церквах і монастирях.
В останні десятиліття (починаючи з 60-х років) склалося стійке уявлення про філантропію не тільки як про грошові і майнових пожертвування, але і як про безоплатну, тобто "Суспільної", діяльності у власному розумінні цього слова. Таку активність називають ще "добровільної", хоча іноземне слово "волонтерська ", прийнята в російській мові для позначення іншого роду речей, тут, можливо, більш уместно.
Філантропія, як було сказано, спрямована на загальне благо. Точна кваліфікація цього поняття має важливе значення не тільки з соціологічною, а й з юридичної точки зору в суспільствах, де благодійність і благодійні внески звільняються від податків. За визначенням Д. Берлінгема, до неї слід відносити діяльність: а) цілі якої виходять за рамки інтересів сім'ї і безпосередніх друзів; б) яка не робиться з метою отримання прибутку; в) за адміністративним розпорядженням. Очевидно, це безоплатна активність. Сюди ж відноситься діяльність груп взаємодопомоги та різного роду громадських ініціатив в рамках професійного та культурного розвитку, природо-та культуроохранних акцій і кампаній.
Філантропічної є і діяльність, у якій реалізуються окрім громадських та особисті інтереси, зокрема така, яка робиться виключно з особистих інтересів, але за допомогою якої досягаються і суспільно значимі результати. "Гордість і марнославство побудували більше лікарень, ніж усі чесноти разом узяті" - це заслуговує на увагу, не без сарказму висловлене Б. Мандевілем зауваження як раз вказує на можливість такого парадоксального сполучення приватних і загальних інтересів, яке може бентежити моральне почуття, але повинно бути тим не менше предметом розумного уваги законодавця, зацікавленого у стимулюванні філантропії.
2.Філантропія в стародавні часи
Організацією філантропії у Стародавній Греції займалися притани, що обиралися за жеребом з членів міської ради. Тоді формами філантропії були: громадські трапези, роздача грошей нужденним, будівництво храмів і лазень.
Благодійні заходи у Стародавній Греції не поширювалася на рабів, оскільки вони не були громадянами поліса.
Гай Юлій Цезар
У Стародавньому Римі набула великого значення допомога нужденним як засіб досягнення влади. Зокрема, Гай Юлій Цезар виплачував кожній людині, який потребувала матеріальної підтримки, по 300 сестерціїв. При виникненні труднощів з постачанням до Риму продовольства часто роздавав хліб за найнижчою ціною або навіть задарма, а грошові виплати подвоював.
У рамках корисливої допомоги нужденним виникло таке явище римської культури, як меценатство. Гай Цільній Меценат, представник стану вершників, прославився своїм заступництвом Вергілія, Горація, Проперція та інших поетів, надаючи їм матеріальну підтримку, хоча і не зовсім безкорисливо: їх творчість використовувався для прославлення самого себе. Три святителі:Василій Великий, Григорій Богослов та Іоанн Золотоустий
У Малій Азії філантропією прославився Василій Великий (близько 329—379). Він був єпископом міста Кайсері, ученим, невтомним борцем за православ'я і дуже багато допомагав простим людям. Святий Василій Кесарійський говорив:«Зайвий хліб, що зберігається тобою, належить голодному, зайве плаття нагому, а срібло, зарите тобою — бідному».