3.2 Фіксований сільськогосподарський податок та організація його обліку на підприємстві

Верховна Рада України неодноразово зверталася до питання реформи в оподаткуванні сільського господарства, змінювалися механізми та ставки податків адже ослаблення податкового тиску на сільськогосподарських виробників в Україні було і залишається актуальним, оскільки продукція сільського господарства займає 13,8% у валовій доданій вартості економіки нашої держави. Як відомо, в більшості країн сільське господарство є дотаційною галуззю і вимагає державної підтримки. У результаті було прийнято рішення про впровадження в порядку експерименту фіксованого сільськогосподарського податку — інтегрованого податку, що об'єднав су­купність сплачуваних станом на 1 січня 1998 р. податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком окремих транзитних їх видів [22].

Питання дотаційності сільського господарства було завжди в центрі уваги законотворців і урядовців, адже окрім того, що продукція сільського господарства займає досить високу питому вагу у валовій доданій вартості економіки нашої держави як держави індустріально-аграрної (13,8%), сільське господарство є стратегічно важливою галуззю національної економіки в цілому, по скільки воно – основний виробник сільськогосподарської і харчової продукції. Тому доцільним було вирішення питання насамперед про пом`якшення режиму оподаткування сільськогосподарського товарови-робника, його спрощення. Саме до цього і був покликаний сільського-подарський податок.

Згідно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року було визначено механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку у грошовій формі. Він справлявся з одиниці земельної площі та сплачувався в рахунок таких податків та зборів: податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та ін­ших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію і ремонт і утримання автомобільних доріг загального кори­стування України; збору на обов'язкове державне пенсійне страху­вання; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання торгового патенту на здійс­нення торгівельної діяльності; збору за специфічне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). Інші податки та збори, в тому числі податок на додану вартість, акцизний збір, мито, митні збори, визначені Законом України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року, сплачувалися сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України [2].

Платниками фіксованого сільськогосподарсько­го податку були сільськогосподарські підприємства різ­них організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займалися виробництвом (виро­щуванням), переробкою та збутом сільськогоспо­дарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного ви­робництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 % загальної суми валового доходу підприємства. Далі чинна норма підвищилася до 75 %.

У разі коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становив менше як 75% загального обсягу реалізації, підприємство сплачувало податки у наступному звітному періоді на загальних підставах. До платників фіксованого сільськогосподарського податку належали також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мали право на вибір форми сплати податку в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлювалася на початку року і не підлягала користуванню залежно від зміни ціни на сільськогосподарську про­дукцію протягом податкового року.

Законом України "Про внесення змін до статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 3 лютого 1999 р. встановлено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне страхування. Для стабілізації сільськогосподарського виробництва з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. їх звільнено від сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

У тому випадку коли у звітному періоду відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або земле­користувача відповідно землевласник чи землеко­ристувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки.

Ставка фінансового сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України в таких розмірах:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;

• для багаторічних насаджень — 0,3.

Потім ставки були встановлені в такому розмірі:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,15;

• для багаторічних насаджень — 0,09.

Грошову оцінку сільськогосподарських угідь у разі необхідності можна уточнювати згідно із законодавством [72].

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільови­ми фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111. Ним визначено терміни подання податкової звітності і строки погашення податкових зобов'язань перед бюдже­тами та державними цільовими фондами. Норми цього Закону регламентували сплату фіксованого сільськогосподарського податку.

Передбачається, що платники податків зобов'язані самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в розрахунку, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку надання розрахунку.

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку платники податків подають до органу державної податкової служби до 1 лютого поточного року. Загальна сума податку розподіляється у встановлених розмірах між кварталами, спла­чується щомісяця, а саме:

• у першому кварталі — 10%;

• у другому кварталі — 10%;

• у третьому кварталі — 50%;

• у четвертому кварталі — 30%.

На момент подання розрахунку відбувається узгодження податкового зобов'язання. Тобто базовим податковим (звітним) періодом для фіксованого сільськогосподарського податку є місяць.

Встановлено, що податкова звітність за базовий (звітний) пе­ріод, що дорівнює календарному місяцю (у тому чис­лі при сплаті місячних авансових внесків), подається протягом 20 календарних днів, наступних за остан­нім днем звітного (податкового) місяця. Сплата фіксованого сільськогосподарського податку повинна проводитися протягом тридцяти днів (20 днів плюс 10 днів), наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця.

У разі, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь у зв'язку з набут­тям права землевласника або землекористувача, землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на пе­ріод до закінчення податкового року і протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календар­ним днем місяця, а якому виникла така зміна, на­дати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки [73].

Бухгалтерський облік розрахунків за податками і платежами ведуть на балансовому рахунків 64 «Розрахунки за податками і платежами». Первинним документом обліку фіксованого сільськогосподарського податку є Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку, дані якого переносять до журналу - ордеру №8 с.г.

Перед тим, як заповнити первинний документ Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку потрібно спочатку скласти Відомість реєстрації членів пайових часток, яка повинна містити дату заключення договору з пайовиками, площу сільськогосподарських угідь, дату розірвання договору з пайовиками, грошову оцінку землі.

В даній Відомості реєстрації членів пайових часток занесені дані про пайовиків і термін оренди наданих пайових часток, їх розмір, що дасть змогу визначити, яку площу сільськогосподарських угідь потрібно врахувати при розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, тобто достовірно визначити базу оподаткування.

З Відомості реєстрації членів пайових часток площу сільськогосподарських угідь переноситься у Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку, яка знаходиться, на даний час, у власності підприємства і визначається сума фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, запропонована Відомість реєстрації членів пайових часток допоможе достовірно визначити площу та термін користування сільськогосподарських угідь, на яку потрібно нарахувати суму фіксованого сільськогосподарського податку.

Наведемо типові операції в обліку щодо сплати ФСП. Типові проведення подано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Типова кореспонденція рахунків щодо сплати ФСП

№ п/п	Зміст господарської операції	Дт	Кт
1.	Нараховано фіксований сільськогосподарський податок	91	641
2.	Віднесено нараховану суму фіксованого сільськогосподарського податку на окремий субрахунок до рахунку «Загальновиробничі витрати.	911	91
3	Сплачено фіксований сільськогосподарський податок грошима	641	311
4.	Сплачено фіксований сільськогосподарський податок у натуральній формі: здійснено поставку сільськогосподарської продукції заготівельному підприємству Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ відображено собівартість реалізованої продукції	361 361 901	701 701 21,27
5.	Здійснено залік поставленої сільськогосподарської продукції в рахунок салати фіксованого сільськогосподарського податку	641	361

Нарахована (внесена) сума фіксованого сільськогосподарського податку включа­ється до складу витрат виробництва і відображається в бухгалтерському обліку такими записами: дебет рахунка 91 "Загальновиробничі витрати" і кредит рахунка 64 "Розрахунками за податками і платежами" - на суму нарахованого податку; дебет рахунка 64 і кредит рахунка 31 "Рахунки в банках" - на суму сплаченого податку [74].

Оскільки з 01.01.2011 року в нашій державі діє новий податковий кодекс, далі ми розглянемо особливості сплати фіксованого сільськогосподарського податку в новому Податковому кодексі.

Платниками податку з урахуванням обмежень, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об’єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів’я тварин.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються; кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу; особу, утворену шляхом перетворення. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків [40].

Не може бути зареєстрований як платник податку суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра; суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції; суб’єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Платники ФСП не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Інші податки і збори, не сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених Податковим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" [3].

Об’єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогоc-подарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Об'єкти оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком зображені на рис. 3.3