Тема 6. Фінансово-інвестиційний аналіз суб’єктів господарювання

Більшість компаній приховує свій фінансовий стан не тому, що бояться конкурентів, а через те, що побоюються своїх працівників

Джек Стек

Методичні поради до вивчення теми

Фінансово-інвестиційний аналіз суб’єктів господарювання звичайно провадять для того, щоб встановити, чи доцільне інвестування коштів в аналізовану фірму, тобто призначенням такого аналізу є визначення її інвестиційної привабливості.

Оцінка інвестиційної привабливості є заключним етапом вивчення інвестиційного ринку. Така оцінка проводиться інвестором при визначенні доцільності придбання цілісного майнового комплексу, здійснення інвестицій у реконструкцію чи технічне переозброєння діючих підприємств; приватизації державного майна; купівлі акцій окремих фірм тощо.

Інвестиційна привабливість підприємства, як вважають окремі науковці, – це його інтегральна характеристика як об’єкта майбутнього інвестування з позицій перспектив розвитку, ефективності використання ресурсів, ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості, а також значення неформалізованих показників:

• економіко-географічне положення,

• галузева приналежність,

• статус власності,

• стадія життєвого циклу,

• інтелектуальний капітал суб’єкта господарювання,

• діловий імідж керівництва,

• лояльність клієнтів,

• вартість бренду,

• положення на ринку,

• конкурентоспроможність фірми,

• оборотність капіталу,

• фінансова стійкість фірми,

• рентабельність діяльності,

• платоспроможність і ліквідність,

• структура активів і капіталу тощо.

Автори посібника дотримуються точки зору, за якою під інвестиційною привабливістю фірми розуміється рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвесторів щодо конкретного підприємства, яке може визначатися чи оцінюватися значеннями відповідних показників, у тому числі інтегральної оцінки.

У вітчизняній практиці застосовуються різноманітні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства (рис. 8.1).

Більшість з них використовують результати аналізу фінансового стану фірми. Це традиційний і широко використовуваний підхід. Окремі методики оцінюють інвестиційну привабливість з позиції виробничих можливостей підприємства, як, наприклад, в об’єктному аналізі.

Найбільш відомою є методика, що ґрунтується на аналізі фінансових показників (рис. 8.2).

Методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства

1. Методика, що ґрунтується на аналізі не фінансових показників

2. Інтеграція фінансових і не фінансових показників

3. Методика на основі аналізу фінансових показників

4. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості

5. Методика Київського державного університету будівництва й архітектури

6. Об’єктний аналіз

7. Інші

Рис. 8.1. Основні методики аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Аналіз і оцінка привабливості на основі фінансових показників передбачають дослідження фінансово-економічних процесів на підприємстві (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Цілі аналізу фінансово-економічних процесів на фірмі

Фінансовий облік і аналіз фінансового стану	Аналіз інвестиційної привабливості
1. Оцінка фінансових результатів	Інтерпретація фінансової інформації для оцінки і прогнозування розвитку бізнесу
2. Оцінка вартості активів	Порівняльний аналіз для галузевої оцінки становища підприємства
3. Аналіз впливу системи оподаткування на фінансові результати	Аналіз і прогноз ціни акцій акціонерного товариства у взаємозв’язку з тенденціями на фондовому ринку

Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різноманітні фінансові показники, Їх склад визначається відповідно до цілей і глибини аналізу, а також із врахуванням інтересів трьох основних груп користувачів: короткострокових і довгострокових кредиторів, акціонерів (інвесторів).

Методи і складові фінансового аналізу, такі як аналіз фінансових результатів, аналіз фінансового стану та аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності знайомі вам із відповідної дисципліни. Тому показники майнового стану, ліквідності та платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, оцінки ринкової активності фірми в цьому посібнику не розглядаються.

Варто підкреслити, що фінансові коефіцієнти несуть найбільший зміст у тому випадку, коли можна простежити їх динаміку за певний час, наприклад, 3-5 років, або провести порівняльний аналіз ситуацій, наприклад, «з проектом» і «без проекту».

Рис. 8.2. Послідовність аналізу й оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі фінансових показників

Зараз на практиці поширена схема аналізу інвестиційної привабливості, розроблена Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій, яка дозволяє отримати інтегральну оцінку інвестиційної привабливості підприємства [5].

Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості – показник, у якому відтворюються значення інших показників, скоригованих відповідно до їх вагомості та інших чинників

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику певну кількість різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об’єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок близько 40 відповідних показників за різними напрямками господарської діяльності підприємства (рис. 8.3).

Метод інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій має такі посилання.

Перше полягає в тому, що окремо взяте підприємство, незалежно від його підпорядкованості або інвестиційної непривабливості цілого регіону чи галузі, може бути інвестиційно привабливим, тобто для стратегічного інвестора у більшості випадків не має значення рівень розвитку регіону, в якому розташований об’єкт інвестування, його минулі зв’язки з партнерами тощо.

