Відчуття та сприймання

1. Поняття про відчуття:

2. Види відчуттів:

А) фізичні явища середовища , що породжують відчуття.

3. Класифікація та зміни відчуттів.

4. Поняття про сприймання. Види сприймання.

5. Властивості сприймання.

6. Закони сприймання.

1.Поняття про відчуття

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ безпосередній дії подразників на органи чуття.

Відчуття вважаються найпростішими з усіх психічних процесів. Відчувати можуть всі живі істоти, які мають нервову систему. Але що стосується усвідомленого відчуття ,то воно є лише у живих створінь, які мають головний мозок та кору головного мозку. Це доводиться тим, що при уповільненні діяльності вищих відділів центральної нервової системи ,тимчасовим відключенням роботи кори головного мозку природним шляхом або за допомогою біохімічних препаратів людина втрачає свідомість, а разом з нею здатність мати відчуття, тобто відчувати, свідомо сприймати світ. Це трапляється ,наприклад,під час сну, наркозу, при хворобливому порушенні свідомості.

В еволюції живих істот відчуття з’явились на основі первинного подразнення, яке є властивістю живої тканини вибірково реагувати на біологічно значимі дії середовища зміною свого внутрішнього стану та зовнішньої поведінки. За своїм походженням відчуття з самого початку були поєднані з діяльністю організму, з необхідністю задоволення його біологічних потреб. Життєво важлива роль відчуття полягає в тому, щоб своєчасно і швидко доводити до центральної нервової системи , як головного органу керування діяльністю, відомостей про стан зовнішнього і внутрішнього середовища, про наявність в ньому біологічно значущих факторів.

Відчуття в своїй якості і різноманітності відображають безліч значущих для людини сторін оточуючого середовища. Органи чуттів або аналізатори людини від народження пристосовані для сприймання та переробки різноманітних видів енергії в формі стимулів-подразників фізичних, хімічних, механічних, та ін. впливів.

Аналізатори відчуттів відомі вам ще зі шкільного курсу біології. Їх п’ять: зір, слух, нюх, дотик, смак.

2. Види відчуттів

Види відчуттів відображають своєрідність тих стимулів, які їх породжують. Ці стимули, будучи поєднаними з різними видами енергії, викликають відповідні відчуття різної якості; зорові, слухові, шкірні, відчуття дотику, тиску, болі, тепла, холоду та ін. смакові. нюхові. Інформацію про стан м’язової системи нам надають пропріоцептивні відчуття. які визначають ступінь скорочення чи розслаблення м’язів; про положення тіла відносно направленості сил гравітації сповіщають відчуття рівноваги. Пропріоцептивні відчуття та відчуття рівновагі зазвичай не усвідомлюються.

Сигнали, які надходять з внутрішніх органів, менш помітні в більшості випадків. За винятком больових, не усвідомлюються але також сприймаються та переробляються центральною нервовою системою. Ці відчуття називаються інтеріоцептивними. Інформація від внутрішніх органів безперервно надходить в мозок і сповіщає йому про стани внутрішнього середовища, а саме; про наявність в ньому біологічно корисних і шкідливих речовин, про температуру тіла, про хімічний склад рідини, яка є в організмі, про тиск та багато ін. У людини є крім того, декілька специфічних видів відчуттів, які несуть у собі інформацію про час, прискорення, вібрацію, деяких ін. порівняно рідкісних явищ, але які мають певну життєву важливість. За сучасними даними мозок людини являє собою дуже складну самонавчаючу обчислювальну машину, яка працює по генотипово обумовленим і прижиттєво придбаним програмам, які весь час удосконалюються під впливом інформації, що надходить. Пререробляючи цю інформацію, мозок людини приймає рішення, дає команди та контролює їх виконання.

Далеко не всі види енергії які є, навіть якщо вони життєво необхідні, людина сприймає у вигляді відчуттів. До деяких з таких вона психологічно не чуттєва взагалі, наприклад, до радіації. Сюди можна віднести інфрачервоні та ультрафіолетові промені, радіохвилі, які знаходяться за межами діапазону, який викликає відчуття, також незначні. які не сприймаються вухом. коливання тиску повітря. Отже, людина у вигляді відчуттів отримує невелику, проте найнеобхіднішу частину тієї інформації та енергії, що діє на її організм.

Породжують відчуття зазвичай електромагнітні хвилі, які знаходяться в межах досить великого діапазону - від коротких космічних променів з довжиною хвилі =4*10\-18см до радіохвиль з довжиною хвилі, яка вимірюється багатьма кілометрами. Довжина хвилі як кількісна характеристика електромагнітної енергії об’єктивно представлена людині у вигляді якісно різноманітних відчуттів.

Вухо людини реагує на механічні впливи, які пов’язані зі зміною атмосферного тиску. Коливання тиску повітря, які повторюються з певною частотою і характеризуються періодичною появою областей високого і низького тиску, сприймаються нами як звуки певної висоти та гучності. Є спеціальна фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду, - герц, вона дорівнює одному коливанню, яке здійснюється в секунду. Чим більша частота коливань тиску повітря, тим вищий звук ми сприймаємо. Людина має здатність чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря знаходиться в межах діапазону від 20 до 20 000 Гц.

Розмах частоти коливань повітря, який сприймають різні живі істоти у вигляді відчуттів, дуже різниться. Летючі миші та собаки мають здатність чути набагато вищі, ніж людина.

