1.2. Характерні особливості нетрадиційного уроку

Нетрадиційний урок – імпровізоване учбове заняття, що має нестандартну (невстановлену) структуру, зміст, і форми, які викликають перш за все інтерес учнів, розвиток їх творчого потенціалу, сприяючих їх оптимальному розвитку і вихованню.

Для нього характерні: максимальна насиченість різними видами пізнавальної діяльності, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення між предметних зв’язків, відчуження перевантаженості учнів.

Класифікація нетрадиційних уроків (за Фіцулою М.М.):

Інтегровані уроки, на яких матеріал декількох тем дають блоками (В. Шаталов);

Міжпредметні уроки, які ставлять мету об’єднати однорідний матеріал декількох предметів;

Театралізовані уроки, які проводять в межах учбової програми, відведеного учбовим планом часу і згідно встановленому розкладу;

Сугестопедичні уроки, які ще не придбали широке розповсюдження, оскільки механізм дії підсвідомості поки що технологічно не розроблений щодо педагогіки і окремих методик;

Уроки з різновіковим складом учнів, що передбачає передачу блоками матеріалу, що за програмою вивчення в різних класах.

Види нетрадиційних уроків

1. Урок – ділова гра.

2. Урок – прес-конференція.

3. Урок – змагання.

4. Урок – консиліум.

5. Урок – залік.

6. Урок – КВН.

7. Урок – суд.

8. Урок – аукціон.

9. Урок – екскурсія.

10. Урок – семінар.

11. Урок – театральна вистава.

12. Урок – консультація.

13. Урок – блок-схема.

14. Урок – лекція.

Легко помітити, що в ряд нетрадиційних уроків потрапили деякі типи занять, які в колишніх класифікаціях фігурували як допоміжні, позакласні і позаурочні форми організації учбової роботи.

Передумови широкого застосування нетрадиційних уроків.

Чому ж нетрадиційні уроки отримали таке розповсюдження в сучасній школі?

Творчий вчитель постійно шукає шляху удосконалення уроку. Такі пошуки направлені на рішення ланцюга навчально-виховних завдань, передусім на підвищення виховної ролі уроку, розвиток творчого потенціалу особи.

Отже, майстерність вчителя на уроці полягає головним чином в умілому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні сучасних педагогічних технологій і передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальною і практичною діяльністю учнів, їх інтелектуальним розвитком.  

Рекомендації з проведення нетрадиційних уроків:  1. Нетрадиційні уроки слід використовувати як підсумкові при узагальненні та закріплення знань, умінь і навичок учнів;  2. Занадто часте звертання до подібних форм організації навчального процесу недоцільно, оскільки це може призвести до втрати стійкого інтересу до навчального предмету і процесу навчання;  3. Нетрадиційному уроку повинна передувати ретельна підготовка і в першу чергу розробка системи конкретних цілей навчання і виховання;  4. При виборі форм нетрадиційних уроків вчителеві необхідно враховувати особливості свого характеру і темпераменту, рівень підготовки та специфічні особливості класу в цілому і окремих учнів;  5. Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці спільних уроків, доцільно не тільки в рамках предметів природничо-математичного циклу, але і виходячи на предмети гуманітарного циклу; 

6. При проведенні нетрадиційних уроків керуватися принципом «з дітьми та для дітей», ставлячи однією з основних цілей виховання учнів в атмосфері добра, творчості, радості. 

Різноманітність операцій-дій підлягає узагальненню. Їх можна описати, ними можна оволодіти, проте їх не можна приписати для конкретної ситуації, їх не можна пропонувати як рішення педагогічних задач.

Різноманітність технологічних операцій неминуче припускає творчий вибір вчителем однієї з них в обставинах, що склалися. Це не позбавляє його від творчого зусилля у момент впливу на дитину. Аналізуючи характер учня, його стан як об’єкту – але об’єкту, який є або потенційно здатний стати суб’єктом.

Структура уроку і його тип утворюються з комбінації основних елементів процесу навчання.

