Диспозициональное направление в работах западных социологов

В рядах западных социологов также существовали авторы, ставившие перед собой задачу объяснить, чем детерминировано поведение человека. Однако говорить о схожести результатов исследования не приходится. Социальные психологи, работающие в русле диспозиционального направления на западе (в частности, Г.Олпорт), исходят из двух основных посылок:

1. Люди обладают широким набором предрасположенностей реагировать определённым образом в различных ситуациях (то есть широким набором черт личности). Они демонстрируют определённое постоянство в своих поступках, мыслях и эмоциях, не зависимо от течения времени, событий, опыта. Суть личности определяется теми склонностями, которые люди проносят через всю жизнь, которые принадлежат им и неотъемлемы от них.

2. Нет двух людей, в точности похожих друг на друга. Существуют характерные черты, склонности, отличающие индивидов,

Г. Олпорт: каждая личность уникальна, и её уникальность может быть понята через определение конкретных черт личности. Черта личности -предрасположенность вести себя сходным образом в широком диапазоне ситуаций. Черты устойчивы. Однако неверно рассматривать личность как нечто стабильное, фиксированное. В зависимости от ситуаций, от внешних стимулов черты могут проявляться с различной степенью интенсивности или не проявляться совсем, но это не будет говорить об их полном отсутствии у данного человека, так как при более благоприятной ситуации они могут проявиться. Необходимо учитывать также, что человек не является пассивным -наоборот, ситуации, в которых личность оказывается чаще всего - те, в которые она активно стремится попасть. Итак:

• черты личности являются движущим элементом поведения

• стоит рассматривать и принимать во внимание не отдельную черту, а комбинацию черт - они кореллируют между собой

• существуют главные и второстепенные черты, а также общие (по ним мы сравниваем большинство людей друг с другом) и индивидуальные.

Общественные условия более, чем личностные черты являются первостепенными “движителями” к определённому поведению.

Диспозиции (черты) личности различаются по степени интенсивности воздействия на поведение: бывают кардинальные диспозиции - когда всё в поведении человека можно свести к их влиянию (такое встречается нечасто, например, тип шовиниста, Скруджа, Дон Жуана, Жанны д'Арк), центральные диспозиции, вторичные.

Данная концепция черт личности обладает существенным недостатком, так как не дает ответа на вопрос, до какой степени поведение человека совпадает с чертами его личности? Ведь часто люди по-разному ведут себя в различных ситуациях, определённая черта просто не прослеживается.

Литература

1. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности (под редакцией В.А.Ядова). Л., 1979.

2.Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология. М., 1994.

3.Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (гл.6). СПб., 1997.

Джерело: Реферативное изложение по источнику: В.А.Ядов «Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности» (Е.А.Орех)

Завдання

Прочитайте й проаналізуйте текст «Оплачувана і неоплачувана праця», викладіть письмово найважливіші положення за даним текстом.

Текст для опрацювання

Гіденс Е.

Оплачувана і неоплачувана праця

Ми часто думаємо про працю, керуючись поняттями «безробіття» та «оплачувана робота», однак у дійсності це надто спрощений погляд. Неоплачувана праця (наприклад, ремонт власного автомобіля або виконання домашніх обов'язків) посідає значне місце у житті багатьох людей. Багато видів роботи не відповідають традиційним категоріям оплачуваної трудової зайнятості. Скажімо, великий обсяг роботи, що виконується в неформальній економіці, безпосередньо не реєструється в офіційній статистиці зайнятості. Термін «неформальна еко­номіка» означає операції поза сферою постійного найму, що іноді зводяться до обміну грошей на надані послуги, але часто і до прос­того обміну товарами чи послугами.

Майстер, який приходить полагодити телевізор, може одержати плату готівкою, без видачі квитанції або фіксованого переліку дета­лей виконаної роботи. Люди обмінюються «дешевизною», тобто кра­деними речами, з друзями або колеґами, віддячуючи за інші послуги. Неформальна економіка включає не тільки «приховані» операції з готівкою, але й багато форм самозабезпечення, які люди здійснюють удома та поза ним. Самостійна діяльність, домашнє устаткування та побутові інструменти створюють товари і послуги, за які інакше до­велося б платити.

Домашня робота, що її традиційно виконують жінки, переважно не оплачується. І все-таки це робота, часто-густо важка й виснажли­ва. Важливу суспільну роль має добровільна праця на добродійні по­треби або на інші організації. Мати оплачувану роботу важливо з усіх перелічених вище причин, однак категорія «праця» означає щось більше.

Ми можемо визначити РОБОТУ, оплачувану чи неоплачувану, як виконання завдань, що вимагає розумових та фізичних зусиль і має на меті виробництво товарів і послуг, що задовольняє людські пот­реби. Професія, або посада, є праця, що виконується в обмін на ста­більну заробітну платню. У будь-якому суспільстві праця є основою ЕКОНОМІКИ. Економічна система складається з організацій, що від­повідають за виробництво та розподіл товарів і послуг.

Праця завжди вписується у ширшу економічну систему. У сучасному суспільстві така система залежить від промислового виробництва. Сучасне суспільство докорінно відрізняється від давніших систем ви­робництва, заснованих здебільшого на сільському господарстві. Біль­шість людей працювала в полі або доглядала худобу. Натомість у су­часному суспільстві лише незначний прошарок населення працює у сфері сільського господарства, а сама праця фермера індустріалізува­лася і значною мірою виконується не вручну, а машинами.

Сучасна промисловість постійно змінюється. Здебільшого це сто­сується технології. Технологія означає науково обґрунтоване вико­ристання обладнання з метою досягнення більшої ефективності виробництва. Природа промислового виробництва змінюється також під впливом широкомасштабних соціальних та економічних чинників.