Увага. Уява. Пам'ять. Мислення
УВАГА
1.Явище та визначення уваги.
2.Функції та види уваги.
3. Уважність як властивість особистості.
4. Розвиток уваги.
УВАГА – є форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення.
Увага – один з пізнавальних процесів людини, відносно якого у психологів немає єдиної думки щодо права на самостійний розгляд, не дивлячись на те, що вивчається увага вже багато століть. Одні вчені стверджують, що окремого, незалежного процесу уваги не існує і що вона є стороною чи моментом якогось іншого психічного процесу чи діяльності людини. Інші вважають, що увага людини – специфічний внутрішній процес, який має свої особливості, не ідентичні з іншими пізнавальними процесами. В якості доказу своєї точки зору, прибічники останньої теорії вказують на те, що в мозку людини можна виявити і виокремити особливі структури, пов’язані з увагою, анатомічно і фізіологічно автономних від тих, що забезпечують функціонування інших пізнавальних процесів.
Увага включена в усі інші психічні процеси, виступає як їх необхідний момент і відділити її від них, виокремити та вивчити в „чистому” вигляді, не можливо. З явищем уваги ми маємо справу тільки тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини.
Але неможливо не виділити і особливості уваги, які проходять через всі інші психічні явища, де вона проявляється. Це наявність в ній деяких динамічних характеристик, які можна спостерігати і вимірювати: об’єм, концентрація, переключення та інш. , які безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуття, сприймання, пам’ять та мислення не відносяться.
Правильне рішення обговорюваної проблеми полягає в тому, щоб спробувати поєднати і взяти до уваги обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів та явищ, і дещо самостійне, незалежне від них. Це значить, що увага як окремий процес не існує, а є особливим станом, який характеризує всі ці процеси в цілому. Дана позиція підтверджується відомими анатомо-фізіологічними даними:
Механізм домінанти як фізіологічний корелят уваги можна спостерігати на всій поверхні кори головного мозку.
Ретикулярна формація, робота котрої пов’язується з явищем уваги, знаходиться на шляху нервових імпульсів, які стосуються практично всіх пізнавальних процесів.
Нейрони уваги – клітини детектори новизни – можна зустріти практично на всій поверхні та в деяких внутрішніх структурах головного мозку.
Разом з тим всі названі анатомо-фізіологічні фактори в центральній нервовій системі існують автономно і незалежно від окремих сенсорних аналізаторів, а це говорить про те, що увага все ж є особливим феноменом. В чому ж сутність цього процесу і одночасно стану психіки людини?
Увагу можна визначити як психофізіологічний процес, стан, що характеризує динамічні особливості пізнавальних процесів. Вони виражаються в її зосередженості на порівняно вузький ділянці внутрішньої чи зовнішньої дійсності, які на даний момент часу стають свідомими і концентрують на собі психічні і фізичні сили людини.
Увага – процес свідомого чи несвідомого (напівсвідомого)відбору однієї інформації, яка потрапляє через органи чуття, та ігнорування іншої.
Увага людини має 5 основних властивостей: стійкість, сконцентрованість, переключення, розподіл та об’єм.
(таблиця)
Стійкість уваги проявляється в здібності протягом довгого часу зберігати стан уваги на якомусь об’єкті чи предметі діяльності, не відволікаючись і не послаблюючи уваги. Стійкість уваги може мати різні причини. Одні пов’язані з індивідуальними фізіологічними особливостями людини, зокрема з властивостями її нервової системи, загальним станом організму в даний момент; інші характеризують психічні стани (збудженості, заторможеності і т. і.), треті співвідносяться з мотивацією (наявністю чи відсутністю зацікавленості, значимості для особистості), четверті – з зовнішніми обставинами здійснення діяльності.
Люди з слабкою нервовою системою або перезбудженні можуть швидко стомлюватися, ставати імпульсивними. Людина, яка не досить добре почувається фізично, також, як правило, характеризується нестійкою увагою. Відсутність зацікавленості сприяє частому відволіканню і, навпаки, наявність зацікавленості зберігає увагу протягом тривалого часу. При обставинах, які характеризуються відсутністю зовнішніх відволікаючих моментів, увага буває достатньо стійкою. В житті характеристика загальної стійкості уваги частіше за все визначається спільністю всіх цих факторів разом.
Концентрація уваги (протилежна якість – неуважність) виявляється в різниці між зосередженням уваги на одних об’єктах і відволіканням від інших. Людина, наприклад, може зосередити свою увагу на читанні якоїсь цікавої книги, на занятті улюбленою справою і не звертати уваги на те, що робиться навкруги. При цьому її увага може концентруватися на тексті, який читається, можливо навіть на реченні чи слові. Концентрацію уваги іноді називають зосередженістю і ці поняття розглядаються як синоніми.
Переключення уваги розуміється як її перехід від одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Ця характеристика проявляється в швидкості, з якою людина може переводити свою увагу з одного об’єкта на інший, до того ж це переведення може бути як мимовільне, так і довільне. В першому випадку індивід мимовільно переводить свою увагу на щось, що його зацікавило, а в другому – свідомо, зусиллям волі заставляє себе сконцентруватися на якомусь, навіть не дуже цікавому об’єкті. Переключення уваги, якщо воно відбувається на мимовільній основі, може засвідчувати про її нестійкість, але таку нестійкість не завжди можна розглядати як негативну якість. Вона часто сприяє тимчасовому відпочинку організму, аналізатора, збереженню та відновленню працездатності нервової системи і організму в цілому.
З переключенням уваги функціонально пов’язані два різнонаправлені процеси : включення та відволікання уваги. Включення характеризується тим , як людина переключає увагу на щось і повністю зосереджується на ньому; відволікання характеризується тим, як здійснюється процес відволікання уваги.
Всі три характеристики пов’язані зі спеціальними якостями нервової системи людини, такими як лабільність, збуджуваність та гальмування. Ці якості нервової системи безпосередньо визначають якості уваги, особливо мимовільного, і тому їх потрібно розглянути як природно обумовлені.
Розподіл уваги – характеристика, яка пов’язана і здатністю розділити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або здійснювати кілька різних дій. Зазначимо, що коли мова йде про розподіл уваги між різними видами діяльності, це не завжди означає, що вони буквально виконуються паралельно. Враження складається за рахунок здатності людини швидко переключатись з одного виду діяльності на інший, встигаючи повернутись до продовження перерваного до того, як наступає забування.
Відомо, що пам’ять на перервані дії зберігається протягом певного часу. І в цей час людина може без труднощів повернутись до продовження перерваної дії. Так і трапляється частіше за все у випадках розподілу уваги між кількома одночасно виконуваними справами.
Розподіл уваги залежить від психологічного та фізіологічного стану людини. При утомі, в процесі виконання складних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги, область її розподілу звужується.
Об’єм уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, одночасно здатної зберігатись в сфері підвищеної уваги. Числова характеристика середнього об’єму уваги людей 5 -7 одиниць інформації. Об’єм уваги часто ототожнюють з об’ємом короткочасної пам’яті і дійсно, ці 2 феномени дуже тісно пов’язані між собою.