Відзначимо, що не існує й загальноприйнятої типології нетрадиційних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними. У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 нетрадиційних занять (урок-гра, урок — рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін.). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нетрадиційні уроки, доповнивши типологію «класичного» уроку. Наприклад, уроки-вікторини, захист проектів тощо відносять до групи уроків контролю знань, а уроки-лекції, уроки-конференції — до уроків формування нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нетрадиційних уроків:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов'язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією традиційних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-мо-нолог).

7. Уроки — аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

8. Уроки — аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).

Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нетрадиційних уроків, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нетрадиційні підходи до оцінювання.

Актуалізація проблеми нетрадиційних уроків та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов'язані насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об'єктивної та суб'єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що включає такі якості:

• уміння приймати рішення та робити вибір;

• бути свідомим громадянином своєї держави;

• відчувати себе громадянином цілого світу;

• вміти співпрацювати з іншими людьми;

• завжди працювати якісно;

• проявляти ініціативу;

• навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації, самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

• бути свідомим того, що існують різні цінності.

Цих якостей майбутні громадяни можуть набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нетрадиційних уроків.

Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у нетрадиційному уроці, треба створити своєрідний «архів», чи «банк даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо саме вони допомагають школяреві виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як учителі, так і учні. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.

До нетрадиційних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов'язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.

Нетрадиційний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

Надамо характеристику кількох видів нетрадиційних уроків.

УРОК-СЕМІНАР

Семінар можна проводити після кількох (двох-чотирьох) уроків-лекцій або під час вивчення нового матеріалу, який відсутній у підручнику.

Завдання уроку-семінару

1. Перевірити якість засвоєння нового матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з додатковою історичною літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямовувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити учнів застосовувати знання, одержані на практиці, для аналізу різних процесів.

Головна умова семінару — допомогти учням підготувати відповіді на всі питання з подальшим оформленням у вигляді виступу, тез, таблиць тощо. Основні принципи організації уроку-семінару

1. Клас наперед поділено на групи («доповідачі», «рецензенти», «хроністи», «журналісти» тощо), оголошено тему, план і літературу до семінару.

2. Кожен учасник будь-якої з груп бере участь у семінарі.

3. Група «хроністи» результати своїх та чужих виступів оформляє у вигляді письмового завдання, а група «журналісти» — у вигляді запитань.

4. Кожен член групи бере участь у виступах.

Основні правила уроку-семінару

1. Тема семінарського заняття визначається вчителем, виходячи з того, що вона, скажімо, відсутня в шкільному підручнику.

2. Усі учні повинні записати тему, план та літературу майбутнього семінарського заняття.

3. Вироблення регламенту уроку є обов'язковим, адже це дає змогу виступити якомога більшій кількості учнів класу і не дає їм змогу розслаблятися та бути пасивними на уроці.

4. Така форма проведення уроку дозволяє уникнути пасивності всіх учнів класу, допомагає їм краще засвоїти новий навчальний матеріал.

Регламент уроку-семінару

1-й етап. Доповідач № 1 виступає з повідомленням, що розкриває перше питання семінару.

2-й етап. Рецензент № 1 робить рецензію відповіді Доповідача № 1 і доповнює її, якщо це потрібно.

3-й етап. Хроніст № 1 складає табличку на основі цих виступів.

4-й етап. Журналіст № 1 на основі виступів своїх попередників придумує перше запитання і ставить його для всіх учнів класу. Все знову повторюється до тих пір, доки не вичерпаються питання плану семінарського заняття.

5-й етап. Підсумок уроку. Оцінювання учнів. Домашнє завдання.

ДОСЛІДНИЦЬКІ УРОКИ

Це різновид дослідницьких уроків, метою яких є отримання навчальної інформації з першоджерел, розвиток спеціальних умінь і навичок.

Завдання дослідницького уроку

1. Опис археологічних знахідок, предметних малюнків, фоторепродукцій, муляжів тощо.

2. Складання характеристик.

3. Проблемне вивчення певної події, позиції дослідників щодо неї.

4. Заняття з аналізу писемних джерел, документальних матеріалів, літератури.

5. Опрацювання статистичних даних, складання графіків, таблиць тощо.

