Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТАКТИКА Збирн лекций испр.doc
Скачиваний:
734
Добавлен:
26.08.2019
Размер:
15.97 Mб
Скачать

2. Використання сил та засобів світлового забезпечення в обороні та у наступі.

При організації оборони вночі командир роти проводить наступні заходи:

  1. Посилюється бойова охорона, спостереження і за своїми загородженнями перед переднім краєм оборони.

  2. Організовується підслуховування, а також виставляється безпосередня оборона всіх підрозділів (спостерігачі, парні патрулі).

  3. Тримати більшу частину підрозділів і вогневих засобів, що займають опорні пункти на першій позиції, в постійній готовності до відкриття вогню і відбиттю атаки противника.

  4. Готувати засвітло всі вогневі засоби, резерв і бронегрупу до дій вночі, визначити порядок застосування приладів нічного бачення.

  5. Підготувати вогневі засоби, розташовані в глибині опорних позицій на передньому краї.

  6. Визначити по яких ділянках місцевості перед переднім краєм, в проміжках між підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь і передбачити інші заходи по забезпеченню проміжків між опорними пунктами, стиків і флангів.

  7. Встановити порядок освітлення місцевості перед переднім краєм своєї оборони, а також противника в ході бою.

  8. Визначити добре відомі вночі орієнтири, пізнавальні знаки своїх військ і способи орієнтування.

  9. Поставити завдання підрозділам по знищенню і осліпленню засобів нічного бачення противника і його освітлювальних засобів.

При постановці бойових завдань засобам світлового забезпечення командир роти вказує:

  • рубежі (райони) і тривалість освітлення противника на підступах до оборони, при відбитті атаки противника перед переднім краєм і на флангах, при його вклиненні в оборону роти;

  • порядок освітлення і осліплення противника і постановки світлових орієнтирів при проведенні контратак;

  • основні, запасні і тимчасові вогневі позиції;

  • час готовності і сигнали початку, переносу і припинення вогню.

При організації наступу вночі командир роти крім звичайних питань визначає:

1.Видимі вночі орієнтири, азимут напрямку наступу і направляючий взвод.

2.Завдання по знищенню і подавленню приладів нічного бачення, радіолокаційних засобів і засобів світлового забезпечення противника.

3.Порядок позначення свого місцеположення, застосування приладів нічного бачення, світломаскування, освітлення місцевості і способи позначення проходів через загородження.

4.Заходи по захисту о/с від світлового випромінювання ядерного вибуху.

5.Порядок забезпечення підрозділів освітлювальними і сигнальними засобами, трасуючими снарядами і патронами з трасуючими кулями.

При постановці бойового завдання засобам світлового забезпечення командир роти вказує:

1.Обєкти (цілі) і час освітлення їх в період артилерійської підготовки атаки прямою наводкою, в період артилерійської підтримки атаки в інтересах наступаючих підрозділів і вогневих засобів що підтримують атаку.

2.Райони і рубежі освітлення при веденні бою в глибині оборони противника і відбитті його контратак.

3.Напрямок і періодичність постановки світлових орієнтирів (створів).

4.Вогневі позиції (місце в бойовому порядку), час готовності до відкриття вогню.

5.Порядок висунення і переміщення в ході наступу.

Світло являється основною демаскуючою ознакою, яка вказує на місцезнаходження і рід військ, а іноді і на характер їх діяльності. Тому необхідно з одного боку, приділяти велику увагу використанню даної ознаки при веденні розвідки і спостереження за противником в ході бою, а з іншого – суворо дотримувати світломаскування, а також застосовувати джерела світла для позначення оманних об’єктів.

Використання сил та засобів світлового забезпечення в наступі:

Об’єкти і цілі в обороні противника освітлюються періодично чи безперервно на протязі визначеного проміжку часу.

Періодичним вважається таке освітлення, яке дозволяє зорієнтуватись на полі бою, виявити і поразити 1-2 цілі вогнем прямої наводки чи скорегувати вогонь при стрільбі з ЗВП. Найбільш часто воно застосовується в ході наступу.

Безперервним вважається тривале освітлення. Здійснюється воно звичайно на широкому фронті при вирішенні найбільш важливих завдань – при атаці переднього краю оборони противника, оволодіти вузлами опору чи іншими важливими об’єктами, відбитті к/а противника, вводі в бій освітлювальних засобів.

