Особливості оборони вночі

Основним завданням підрозділів під час оборони вночі є відбиття раптової атаки противника. Для цього командир роти зобов'язаний: посилити бойову охорону, спостереження за противником і за інженерними загородженнями перед переднім краєм оборони та організувати підслуховування, а також виставити безпосередню охорону в усіх підрозділах (спостерігачів, парні патрулі); тримати більшу частину підрозділів і вогневих засобів, які займають опорні пункти на першій позиції, в постійній готовності до відкриття вогню і відбиття атак противника; готувати в світлу частину доби всі вогневі засоби, резерв і бронегрупу до дій вночі, визначити порядок застосування приладів нічного бачення; підготувати вогневі засоби, які розташовані в глибині опорних пунктів, до зайняття тимчасових вогневих позицій на передньому краю; указати, по яких ділянках місцевості перед переднім краєм, у проміжках між підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь і передбачити інші заходи щодо забезпечення проміжків між опорними пунктами, стиків і флангів; установити порядок освітлення місцевості перед переднім краєм своєї оборони, а також противника в ході бою; визначити добре видимі вночі орієнтири, розпізнавальні знаки своїх військ і способи орієнтування; поставити завдання підрозділам щодо знищення та осліплення засобів нічного бачення противника; забезпечити підрозділи, які обороняються, трасуючими снарядами, патронами з трасуючими кулями й засобами освітлення місцевості. Якщо в районі оборони (опорному пункті) проводяться інженерні роботи, командир батальйону (роти) організовує охорону працюючих підрозділів і встановлює для них пункти збору на випадок відбиття раптового наступу противника.

З виявленням переходу противника в атаку по ньому відкривають вогонь підрозділи, які обороняються на позиції бойової охорони, а також артилерія, міномети і чергові вогневі засоби. Танки, бойові машини піхоти й артилерія ведуть вогонь прямим наведенням по окремих цілях, а також зосереджений вогонь по противнику, який атакує.

Атака противника відбивається з відстані, яка забезпечує ефективне ведення вогню з використанням приладів нічного бачення або при освітленні бойового порядку противника всіма наявними засобами світлового забезпечення, а з підходом противника до переднього краю оборони на 300-400 м і освітлювальними постами рот першого ешелону. Осліплення противника, який атакує, здійснюється за допомогою освітлювальних і димових снарядів (мін) і ракет.

Артилерія і міномети противника, які ведуть вогонь освітлювальними снарядами (мінами), та його прожекторні установки знищуються в першу чергу.

Зенітний підрозділ, а також механізовані і танкові підрозділи, які не зайняті боєм з наземним противником, відбивають нальоти його літаків і вертольотів та знищують освітлювальні авіаційні бомби і снаряди (міни).

Під час вклинення противника в оборону вживаються заходи щодо заборони його просування в сторони флангів і в глибину. Рота зосередженим вогнем артилерії і мінометів, фланговим вогнем танків, бойових машин піхоти і протитанкового підрозділу завдає ураження противнику, який вклинився, і зупиняє його просування. Контратака другого ешелону (резерву) проводиться вночі, у фланг і в тил противника за заздалегідь перевіреними напрямками. Під час переходу від нічних дій до денних, підрозділи і вогневі засоби, які переміщені на ніч на тимчасові вогневі позиції, перед світанком за наказом командира роти потай займають свої основні позиції.

Висновок: Оборона взимку і вночі є більш складною. Погіршуються умови для спостереження, маневру бойової техніки, орієнтування, цілевказівок, коректування вогню, а також управління підрозділами та взаємодії з ними. Разом з тим, створюються сприятливі умови для маскування, нанесення ударів з флангів та тилу. Тому, від командира вимагається досконале знання всіх цих особливостей, висока організованість, оперативність і обґрунтованість у прийнятті рішення.

Висновок до заняття: Досвід війн (збройних конфліктів) останніх десятиріч вимагає від командирів підрозділів постійної уваги до вивчення природи сучасного загальновійськового бою, відмінного знання тактики, основ і способів застосування штатних, приданних і підтримуючих підрозділів, їх технічних і бойових можливостей, а також знання тактики дій підрозділів противника, що застосовуються в бою. При організації та веденні оборони в особливих умовах командир роти повинен широко використовувати фактори, що сприяють досягненню мети оборони, та вживати заходів щодо зниження дії факторів, які впливають негативно.

Порядок роботи командира роти щодо організації оборони

Отримавши бойове завдання на перехід до оборони, командир роти:

• з’ясовує завдання;

• визначає заходи, які потрібно проводити негайно;

• проводить розрахунок часу;

• віддає вказівки щодо підготовки підрозділів;

• оцінює обстановку;

• приймає рішення і доповідає його старшому командиру;

• проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення і віддає бойовий наказ;

• організує взаємодію і систему вогню;

• віддає вказівки по захисту від ЗМУ, ВТЗ;

• організує всебічне забезпечення бою і управління;

• віддає вказівки на проведення виховної роботи;

• виводить роту у вказаний опорний пункт і організовує його інженерне обладнання;

• складає схему опорного пункту роти;

• перевіряє готовність системи вогню і хід виконання інших робіт;

• доповідає старшому командиру про готовність до оборони.