Основні принципи організації дослідницького уроку

1. За два тижні до уроку вчитель оголошує тему уроку і дає кільком учням опрацювати різні заточками зору публікації, що розкривають по-різному одну й ту саму тему.

2. Кожний з цих учнів виступає в класі перед своїми товаришами.

3. Решту учнів поділено на дві групи, кожна з яких має власне завдання.

4. Другу частину уроку проводимо у формі «Письмових дебатів», що вимагає від учнів дослідницьких навичок, адже тему для «дебатів» також необхідно дослідити, використовуючи різні підходи, що існують в науковій літературі.

Основні правила дослідницького уроку

1. Тема такого уроку визначається вчителем, виходячи з того, що вона викликає різні думки серед дослідників.

2. Всі учні класу включаються в роботу на уроці, пасивних немає.

3. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, що полегшить роботу вчителя й учнів.

4. Така форма уроку дозволяє всім учням класу ознайомитись із різними поглядами на проблему набагато ефективніше, ніж це можна зробити під час звичайного уроку.

Регламент дослідницького уроку

1-й етап. На цьому етапі обираються сім учнів із різними поглядами на проблему, решта учнів поділена на три групи, кожна з яких має власне завдання; в результаті його виконання в учнів з'являються дві таблички.

2-й етап. Письмові дебати. Клас поділено на дві групи, які розсаджено один проти одного,— стверджуюча і заперечуюча сторони. На аркуші паперу учні по черзі записують аргументи. В результаті виходить табличка, третя за урок.

3-й етап. Узагальнення й систематизація результатів уроку. Домашнє завдання.

УРОК-СУД

Ця форма співпраці використовується для вивчення протилежних поглядів у формі справжнього суду.

Завдання уроку-суду

1. Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати явища та події згідно з інтересами дітей.

2. Вести пошукову роботу відповідно до своїх захоплень.

3. Виробляти вміння відстоювати свою точку зору, поважаючи думку опонента.

Основні принципи організації уроку-суду

1. Поділ класу на ролі за побажаннями учнів (суддя, секретар суду, адвокат, прокурор тощо.

2. Обов'язкове «переобладнання» класу на судову залу; перевдягання учнів згідно з обраною роллю.

3. Наявність двох сторін — обвинувачення та захисту.

4. Включення в роботу всього класу через поставлені завдання.

Регламент уроку-суду

1. Вступне слово вчителя.

2. Актуалізація опорних знань (бесіда).

3. Засвоєння нових знань (рольова гра-суд).

4. Закріплення вивченого матеріалу (виконання завдань, поставлених учителем).

5. Підсумок уроку (вирок суду). Домашнє завдання.

Така форма уроку сприяє активності всіх учнів класу, різноаспектному вивченню позицій. Дуже важливо в процесі проведення такого уроку не допустити однобічної, звинувачувальної версії. А щоб урок не перетворився на банальну виставу, де учні просто відбувають свій номер, необхідно поставити завдання, які учні повинні виконати до кінця уроку.

УРОК-ДИСКУСІЯ

Сьогодні набувають популярності дискусійні форми занять, які, виключаючи штучну поляризацію і психічно шкідливий наслідок негативних ролей, сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку. Дискусія має багато різновидів, а саме — дебати, диспут та власне дискусія. Ми зупинимось на диспуті. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного розв'язання. Диспут виникає внаслідок спілкування вчителя й учнів одного з одним, у процесі розв'язання проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії (диспуту)

Проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія (диспут) включає три компоненти:

1. Пізнавальний - включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний - означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної oперації.

3. Емоційно-оціночний - включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Основні принципи організації уроку-диспуту

1. Клас наперед поділено на групи (стверджувальна та заперечувальна сторони, може бути й нейтральна сторона, але обов'язково слід обгрунтувати таку позицію).

2. Команди-опоненти проводять між собою дискусію.

3. Після кожного уроку-диспуту команди змінюють свого лідера (капітана), щоб кожний учасник набув досвіду лідерства.

4. Кожен учасник команди обов'язково бере участь в уроці-диспуті, відстоюючи позицію своєї команди, для решти учнів, що не потрапили до жодної з команд, учитель ставить завдання, яке вони розв'язують протягом уроку.