Так, щоб освітити противника перед фронтом наступу у смузі шириною 2 км протягом 10 хв. при сприятливих метеоумовах, потрібно 40 шт. 122-мм освітлювальних снарядів (2*2*10 при тривалості горіння факелу 35-40 сек.).

Освітлювальні засоби

Дальність стрільби

R освіт-лення, м

Сила

світла,

лк

Тривалість

свічення,

сек

Мінімаль-на, м

Максимальна, м

30-мм реактивні освітлювальні патрони

-

450

50-60

100

9

40-мм реактивні освітлювальні патрони

-

500

100

140

25

82-мм освітлювальні міни

710

3500

250

200

38

120-мм освітлювальні міни

1060

3500

520

1,5 млн

50

Реактивні установки ПРП-3

1000

3300

1 млн

50

САБ-100-90

-

-

1500

3 млн

6 хв

САБ-100-МН

-

-

4 млн

7,5 хв

Для надійної стрільби ПТКР освітлення цілей збільшується в 1,5-2 рази, що досягається більш інтенсивним веденням вогню освітлювальними снарядами (мінами). Норми витрат освітлювальних снарядів (мін) в цьому випадку збільшується відповідно 1,5-2 рази.

Освітлення не повинно демаскувати наступаючі війська. Пряме освітлення проводиться з допомогою прожекторів, піротехнічних освітлювальних засобів і пожеж.

При прямому освітленні освітлювальні авіаційні бомби, факели освітлювальних снарядів, мін і реактивні освітлювальні патрони спалахують над об’єктом (ціллю).

Освітлення за допомогою пожеж дає добрі результати в тому випадку, якщо пожежі розташовуються попереду і дещо збоку від об’єкту, що освітлюється.

Пряме освітлення звичайно застосовується на різко пересіченій місцевості, чи при наявності в розташуванні об’єкту, який освітлюється, високої рослинності, при веденні наступу у населених пунктах, а також коли необхідно добитись високого рівня освітлення, щоб осліпити вогневі засоби і живу силу противника в окопах і затруднити йому ведення спостереження і вогню, в т.ч. з застосуванням приладів нічного бачення.

На рівній відкритій місцевості, яка має світлий фон (сніг, скошений хліб, пожовкла трава, тощо), особливо коли противник розташовується поза укриттями (контратакує, відходить чи здійснює марш (маневр), може застосовуватись силуетне освітлення. При такому освітленні добре спостерігаються цілі, які мають колір, аналогічний фону місцевості. Для отримання силуетного освітлення факели освітлювальних засобів чи пожежі повинні розташовуватись за цілями, які освітлюються на віддалені від декількох сот метрів до 1 км, а іноді і більше.

Освітлення з допомогою прожекторів в наступі найбільш ефективно проводити прямим променем, так як воно дозволяє одночасно і осліплювати противника. Але при цьому прожектори необхідно використовувати так, щоб не освітлювати свій бойовий порядок. Позиції для них вибираються на флангах і в проміжках між атакуючими підрозділами чи розташовуються на висоті в тилу, щоб освітлювати противника через голову своїх військ.

В окремих випадках в ході атаки і наступі в глибині оборони противника для освітлення і осліплення його вогневих засобів, розташованих на невеликій відстані можуть застосовуватись також і танкові прожектори із знятими інфрачервоними фільтрами.

Розсіяне і відбите освітлення використовується для полегшення орієнтування підрозділів на полі бою, а в окремих випадках і для забезпечення стрільби.

Прожектори доцільно застосовувати масовано і раптово при вирішенні найбільш важливих завдань, при атаці переднього краю противника, знищення його в опорних пунктах і вузлах опору, відбиття к/а його резервів.

Живучість прожекторів досягається частою зміною позицій, які готуються завчасно чи намічаються в період організації наступу, а танкових прожекторів – головним чином за рахунок їх короткочасного включення поперемінно на декількох танках і здійснюється після закінчення маневру танку по напрямку.

При підготовці і в ході наступу може виникнути необхідність освітлювати місцевість і об’єкти для виконання різного роду інженерних і інших робіт. В цьому випадку з метою недопущення демаскування джерел світла допускається лише при використанні надійних покрить, які не пропускають видимого світла і інфрачервоних променів, а також у несприятливу погоду (дощ, сніг, туман), в умовах , при яких виключається можливість їх спостереження з боку противника.

