10.Організація підсобних виробництв і промислів

Аграрне виробництво передбачає раціональний розвиток ос­новних, додаткових і підсобних галузей, які лише в комплексі мо­жуть забезпечити ефективну діяльність аграрного підприємства будь-якої форми власності і господарювання. Розвиток сільсько­господарського виробництва і підсобної промислової діяльності в аграрних підприємствах сьогодення не тільки вигідне, але і об'єктивно необхідне.

Доцільність організації підсобних промислових виробництв і промислів та поєднання їх з сільськогосподарським виробниц­твом в аграрних формуваннях обумовлені сукупністю об'єктивно існуючих природних, соціальних, організаційних, технічних і технологічних факторів.

Головні завдання організації підсобних виробництв і промислів

• більш повне і рівномірне використання трудових ресурсів протягом року;

• скорочення втрат сільськогосподарської продукції;

• додаткове залучення в господарський оборот місцевих сиро­ винних ресурсів;

• підвищення доходності підприємства;

• підвищення рівня оплати праці працівників;

підвищення рівня соціального розвитку села.

Від посіву до збирання озимих зернових культур проходить майже рік, а затрати праці на безпосередньому виконанні тех­нологічних операцій займають декілька днів. Аналогічна ситу­ація спостерігається в інших галузях рільництва, садівництві і виноградарстві. Все це зумовлює сезонність виробництва у землеробстві, нерівномірний розподіл і використання трудо­вих ресурсів протягом року, їх надлишок у міжсезонний період і нестачу в період масових польових робіт ( догляду за посівами, збирання врожаю і інше). Тому одним із напрямів більш повно­го і рівномірного використання трудових ресурсів є організація в аграрних формуваннях підсобних виробництв і промислів, їх поєднання із розвитком галузей землеробства.

Об'єктивна необхідність поєднання в одному підприємстві сільськогосподарського виробництва з підсобними виробництвами обумовлена таким природним фактором як наявність місцевих сировинних ресурсів. При цьому дуже часто використовують дари лісів (заготівля плодів, ягід, березового соку, дикоростучих лікарських рослин і інше), місцеві будівель­ні матеріали (камінь, вапняк, глина, пісок, гравій і інші), виго­товлення художніх виробів з місцевих матеріалів, виробництво товарів і виробів господарського вжитку. При наявності на те­риторії підприємств великих запасів будівельної сировини, яка не використовується потужними промисловими підприємства­ми, або її недостатньо для організації їх, доцільно організову­вати невеликі виробництва місцевого значення на базі одного господарства або декількох на базі міжгосподарської коопера­ції. Раціональне використання наявних місцевих сировинних ресурсів шляхом організації підсобних виробництв і промислів в аграрних формуваннях дає можливість забезпечити потребу в них сільськогосподарських підприємств і населення, збільшити прибутки господарств. В даному випадку природні фактори ре­алізуються у взаємодії з соціальними і економічними.

Одним із важливих напрямків діяльності підсобних виробництв і промислів є переробка сільськогосподарської продукції. Причо­му, здійснення цієї діяльності може мати різні форми: переробка частини плодоовочевої продукції, яка не підлягає товарній реалі­зації, виготовлення продуктів харчування з тваринницької про­дукції (сир, масло, ковбаси, м'ясо і інше), рослинницької продукції (хліб, кондитерські вироби і інше), переробка відходів галузей рос­линництва і тваринництва, виготовлення товарів господарського вжитку шляхом переробки певних видів продукції. Важливим є та­кож переробка продукції дрібних господарств, включаючи особисті селянські господарства. Тому, добре розвинута сітка промислових виробництв у аграрних формуваннях дає можливість зберегти всю вироблену продукцію сільського господарства, звести до мінімуму її втрати, залучити в господарський оборот додаткові джерела міс­цевої сировини, забезпечити більш високу ступінь збалансованос­ті, координації і синхронізації всіх стадій виробництва, обробки, переробки, зберігання і реалізації продукції.

Організація підсобних промислових виробництв і промислів виконує важливу соціально-економічну функцію не тільки стосовно сільськогосподарських підприємств та сільського насе­лення, але також шляхом виробництва і реалізації продуктів харчування, товарів народного споживання нехарчової групи, художніх виробів, будівельних і інших матеріалів, забезпечує потреби в них внутрішнього ринку, створюючи відповідне кон­курентне середовище.

Крім цього підсобні промислові виробництва і промисли об­слуговують основні і додаткові галузі сільського господарства, створюючи сприятливі умови для їх розвитку.

Розумне поєднання сільськогосподарського і промислового виробництва в одному підприємстві сприяє нормалізуванню об­міну речовин між людиною і природою, підвищенню родючості земель і продуктивності тварин, скороченню втрат вирощеної продукції, зменшенню транспортних і управлінських витрат і інших накладних витрат в розрахунку на одиницю продукції, тобто зниженню її собівартості.