Основні правила уроку-диспуту

1. Теза уроку-диспуту визначається вчителем наперед і залежить від теми, що вивчається за програмою.

2. Усі учні повинні записати тезу і самостійно або за допомогою вчителя підготуватися до уроку. Підготовка проходить згідно з поділом учнів на групи.

3. Під час підготовки до уроку вчитель повинен дати учням список рекомендованої літератури, а якщо учням важко її знайти, то зробити ксерокопії головних фрагментів, розділів чи статей.

4. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, адже це дозволить виступати всім учням класу.

5. Обов'язково оформити у вигляді таблиці чи індивідуальних карток пам'ятку «Як вести дискусію (диспут)».

Підготовча частина

Уточнити і записати на дошці тезу уроку-диспуту. Визначити групи, які братимуть участь у диспуті, та розподілити стверджувальну і заперечувальну сторони.

Визначити групу інформаційної підтримки стверджувальної сторони і розподілити її учасників за секторами: «військовий експерт», «архівіст», «політолог». Визначити групу інформаційної підтримки заперечувальної сторони і розподілити її учасників за секторами: «військовий експерт», «архівіст», «політолог». Визначити серед решти учнів групи, що будуть записувати аргументи і контраргументи перших двох груп, тобто виконуватимуть завдання.

Основна частина

Надати слово «захисникові» стверджувальної сторони. Надати слово всім учасникам групи підтримки стверджувальної сторони. Надати слово «захисникові» заперечувальної сторони. Надати слово всім учасникам інформаційної підтримки заперечувальної сторони. Завершальний (підсумковий) диспут «захисників» з метою з'ясування фактів, аргументів, доведень, позицій. Використання під час виступів унаочнень, таблиць, схем, стіннівок є обов'язковим.

Заключна частина

Надати слово учням, що записували стверджувальні аргументи. Надати слово учням, що записували заперечувальні аргументи. Надати слово учням, що бажають висловитись з приводу диспуту. Виробити аргументи і контраргументи шляхом спільного обговорення (метод «Мозковий штурм»).

Зробити підсумок уроку.

Виставити оцінки. Обов'язково дати домашнє завдання.

Пам'ятка «Як вести дискусію (диспут)»

1. Сперечатися по суті: головне в дискусії — аргументи, факти, логіка і доказовість.

2. Уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти його раніше, ніж критикувати, виявляти стриманість.

3. У суперечці не допускати підвищення голосу.

4. Чітко формулювати власну думку.

5. Прагнути встановити істину, а не демонструвати власне красномовство.

6. Виявляти скромність і самокритичність, вміння з гідністю визнавати недостатність своєї аргументації.

7. Все це дає змогу не тільки запам'ятати навчальний матеріал, але й зробити ґрунтовний аналіз цього матеріалу, що, зрештою, формує глибокі знання учнів.

УРОК- ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ

Уроки — прес-конференції розвивають активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вони вчать самостійно здобувати знання.

Основні принципи організації уроку — прес-конференції

1. Заздалегідь оголошується тема, день і час проведення конференції.

2. Розподіл ролей за бажанням (журналісти, фахівці з конкретних питань (політологи-історики, експерти тощо); оформлення класу.

3. Випереджальні завдання обов'язкові для всіх учнів класу.

Основні правила проведення уроку — прес-конференції

1. Тема такого уроку визначається вчителем згідно зі шкільною програмою, як правило, в більшості випадків перевага надається великим за обсягом темам.

2. Урок починається зі вступного слова вчителя, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її мету і проблему, над якою працюватимуть школярі, а також епіграф уроку.

3. Вчитель представляє учасників конференції.

4. Для кращого засвоєння даної теми можна організувати рольову гру. Це сприяє активізації всього класу і виключає пасивне відбуття своєї ролі на уроці.

Схематично проведення такого уроку можна показати так.

Підсумки уроку. Домашнє завдання

Така форма уроку поєднує одночасно дві гри — прес-конференцію та «Діяльність інформаційного агента», що сприяє активності всіх учнів класу, створює атмосферу розкутості, дає учням можливість відчути себе учасником конференції.