Прилади нічного бачення пасивного типу використовуються без обмежень. В темні ночі командир роти повинен передбачити незначне підсвічення місцевості освітлювальними засобами чи пожежами.

Інфрачервоні освітлювачі активних приладів нічного бачення до початку насту використовувати недоцільно. З допомогою приладів можна тільки вести розвідку з метою виявлення інфрачервоних освітлювачів противника.

В ході наступу індивідуальні освітлювачі приладів доцільно вмикати на короткий час – до 10 сек. При більш тривалій їх роботі противник отримує можливість вести ефективний вогонь по об’єкту, прицілюючись в освітлювач з допомогою нічного прицілу. Щоб понизити цю можливість, застосовується метод почергової роботи декількох освітлювачів. Застосовуються також освітлювачі колективної підсвітки, котрі переміщуються від укриття до укриття на флангах і в проміжках між підрозділами і освітлюють місцевість і противника на своєму напрямку.

Позначення вихідного пункту, маршрутів висунення і рубежів розгортання в залежності від умов місцевості і видимості в ночі здійснюється світловими і звичайними денними указками. Освітлювальні знаки вмикаються безпосередньо перед початком висунення чи перед проходженням підрозділами визначеного району і вимикаються після проходу військ.

Маршрут висування до РРРК звичайно позначається знаками на стойках висотою біля 1,5 м. Вони встановлюються ліворуч від маршруту у 1,5-2м від дороги (колії), щоб виключити наїзд на них машин.

Від РРРК до РПА в залежності від місцевості можуть встановлюватись знаки на високих стойках чи кліренсні знаки.

Від РПА до проходів в мінних полях використовуються звичайно кліренсні знаки. Їх встановлюють так, щоб забезпечувались найкращі умови для орієнтування. Кожен напрямок до проходу позначається світящимися і звичайними знаками, відрізняються по кольору і конфігурації.

Для позначення проходів в мінних полях використовуються кліренсні знаки, які встановлюються праворуч і ліворуч по границі проходу на відстані 15-20 км один від другого. На початку і в кінці проходу ставляться, як правило, світячі знаки. Сила світла всіх знаків повинна бути такою, щоб виключити спостереження противником за проходами з допомогою приладів нічного бачення. З цією метою по боках знаку з ґрунту (снігу) робляться валики, а зверху знак прикривається дахом із підручних матеріалів (фанери, жесті, тощо). В окремих випадках проходи можуть позначатись знаками на стойках (при високій траві, в кущах).

Вихідний рубіж, рубежі реагування, розгортання, РПА позначаються, як правило, знаками, які світяться – кожен своїм кольором чи комбінацією двох – трьох кольорових ліхтарів.

Роті в ході наступу вночі потрібно буде показувати рубіж, яким вона оволоділа, чи своє місцезнаходження, особливо при дії на її напрямку своєї авіації. Для цього встановлюються спеціальні сигнали, які подаються з допомогою світлосигнальних засобів чи інфрачервоних освітлювачів, і визначається порядок їх подачі.

Показ досягнутого рубежу звичайно проводиться освітлювальними постами рот (призначеними сигнальниками), розташованими через 500 м вздовж лінії фронту. Подача сигналу починається по команді старшого начальника і продовжується на протязі часу необхідного авіації для орієнтування і закінчується після її прольоту.

З допомогою засобів світлового забезпечення здійснюється взаємне розпізнавання своїх військ на полі бою.

Для кращого розпізнавання своєї техніки на баштах і кормі танків, бортах бойових машин наносяться білі пізнавальні знаки. В механізованих підрозділах застосовується нарукавні пов'язки білого кольору і інш. Це дозволяє дещо збільшити відстань, на якій можна відрізнити свої війська від військ противника, але не забезпечує повністю вирішення даного завдання.

У зв'язку з цим прийнято встановлювати спеціальні сигнали взаємного пізнавання, які подаються з допомогою сигнальних ракет, ліхтарів, інфрачервоних фар і інших освітлювачів. Звичайно призначається два сигнали – запросу про належність і відповіді.