Організація підсобних промислових виробництв і промислів – додаткове джерело грошових надходжень підприємств, адже доходи підприємств від промислової діяльності - це стійка, не­залежна від природних умов частина грошових надходжень, яка сприяє вирівнюванню доходів підприємства протягом року.

Розвиток підсобних промислових виробництв і промислів сприяє підвищенню оплати праці і матеріального добробуту працівників, соціального розвитку села шляхом перетворення аграрної праці в більш рівномірну, продуктивнішу, кваліфікова­ну і різносторонню.

Всі види підсобних виробництв і промислів можна класифіку­вати за певними ознаками: за відношенням до основної діяльності підприємства; за типом використовуваної сировини; за спеціалі­зацією; за характером технологічного процесу; за ступенем склад­ності технологічного процесу; за обсягами і видами продукції; за товарним характером; і т.д.

За відношенням до основної діяльності виділяють підсобні промислові виробництва і промисли пов'язані і непов'язані із сільським господарством. При цьому мається на увазі зв'язок за технологічним ланцюгом, оскільки в організаційно-економічному відношенні всі промислові підрозділи господарств тісно зв'язані із сільським господарством, адже вони є складовими частинами сільськогосподарських підприємств.

За типом використовуваної сировини підсобні промислові виробництва поділяються на: ті, що переробляють сільськогосподарську продукцію; ті, що добувають і переробляють несільськогосподарську сировину; ті, що виробляють промислову продукцію Класифікація підсобних виробництв і промислів за їх спеціалі­зацією є найсуттєвішою. За цією ознакою вони поділяються на:

Де першої групи належать кузні, майстерні з ремонту сільсько­господарської техніки, цехи з виробництва трав'яного борошна, при­готування кормових сумішей, комбікормові цехи (заводи) та інші. Діяльність цих підрозділів спрямована насамперед на забезпечення безперебійної роботи сільськогосподарського виробництва.

До другої групи відносять консервні та плодоовочеві цехи і заводи, цехи з переробки молока і м'яса, млини, крупорушки, олійні та інші.

До третьої групи відносять виробіток та переробка будівельних матеріалів, виробництво плівки, лісозаготівлі, лісопильні, столярні цехи (майстерні), художні промисли, швейні цехи, цегельні, виготов­лення металовиробів господарського вжитку і культпобуту та інші.

За характером технологічного процесу промислові вироб­ництва і промисли поділяються на: добувні і переробні.

За ступенем складності технологічного процесу промислові виробництва і промисли поділяються на прості, які складають­ся з одного безперервного процесу і складні, які охоплюють де­кілька самостійних процесів. За обсягами і видами продукції підсобні промислові вироб­ництва і промисли поділяються на: індивідуальні (виробництво одиничних видів продукції на замовлення); серійні (виробниц­тво зараннє встановленої партії або серії однотипних виробів); масові (безперервно повторюване виробництво однорідної про­дукції протягом тривалого періоду часу).

За товарним характером підсобні промислові виробництва і про­мисли є: нетоварні, які обслуговують дане господарство, товарні, які виготовляють продукцію або напівфабрикати для реалізації.

Якісно новим етапом у розвитку підсобних промислових виробництв у ринкових умовах є розширення сфери підсобної діяльності - надання послуг у сільській місцевості на основі роз­витку приватного підприємництва.

Ознаки класифікації підсобних виробництв і промислів

За відношенням до основної діяльності

пов’язані із сільським господарством непов'язані із сільським господарством

За типом використовуваної сировини

ті, що переробляють сільськогосподарську продукцію ті, що добувають і переробляють несільськогосподарську сировину ті, що виробляють промислову продукцію

За спеціалізацією

ті, що обслуговують основне виробництво ті, що переробляють сільськогосподарську продукцію ті, що виробляють промислову продукцію.

За характером технологічного процесу

добувні переробні

За ступенем складності технологічного процесу

прості, які складаються з одного безперервного процесу складні, які охоплюють декілька самостійних процесі

За обсягами і видами продукції

- Індивідуальні - серійні - масові

За товарним характером

нетоварні - товарні

Рис.1. Схема класифікації підсобних виробництв і промислів.

В підсобних промислових виробництвах застосовують ін­дивідуальну і колективну форми організації праці. В ряді випад­ків, коли за технологією можливе виготовлення виробу поза при­міщенням підсобних виробництв, дозволяють видавати сировину і матеріали для переробки вдома у порядку і на умовах, визначе­них підприємством і у відповідності з діючим законодавством.

Правильна організація праці передбачає раціональне пла­нування робочих місць, їх оснащення і обслуговування, підбір, розстановку і навчання кадрів.