УРОК - ТЕЛЕ-, РАДІОПЕРЕДАЧА

Цікавою формою під час проведення нетрадиційних уроків є теле- і радіопередачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми. Такі уроки сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати й узагальнювати матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо.

Основні принципи організації уроку — теле-, радіопередачі

1. Розподіл ролей за бажанням.

2. Оформлення класу (телестудії, радіостанції); виготовлення емблеми, прикріплення мікрофонів, розташування парт та стільців так, як у справжній програмі.

3. Випереджальні завдання учням класу, а також перевдягання учнів згідно з ролями.

Основні правила проведення уроку-телепередачі (радіопередачі)

1. Урок проходить за сценарієм (без змін) відомих теле- і радіопередач.

2. Під час розповідей «гостей» учні класу не просто їх слухають, а виконують завдання, поставлені вчителем, що дозволяє активізувати клас та уникнути їхньої пасивності.

Схема 2

УРОК-САЛОН

Цікавою є форма проведення уроку підбиття підсумків з питань вивчення культури. Такі форми уроків дозволяють розвивати в учнів уміння самостійно одержувати знання й творчо їх використовувати, а також формують в учнів інтерес до культурних надбань усього людства.

Основні принципи організації уроку-салону

1. За два-три тижні до уроку клас ділиться на шість творчих груп (по чотири-п'ять осіб).

2. Вибирається «господиня салону».

3. Визначається символічне місце і час (наприклад, Київ, 1945 p., Музей мистецтв).

4. Кабінет обладнано подібно до салону.

Основні правила проведення уроку-салону

1. Вступне слово вчителя. Актуалізація опорних знань.

2. Вступне слово господині салону (розповідь про умови розвитку культури, представлення гостей).

Підготовча частина

• Повідомлення теми, мети уроку (за два тижні до уроку).

• Розподіл ролей, випереджувальні завдання.

• Підбір літератури, джерел інформації. Оформлення класу, підбір костюмів

Основна частина

• Урок розпочинають словами ведучого (вчителя). Надання слова першому гостю.

• Надання слова другому гостю.

• Надання слова третьому гостю.

• Надання слова четвертому гостю.

• У перерві між паузами звучать фрагменти пісень

Заключна частина

• Виконання завдання до першого виступу.

• Виконання завдання до другого виступу.

• Виконання завдання до третього виступу.

• Виконання завдання до четвертого виступу.

• Підсумок уроку.

• Домашнє завдання

3. Виступ групи 1 «Науковці» (представлення стіннівки; доповіді). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

4. Виступ групи 2 «Літературознавці» (захист стіннівки; доповіді). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

5. Виступ групи 3 «Мистецтвознавці» (доповідь: показ і коментар репродукцій, фотоілюстрацій, плакатів). Решта учнів класу складають табличку.

6. Виступ групи 4 (представлення стіннівки; доповіді, музичний номер). Решта учнів складають таблицю.

7. Виступ групи 5 «Науковці» (представлення стіннівки; доповіді). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

8. Виступ групи 6 «Статисти» (копії доповідей роздають усім учням класу, а ті записують дані у свої таблички).

9. Завершальне слово господині салону та вчителя. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Вищезгадана форма сприяє кращому засвоєнню нового матеріалу, дає можливість більше побачити надбань культури (творів живопису, архітектури, скульптури), учні вчаться самостійно записувати почуте у своїх конспектах.

УРОК-ЕКСКУРСІЯ

За формою проведення, схожою на урок-салон, є урок-екскурсія. Уроки-екскурсії розвивають уміння сприймати та аналізувати твори образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури, літератури, музики. Це означає, що найкраще до такої форми проведення уроків підходять теми з історії розвитку культури.

Основні принципи організації уроку-екскурсії

1. Поділ класу на групи (екскурсоводи, репортери, дослідники, енциклопедисти).

2. Оформлення класу.

3. Підбір літератури, джерел, фотоілюстрацій, виготовлення стендів-стіннівок.