В подальшому здійснює контроль за виконанням робіт по інженерному обладнанню опорного пункту і організує спостереження за місцевістю в районі опорного пункту і на флангах.

Під час з’ясування отриманого завдання командир роти повинен зрозуміти: мету майбутніх дій, замисел старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль роти у бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

На основі з’ясування отриманого завдання, командир визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки роти до виконання отриманого завдання:

- заходи, пов'язані з підготовкою особового складу, техніки, поповненням запасів матеріальних засобів, бойовою технікою, озброєнням і особовим складом, евакуацією хворих і поранених, захистом особового складу від зброї масового ураження тощо;

- заходи щодо організації розвідки, підготовки даних для прийняття рішення, час і порядок роботи на місцевості тощо.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію бою є:

- час отримання завдання та готовність роти до її виконання;

- час доповіді рішення старшому командиру;

- терміни участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром щодо організації бою на місцевості, час сходу і заходу сонця.

Після розрахунку часу він віддає вказівки заступникам, командирам підрозділів щодо орієнтування про майбутні дії, організації розвідки, час рекогносцировки й порядок роботи на місцевості та про підготовку даних, необхідних для прийняття рішення.

Оцінка обстановки включає: оцінку противника, своїх військ, району бойових дій (місцевості), стану погоди, пори року, та інших факторів, які впливають на виконання бойового завдання. По кожному елементу обстановки робляться висновки в інтересах прийняття рішення і визначення завдань підрозділам.

У результаті зясування завдання та оцінки обстановки КР приймає рішення, у якому визначає:

- задум бою;

- бойові завдання підрозділам;

- основні питання взаємодії;

- організацію управління.

Основу рішення становить задум бою, у якому визначаються:

- напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

- способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку його ураження вогнем танків, бойових машин піхоти, інших штатних і приданих засобів, заходів щодо обману, а також порядку дій підрозділів);

- бойовий порядок роти і систему опорних пунктів та вогневих позицій.

У бойовому наказі вказує:

у першому пункті - стислі висновки з оцінки противника;

у другому пункті - об'єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку майбутніх дій, а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними;

у третьому пункті - бойове завдання роти та задум бою.

У четвертому пункті - після слова "наказую" ставляться бойові завдання: механізованим взводам першого ешелону, в тому числі приданим; механізованим взводам другого ешелону або резерву; бронегрупам і вогневим засідкам; підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам, у тому числі приданим; іншим підрозділам посилення і елементам бойового порядку.

У п'ятому пункті - витрата ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

У шостому пункті - час готовності до виконання завдання.

У сьомому пункті - місце і час розгортання командно-спостережного пункту, а також на кого з командирів взводів покладається управління ротою у випадку виходу з ладу командно-спостережного пункту роти.

У восьмому пункті – об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальником.

Ставлячи бойові завдання, командир роти у бойовому наказі вказує:

взводам першого і другого ешелону – засоби посилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; зображення траншеї; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

резерву – район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим;

бронегрупі - склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засаді - склад, місце, завдання щодо знищення противника, який наступає і порядок дій після виконання завдання;

приданим підрозділам артилерії і мінометній (артилерійській) батареї - порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо вогневого ураження противника під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, при переході в атаку, вклиненні в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному підрозділу - завдання щодо підтримки взводів першого ешелону і відбиття атаки піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділу - місце в бойовому порядку і напрямки можливих дій, рубежі розгортання, порядок їх зайняття і завдання, до виконання яких бути готовим; сигнали відкриття і припинення вогню; порядок дій після виконання завдання;

приданому зенітному підрозділу - завдання, кого, коли прикрити, який мати бойовий порядок, порядок пересування та маневру, порядок дій у складі кочуючих вогневих засобів, сектори розвідки та вогню, порядок оповіщення про дії повітряного противника (сигнали), порядок взаємодії, ступені готовності, порядок ведення вогню і маневру;

підрозділу, який призначений в бойову охорону, - позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їх вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу крім часу готовності до виконання завдання, вказується час зайняття оборони, готовність системи вогню і інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування та інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).

Т Е М А № 29: Світлове забезпечення підрозділів при веденні бою вночі.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 92-94. 2. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 39-60. 3. Н.П. Моисеенко и др. “Мотострелковая (танковая) рота в бою”. Учебное пособие. Воениздат 1988, стор. 138-200. 4. Тактика. Учебник под общей редакцией В.Г. Резниченко. - М.: Воениздат, 1984. – С. 320-399. 5. Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 131-145.