88

Розділ 3 організація обліку та особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств

3.1 Система оподаткування підприємства та її побудова

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів, тобто обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди.

Науковий підхід до податкової системи знайшов своє відображення у принципах її побудови. Весь комплекс принципових установок для системи оподаткування поділяється на дві підсистеми. Перше - це класичні чи загальнонаціональні принципи. Вони, якби ідеалізують оподаткування. Якщо податкова система будується на їх основі, її можна вважати оптимальною.

Однак сучасний суспільний розвиток далекий від ідеалу. Всі держави розвиваються згідно власним загально національним законам господарювання, контрі суттєво різняться. Відповідно і відрізняються принципи формування політик. Тому другою підсистемою є національні економіко-організаційні принципи. На їх основі створюються податкові концепції та виробляються умови дії податкового механізму відповідно до типу держави, політичного режиму, можливостей економічного базису, та соціальних умов розвитку.

Загальні, чи як кажуть фундаментальні принципи, які так чи інакше використовуються у податкових політиках сучасних держав були розроблені у першу чергу А. Смітом. Пізніше вони були охарактеризовані російськими ученими: М. Тургенєвим, А. Соколовим, В. Твердохлебовим.

У праці «Исследование о природе и причинах богатства народов» А. Сміт писав: «Піддані держави повинні по можливості відповідно до своїх здібностей та сил приймати участь в утриманні уряду, тобто відповідно доходу, яким вони користуються під опікою та захистом держави». З цього витікає перший принцип оподаткування - принцип справедливості. Він означає, що всі зобов'язані сплачувати податки, відповідно отриманих доходів. Далі А. Сміт наголошує на принципі визначеності, який вимагає, щоб сума, спосіб і час платежу повинні бути відомі платнику. «Податок, який зобов'язана сплачувати кожна окрема особа, повинен бути точно визначеним, а не вільним. Строк сплати, спосіб платежу, сума платежу - все це повинно бути ясно і визначено для платника і для всякої іншої особи. Там де цього не має, кожна особа, що оподатковується даним податком, віддається у більшій чи меншій мірі до влади збірника податків, який може обтяжувати податок для всякого не угідного йому платника чи вимагати для себе погрозою такого обтяження подарунок чи взятку».

Невизначеність оподаткування розвиває нахабство і сприяє підкупності того розряду людей, які і без того не користуються популярністю навіть у тому випадку, якщо вони не відрізняються нахабством і підкупністю. Точна визначеність того, що кожна окрема особа, зобов'язана платити у питанні оподаткування представляється справою досить великого значення, бо значна ступінь нерівномірності, як це по моєму, свідчить досвід усіх народів, складає значно менше зло, чим досить незначна ступінь невизначеності».

Досить важливим є принцип зручності, який передбачає, що податок повинен стягуватися у той час і таким способом котрі представляють найбільші зручності для платника. «Кожен податок повинен стягуватися у той час чи тим способом, коли і як платнику повинно бути зручніше всього сплачувати його. Кожен податок повинен бути так задуманий і розроблений, щоб він брав і утримував із кишені народу можливо менше зверх того, що він приносить державному казначейству».

І останній принцип по А.Сміту - принцип економії. Він заключається у скороченні витрат на стягнення податку, у раціоналізації системи оподаткування. «Податок можна брати чи утримувати із кишені народу значно більше того, що він приносить у скарбницю держави наступними шляхами:

по-перше, його збір може вимагати більшої кількості чиновників, платня яких у змозі поглинути більшу частину тої суми, яку приносить податок і вимагання яких можуть обтяжувати народ додатковим податком. По-друге він може ускладнювати застосування здібностей населення і перешкоджати йому займатися тими промислами, які дають засоби до існування і роботу багатьом людям. Зобов'язуючи людей, він може тим самим зменшувати або навіть знищувати фонди, які б їм дозволяли здійснювати ці платежі з більшим полегшенням. По-третє, конфіскаціями та іншими покараннями, яким піддаються нещасні люди, що намагаються ухилитися від сплати податку, він часто розоряє їх і таким чином знищує ту вигоду, яку суспільство могло б отримати від використання їх капіталів. Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди, а покарання за контрабанду повинно посилюватися у відповідності із спокусою. Наперекір усім звичайним принципам справедливості, закон спочатку створюю спокусу а потім карає тих хто піддається їй і притому посилює покарання відповідно тій самій обставині, яка безсумнівно, повинна була б пом'якшити його, а саме відповідно спокусі здійснити злочин. Очевидна справедливість і користь цих положень звертали на себе більшу чи меншу увагу всіх народів».

У конкретних умовах суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку країни формується підсистема національних принципів.

Американський учений Д.Е. Стігліц пропонує п'ять принципів на яких має базуватися податкова політика. Як базовими він визначає слідуючі:

Загальновідомо, що «хороша» податкова політика має п'ять властивостей:

• Економічна ефективність: податкова система не повинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів;

• Адміністративна простота: податкова система повинна бути простою та відносно недорогою.

• Гнучкість: податкова система повинна бути здатною швидко (в деяких випадках - автоматично) відповідати на зміну економічних обставин;

• Політична відповідність: податкова система повинна бути спроектована так, щоб індивіди були переконані у доцільності своїх податкових пільг;

• Справедливість: податкова система повинна бути справедливою до всіх індивідів [71].

Умови функціонування економіки України відрізняються від країн з розвинутою ринковою економікою, тому і принципи побудови податкової політики мають свої специфічні риси.