Одним із головних шляхів, який допомагає навчити учнів мислити, є інтелектуальні ігри на уроках історії. Під час проведення дидактичних ігор розвивається уява й фантазія, створюється атмосфера змагання, навіть пасивні учні активізуються, бо й на них лягає відповідальність за успіх команди. Крім того, така форма роботи формує характер, волю, інтелект, прищеплює любов до вивчення предмета. Найкраще застосувати ігри під час проведення підсумкових та повторювально-узагальнюючих уроків у молодших класах (5-7 кл.).

Схема 4

Основні етапи уроку-екскурсії

	Актуалізація опорних знань
	↙	↓ ↘
Екскурсовод № 1 (розповідь про літературу, користуючись стендом- стіннівкою)	Екскурсовод № 2 (розповідь про театр, музику користуючись стендом- стіннівкою)	Екскурсовод № 3 (розповідь про науку, демонстрація фотоальбому)	Екскурсовод № 4 (розповідь про мистецтво, архітектуру, живопис, скульптуру)	Екскурсовод № 5 (розповідь про досягнення культури в роки радянської влади)
↓	↓	↓	↓ ↓
Дослідник № 1 (доповнює відповідь екскурсовода)	Дослідник № 2 (доповнює відповідь)	Дослідник № 3 (доповнює відповідь)	Дослідник № 4 (доповнює екскурсовода)	Дослідник № 5 (доповнює екскурсовода)
↓	↓	↓	↓ ↓
Репортер № 1 (складає табличку; це також роблять усі учні класу)	Репортер № 1 (складає аналогічну табличку; це також робить решта учнів)	Репортер № 1 (складає табличку; це також робить решта учнів)	Репортер № 1 (складає табличку; це також роблять усі учні класу)	Репортер № 1 (складає табличку; це також робить решта учнів)
	↓	↓	↓
	Підсумки уроку	/ Домашнє завдання: творче завдання

УРОК-БРЕЙН-РИНГ

Урок — брейн-ринг дозволяє учням відчути себе ерудитом, частиною команди, згуртовує колектив.

«Брейн-ринг» — відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем — відповідь. Необхідно швидко реагувати, адже час для прийняття рішення обмежений.

Основні принципи організації уроку-брейн-рингу

1. Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.

2. Поділ класу на команди (шість осіб).

3. Повідомлення теми чи розділу, які необхідно повторити, адже питання для гри будуть саме з них.

4. Підбір додаткових джерел та літератури, яку необхідно проглянути і вивчити (для капітанів команд).

Основні правила проведення уроку — брейн-рингу

1. Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети.

2. Повторення вивченого матеріалу (брейн-ринг) — змагаються по дві команди по черзі, поки не зіграють тричі; гра триває до 5 балів.

3. Конкурс капітанів, де пропонуються питання підвищеної складності (IV рівень оцінювання знань).

4. Підсумок уроку робиться у вигляді проблемного запитання до теми.

Правила гри «Брейн-ринг»

1. Ведучий ставить запитання і виголошує «час», після чого команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.

2. На обговорення одного питання дається одна хвилина.

3. Відповідь повинна бути повною, точною, впевненою.

4. Якщо одна з команд дала неправильну відповідь, тоді друга команда отримує право на відповідь та 20 секунд на обговорення.

5. У рамках гри відбувається конкурс капітанів, де пропонуються запитання підвищеної складності.

6. Якщо одна з команд натисне на кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.

УРОК-РЕПОРТАЖ

Урок-репортаж удосконалює вміння аналізувати та систематизувати матеріал, сприяє набуттю учнями навичок самостійного отримання знань. Це нова форма проведення нетрадиційних уроків (див. схему 5).

Завдання уроку-репортажу

1. Пошук нових джерел інформації до теми, що вивчається.

2. Уміння в скороченому варіанті записати почуту інформацію.

3. Навчити учнів застосовувати знання, здобуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Основні принципи організації уроку-репортажу

1. Поділ класу на «репортерів», «архівістів», «статистів», «аналітиків» тощо.

2. Повідомлення теми, мети, завдань майбутнього уроку.

Схема 5 Основні етапи уроку-репортажу

3. Літературу, джерела надає сам учитель, а учні вибирають найважливіше з цієї літератури. Основні правила проведення репортажу див. у схемі 5.