Цілевказівки з допомогою засобів світлового забезпечення можуть здійснюватись шляхом освітлення цілей освітлювальними засобами з послідуючими орієнтуванням відносно місцевих предметів, пуском у напрямку цілей сигнальних ракет чи стрільбою трасуючими кулями і снарядами.

При невеликій щільності вогню краще використовувати трасуючі кулі, які мають дальність трасування приблизно 1000 м, чи трасуючими снарядами з дальністю трасування 1,5 – 3 км. Перед подачею цілевказівки бажано по засобах зв'язку попередити тих, кому вона дається, сповістити про характер цілі і з допомогою яких засобів буде вказано її місцезнаходження.

Найважливішими завданнями світлового забезпечення являються осліплення противника, що обороняється, і боротьба з його засобами світлового забезпечення.

Осліплення може проводитись за допомогою освітлювальних снарядів (мін), прожекторів, а також димових снарядів (мін, шашок) і пожеж.

Осліплення спостережних пунктів найбільш важливих вогневих засобів противника планується здійснювати в період висунення військ на РПА, в ході атаки і при бої за оволодіння опорними пунктами на передньому краї і в глибині, при вирішенні раптово виникаючих завдань (знищення засад противника, відбиття його к/а), а також при вводі в бій другого ешелону (резерву) тощо.

Осліплення повинно починатись і проводитись з таким розрахунком, щоб не створювати труднощі для використання своїх вогневих засобів, і закінчуватись з зайняттям підрозділами вигідного положення відносно противника.

Осліплення за допомогою освітлювальних снарядів (мін) проводиться таким чином, щоб їх факели спалахували недалеко від землі і горіли на ґрунті перед об'єктом, який осліплюють, на відстані 50 – 100 м від нього з інтервалом до 100 м.

За допомогою прожекторів можуть осліплюватись окремі цілі і підрозділи противника. У зв'язку з тим, що прожектори вразливі від вогню і разом з тим ефективні при осліпленні, використовувати їх доцільно в самі відповідальні моменти бою.

Окремі цілі (танки, ПТЗ, тощо) осліпляються короткими спалахами спрямованого на ціль, що осліплюється, вузького чи широкого променя на протязі 1 – 2 сек. з інтервалом 10 - 15 сек.

Осліплення опорних пунктів, контратакуючого противника чи його засад в залежності від умов місцевості, їх розташування і дальності до об'єкта проводиться переміщенням по напрямку вузького чи широкого променя. З виконанням завдання позиції прожекторів змінюються.

При плануванні осліплення противника з допомогою димових засобів слід враховувати напрямок і швидкість вітру, а також велику ефективність застосування димової завіси вночі, в результаті чого витрата димових засобів в декілька разів менша, ніж вдень.

Перед наступом командир роти вживає заходи до виявлення вогневих позицій артилерії і мінометів противника, що стріляють освітлювальними снарядами (мінами), і ПУ вогнем. Ці об'єкти планується подавляти в період артилерійської підготовки атаки.

Важливе місце для досягнення успіху в наступі займає боротьба з прожекторними установками і танковими прожекторами противника.

Прожекторні установки звичайно розміщуються на підвищених місцях на відстані 1 – 6 км. від переднього краю, а іноді і далі.

Танки з прожекторами розміщуються, як правило, на флангах опорних пунктів і вигідних позиціях в глибині.

Виходячи з можливої побудови оборони противника, перед фронтом наступу батальйону можуть знаходитись 1 - 2 прожекторні установки і 3 - 5 і більше танків з прожекторами в районі переднього краю і в найближчій глибині.

Знаючи організацію і озброєння противника, ведучи постійну розвідку, командир батальйону (роти) визначає кількість і місця розташування бойової техніки і озброєння, оснащених приладами світлового забезпечення, приймає рішення на їх пораження чи осліплення.

На тепловізійну апаратуру противника світлові поміхи особливої дії не чинять, тому основним способом боротьби з ними являється створення великої кількості оманних теплових об'єктів (цілей), які не дозволяють відрізнити дійсні цілі від оманних, чи постановки щільної димової завіси.

Таким чином, боротьба з засобами світлового забезпечення включає в себе: розвідку об'єктів; подавлення (знищення) об'єктів; осліплення об'єктів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]