Характерні ознаки податку зобразимо на рис. 3.1

Примусовість сплати

Однобічний рух фінансових ресурсів

Індивідуальна безоборонність

Обов’язковість платежу

Регулярність стягнення

Спрямованість на задоволення суспільних потреб, які визначаються державою

Перехід права власності при сплаті

Закріплення нормами права

Рис 3.1 Характерні ознаки податку

Зробимо спробу систематизувати та виділити принципи, що дають можливість створити в Україні податкову політику яка б найбільш ефективно функціонувала.

В податковому кодексі передбачено такі принципи оподаткування:

Загальність оподаткування кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори.

Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків.

Фіскальна достатність встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

Соціальна справедливість установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

Економічність оподаткування установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

Нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

Стабільність зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки;

Рівномірність та зручність сплати установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками [11].

Оптимізація податкових платежів є найважливішою складовою частиною системи операційної діяльності підприємства і формування його податкової політики на майбутній період. Розробка методичних принципів такого менеджменту є одним з важливих етапів розробки податкової системи підприємства. Зміст і послідовність процесу оптимізації податкової політики на ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» приведені на рис 3.2

Визначення основних видів податків, що сплачуються підприємством в процесі здійснення операційної діяльності за рахунок різних джерел

Розрахунок середньозважених ставок сплати податків за рахунок різних джерел

Розрахунок оптимальних сум податків, що сплачуються за рахунок різних джерел

Розрахунок загальної планової суми податків, що сплачуються в процесі здійснення операційної діяльності

Розробка податкового календаря

Рис. 3.2 Зміст і послідовність процесу оптимізації податкової політики на ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД».

Єдиний підхід до встановлення податків та зборів визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку [67].

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Оцінка ефективності розробленої податкової політики підприємства здійснюється в процесі порівняння альтернативних її варіантів за допомогою системи відповідних показників.

1. Визначення основних видів податків, що сплачуються підприємством в процесі здійснення операційної діяльності за рахунок різних джерел, засновується на аналізі складу податкових платежів в перед плановому періоді. Основною метою цього етапу оптимізації є встановлення питомої ваги основних видів податкових платежів в загальній сумі їх виплат за рахунок окремих джерел. За результатами угрупування визначаються основні види податків кожної групи, що включаються в плановий їх розрахунок (інші менш істотні податкові платежі об'єднуються в групу інших по кожному з джерел, що розглядаються ).

2. Розрахунок середньозважених ставок сплати податків за рахунок різних джерел. Середньозважені ставки податкових платежів визначаються в розрізі кожного з трьох джерел їх сплати. Для їх розрахунку використовуються показники операційних валових прибутків, що плануються і суми податкових платежів, обчислене на період по відповідній базі оподаткування (підакцизним товарам, фонду оплати праці і т.п.). Такий розрахунок ведеться лише по основних видах податків.

3. Розрахунок оптимальних сум податків, що сплачуються за рахунок різних джерел, здійснюється в розрізі кожного з цих джерел.

4. Розрахунок загальної планової суми податків, що сплачуються в процесі здійснення операційної діяльності. Після здійснення цього етапу податкової оптимізації проводиться розрахунок ефективності податкової політики підприємства в плановому періоді, показники якої порівнюються з аналогічними показниками перед планового періоду.

5. Розробка податкового календаря. Він являє собою графік здійснення конкретних видів податкових платежів підприємства в майбутньому періоді. Розробка такого графіка дозволяє мінімізувати витрати в ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» по обслуговуванню податкових платежів і пов'язати ці платежі з планом надходження і витрачання грошових коштів.

Податковий календар складається звичайно на майбутній квартал в розрізі окремих місяців. У ньому вказуються розміри і дати сплати як авансових, так і розрахункових сум на кожний вид податків, зборів і інших обов'язкових платежів виходячи з показників оперативних планів господарської діяльності.

При невеликих об'ємах операційної діяльності податковий календар як самостійний оперативний план не складається, а його показники включаються в загальний платіжний календар підприємства на майбутній період.

Як правило, коли мова заходить про оптимізацію оподаткування, передбачається вироблення рекомендацій по зниженню податкових платежів. Однак зменшення податкових платежів в процесі корпоративного управління не самоціль для підприємства, а спосіб поліпшення фінансового становища, підвищення інвестиційної привабливості, збільшення чистого прибутку.

Тому в процесі податкової оптимізації необхідно не тільки визначити шляхи мінімізації оподаткування, але і оцінити наслідки цих рішень з точки зору тактики і стратегії розвитку підприємства. Іноді сьогоднішня економія може обернутися завтра значно більш істотними втратами в фінансовому становищі, виробничому потенціалі або іміджі підприємства.

Таким чином, можна зробити наступні висновки по процедурах податкового, планування в процесі корпоративного управління ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД».

1. Зменшення податкових платежів в процесі корпоративного управління підприємством — не самоціль для підприємства, а спосіб поліпшення його фінансового становища і підвищення інвестиційної привабливості. Тому знижувати податки в рамках діючого законодавства має сенс тільки в тому випадку, якщо розрахунки показують, що це дає приріст чистого прибутку.

2. Фінансові наслідки застосування однакових способів зменшення податків неоднакові не тільки для різних підприємств, але і для умов роботи одного до того ж підприємства в різні строки. Тому необхідні конкретні розрахунки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, і вільні прибутки внаслідок застосування тої чи іншої рекомендації по зниженню податків. Розрахунки повинні передувати застосуванню рекомендації.

3. Зменшення податку на прибуток шляхом використання чистого прибутку на пільгові цілі економічно обґрунтоване тільки у випадку, якщо це приводить до зростання валового прибутку в подальші періоди [82].