Посилання		Основні групи показників		Оцінка майнового стану	4		Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості
( 1) Окремо взяте підприємство може бути інвестиційно привабливим незалежно від привабливості регіону чи галузі				Оцінка фінансової стійкості (платоспроможності)	9
				Оцінка ліквідності активів	5
(2) Фактичне значення аналізованого показника розглядається як елемент множини однойменних показників				Оцінка прибутковості	5
				Оцінка ділової активності	8
				Оцінка ринкової активності	3

Рис. 8.3. Схема аналізу інвестиційної привабливості підприємства, розроблена Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій

Другим посиланням цього методу, яке зумовлене особливостями математичних операцій (правилами рангової кореляції), є те, що фактичне значення показника із вказаного переліку розглядається як елемент множини однойменних показників. У цій множині мають бути відображені стан і особливості прояву конкретного чинника за поточних умов. Розмір цієї множини визначається двома граничними значеннями, в межах яких і існує показник. Зазначені граничні значення постійно коригуються. Метод передбачає розрахунок показників різних щодо одиниць виміру.

Розрахунки за цим методом проводяться по декількох підприємствах на підставі розробленого до нього програмного забезпечення.

Але аналіз фінансового стану фірми за всієї його важливості і значущості не дає змогу одержати повну оцінку інвестиційної привабливості підприємства. Тому для оцінки інвестиційної привабливості окремих підприємств необхідний всебічний аналіз їх маркетингової, виробничої і фінансової діяльності, дослідження основних чинників, які визначають прибутковість діяльності і подальший розвиток підприємства, тобто фінансовий аналіз повинен бути доповнений оцінкою виробничого потенціалу і ринкових можливостей фірми, що можна здійснити у ході об’єктного аналізу.

Об’єктний аналіз має комплексний характер. Він розглядає такі питання:

• стан активної і пасивної частини основних засобів;

• рівень прогресивності використовуваних технологій;

• інноваційна діяльність фірми;

• конкурентоспроможність на ринку;

• кадровий потенціал;

• екологічні і ресурсні обмеження;

• фінансовий стан фірми.

Усі питання, досліджувані у рамках об’єктного аналізу, можуть бути об’єднані у три основні блоки (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Основні напрями об’єктного аналізу суб’єкта господарювання

Аналіз і оцінка виробничого потенціалу передбачає:

• оцінку стану та використання основних засобів;

• виявлення обмежень, наявних у діяльності фірми;

• дослідження прогресивності технологічних процесів;

• аналіз використання персоналу;

• оцінку якості управління підприємством.

Аналіз і оцінка ринкових позицій розглядає такі аспекти:

• оцінка інтенсивності конкуренції у галузі діяльності фірми;

• характеристика продукції фірми та її порівняння із конкурентною продукцією;

• визначення стадії життєвого циклу товару;

• ніша на ринку;

• відповідність продукції стратегії конкурентоспроможності фірми.

Рівень деталізації оцінки потенціалу і ринкових позицій обумовлюється стадією життєвого циклу фірми. Інвестиційно привабливими вважаються підприємства, що знаходяться у процесі зростання, тобто на перших чотирьох стадіях свого розвитку. На стадії "остаточної зрілості" інвестування доцільне тільки в тому випадку, якщо продукція фірми має досить високі маркетингові перспективи, а обсяг інвестицій у технічне переозброєння відносно невеликий і вкладені кошти можуть окупитися в найкоротші строки. На стадії "старіння" інвестування, як правило, недоцільне, за винятком тих випадків, коли намічається значна диверсифікація продукції, тобто перепрофілювання підприємства (в цьому випадку можлива певна економія інвестиційних ресурсів у порівнянні з новим будівництвом).

Підсумковим етапом об’єктного аналізу і визначення класу інвестиційної привабливості фірми є на основі матриці інвестиційної привабливості.

Розглянуті методики не відображають у бажаному обсязі рівень інвестиційної привабливості і тому сьогодні впроваджуються нові підходи до її оцінки. Діапазон таких нових підходів досить широкий – від впровадження не фінансових показників, таких як «інтелектуальний капітал», «лояльність клієнтів», «вартість бренда» до «збалансованості контрольних карт», що є інтеграцією фінансових і не фінансових показників.

Однією з перших не фінансові показники оцінки почала застосовувати скандинавська компанія Scandia, яка у 1991 році ввела поняття «індекс інтелектуального капіталу» (Intellectual Capital Index – ICI). Цей індекс, крім фінансових показників, включає і не фінансові компоненти – показники «співробітники», «процеси», «клієнти», «відновлення і розвиток».

Показник «співробітники» – один із основних складових ICI, при визначенні якого оцінюється плинність кадрів, внесок окремих працівників у створення вартості фірми, а також індивідуальні здібності, кваліфікація співробітників і ступень задоволення їх роботою.

Показник «процеси» визначає рівень ефективності внутрішніх процесів підприємства, втрати ефективності бізнес-процесів, періодичність виходу нових продуктів на ринок, результативність впровадження й експлуатації важливих технологій, включаючи інформаційні системи, а також ефективність адміністративних систем.

За допомогою показника «клієнти» провадиться оцінка взаємовідносин з клієнтами , рівня обслуговування і ступеня задоволення, а також частки фірми на ринку. Через показник «відновлення і розвиток» оцінюються перспективи створення вартості фірми. При цьому визначають необхідні у майбутньому обсяги інвестування в розвиток, зокрема у кадровий потенціал.

Не фінансові показники можуть стати найкращим способом оцінки майбутніх економічних можливостей фірми, оскільки показники поточної діяльності не завжди відображають довгострокові переваги, що можуть принести фірмі прийняті сьогодні рішення. Але необхідно розуміти, що не фінансові показники мають істотні недоліки: великі витрати на впровадження систем не фінансових вимірів, часу на опрацювання, не завжди достовірні тощо.

Детальніше із питання теми можна ознайомитись у посібниках [5, 12, 23].