6. Закони сприймання.
Сприймання людини, в задачу якого входить формування правильних образів оточуючого середовища, підпорядковується певним законам. Один з них полягає у відносній стійкості вже сформованих образів, а особливо тоді, коли їх функціонування пов’язане з мисленням.
Для правильності сприймання необхідні постійні вправи та безперервне надходження до ц. н. с. інформації, яка коректує невірно складені образи.
Повнота та адекватність сприймання можуть змінюватися. Залежать від потреб людини, її особистого досвіду взаємодії з довкіллям, установок, емоційного стану, завдань, що ставляться перед нею. Залежність сприймання від змісту психіч життя людини – апперцепція. Яскравий вияв апперцепції – професійне сприймання (лікар – сприймає у людей хвороби, фотограф – фотогенічність, лінгвіст – особливості вимови). В залежності від апперцепції образ людини набуває певних індивідуальних особливостей.
В залежності від ступеня цілеспрямованості діяльності особистості, сприймання поділяють на навмисне ( довільне ) та ненавмисне (мимовільне).
СПРИЙМАННЯ
ДОВІЛЬНЕ МИМОВІЛЬНЕ
Мимовільне сприймання може викликатися як особливостями оточуючих предметів (їх яскравістю, розміщенням, незвичністю), так і відповідністю цих предметів інтересам особистості. В мимовільному сприйманні немає заздалегідь поставленої мети. Відсутня в ньому і воля.
В довільному сприйманні людина ставить мету, прикладає вольові зусилля, щоб краще реалізувати свої наміри, довільно вибирає об’єкти сприймання.
Процеси відчуття та сприймання необхідно розглядати як дії, спрямовані на розв’язання певних завдань, що становлять пізнавальну чи практичну діяльність суб’єкта. Такі дії названо перцептивними.
Перцептивні дії – особливий вид дій, що суттєво відрізняється від дій, спрямованих на задоволення потреб людини. Мета перцептивних дій – не зміна об’єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їх властивості й характеристики. Перцептивні дії являють собою опосередковані високоінтелектуальні процеси пізнання навколишнього. Яскравим виявом інтелектуалізованого довільного сприймання є спостереження. Спостереження – цілеспрямоване, планомірне сприймання предметів і явищ, у пізнанні яких зацікавлена людина.
Спостереження характеризується наявністю мети та завдання. Сприймання у процесі спостереження невідривне від мислення і мовлення. Вони поєднуються в спостереженні в єдиний процес розумової діяльності. Взаємозв’язок спостереження та спостережливості відображає взаємозв‘язок між психічними процесами та якостями особистості. Спостережливість, яка стала якістю особистості, перебудовує структуру і зміст психічних процесів людини. Спостережливість необхідна людям різних професій. Спостережливість -найвища і найрозвиненіша форма довільного сприймання людини.