Треба відзначити, що суб’єктивно сприйнята людиною висота звуку залежить не лише від частоти коливань тиску повітря. На неї впливає і сила звуку, або інакше – інтенсивність - тобто різниця тисків між найвищою та найнижчою точками, які відображають величину тиску повітря. Більш сильний звук іноді сприймається як більш високий, і навпаки. Для оцінки суб’єктивної гучності звуку, що сприймається, також є спільна шкала, одиницею виміру якої є – децибел.

Потрібно відзначити, що довгочасний і сильний вплив фізичних стимулів на наші органи чуття, можуть викликати сильні порушення в їх функціонуванні.

Наприклад, якщо око піддають впливу сильного світла протягом довгого часу, то воно сліпне; при впливі на органи слуху довгочасних і сильних звуків, амплітуда коливань яких більша ніж 90 дб., може настати тимчасова глухота. Таке порушення часто зустрічається у любителів та виконавців сучасних естрадних пісень.

Нюх – вид чуття, який породжує специфічні відчуття запаху. Це одне з найбільш давніх, простих але життєво необхідних, відчуттів. Анатомічно орган нюху розташований у більшості живих істот в найбільш вигідному місці – спереду. Шлях від рецепторів нюху до тих мозкових структур, де сприймаються та переробляються отримані від них імпульси, найкоротший. Нервові волокна, які відходять від нюхових рецепторів, безпосередньо, без проміжних переключень, потрапляють в головний мозок. Частина мозку, яка називається нюховою, також є найдревнішою, і чим нижче жива істота стоїть на еволюційній драбині, тим більше місце в масі головного мозку вона займає. Наприклад, у риб нюховий мозок займає всю поверхню півкуль, у собак – приблизно третину, у людини – її частина в об’ємі всіх мозкових структур рівна 1/20 частина. Показана різниця відповідає розвиненості ін. органів чуття і тому життєвому значенню, яке даний вид відчуття має для живих істот. Для деяких видів тварин значення нюху полягає не лише в сприйманні запахів. У комах та мавп нюх також слугує засобом спілкування.

Наступний вид відчуття – смаковий – має 4 основні модальності: солодке, солоне, гірке та кисле. Всі інші відчуття смаку являють собою різноманітні поєднання цих основних.

Шкірна чутливість – найширше представлений вид відчуттів. Усім нам знайоме відчуття, яке виникає від дотику якогось предмета до поверхні шкіри, не є елементарним відчуттям. Воно є результатом складного комбінування 4 інших більш простих видів відчуттів: тиску, болю, тепла та холоду, причому, для кожного з них є специфічний вид рецепторів, нерівномірно розташованих в різних місцях поверхні шкіри. Наявність таких рецепторів можна знайти практично на всіх ділянках шкіри. Але спеціалізованість шкірних рецепторів до цього часу чітко встановити не вдалося. Незрозуміло, є рецептори, які виключно призначені для сприйняття одного впливу, які народжують диференційовані відчуття тиску, болю, холоду чи тепла, або ж якісь відчуття можуть змінюватися в залежності від стану одного й того ж рецептора, а також від специфіки якості впливу. Відомо лише, що сила і якість шкірних відчуттів відносні. Наприклад, при одночасному впливі на поверхню однієї ділянки шкіри теплої води, її температура сприймається по-різному в залежності від того, якою водою ми впливаємо на сусідню ділянку шкіри. Температурні рецептори мають, як правило, два порогові значення; вони реагують на високі та низькі величини, але не реагують на середні.

На прикладі кінестатичних відчуттів і відчуттів рівноваги можна підтвердити той факт, що не всі відчуття є усвідомленими. У повсякденній мові відсутні слова, які означають відчуття, що йдуть від рецепторів, які розташовані в м’язах і працюють при їх скороченні чи розтягненні. Але ці відчуття існують і забезпечують управління рухами, напрямком і швидкістю рухів, величину відстані. Ці відчуття формуються автоматично, надходять в мозок і регулюють рух на підсвідомому рівні. Для їх означення в науці прийняте слово, яке походить від поняття „рух” - кінетика, і тому відчуття названі кінестатичними.

Без кінестатичних відчуттів ми б мали великі труднощі, пов’язані з одночасним узгодженням рухів різних частин тіла, збереженням пози, рівноваги, контролем мимовільних рухів (безумовно-рефлекторні реакції, навички і т. і.), тому що всі вони включають такі рухові моменти, які виконуються автоматично та дуже швидко. Окрім м’язів, рецептори кінестатичних відчуттів знаходяться і в ін. органах. Наприклад, формування відчуттів, які сприяють підтримці і збереженню рівноваги, відбувається завдяки наявності особливих рецепторів рівноваги, які є у внутрішньому вусі. Від роботи цих рецепторів залежить відчуття прискорення та уповільнення рухів.

Є дані про те, що за допомогою звичайних органів чуття людина сприймає подразники, які знаходяться за нижнім порогом його чутливості. Ці подразники називають субсенсорними і вони здатні впливати навіть на свідомі відчуття. Це доводить наявність у людини сприймання подразників, які не відчуваються свідомо. За допомогою такого чуття ми уточнюємо, наприклад, локалізацію звуку.

Відчуття за своєю природою є мономодальними (мономодальність - аналізаторна система , яка пристосована до відображення окремих форм руху матерії і не дає знань про інші форми руху.)