Тема 5. Оцінювання інвестиційної привабливості проектів

Гарне вино те, яке тобі подобається

Народна мудрість

Методичні поради до вивчення теми

Інвестиційна привабливість – рівень задоволення комерційних, фінансових, виробничих, інституціональних та інших вимог чи інтересів щодо конкретного об’єкта інвестування.

Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону, підприємства та різних об'єктів інвестування. Підприємство найчастіше є кінцевою точкою вкладення коштів, де реалізуються інвестиційні проекти. А привабливість кожного проекту за фундаментальною концепцією буде визначатися привабливістю усіх перерахованих складових (рис. 7.1).

Інвестиційна привабливість країни. В економічній літературі існують різні підходи до визначення інвестиційної привабливості (інвестиційного клімату) країни як сукупності умов, що забезпечують ефективну інвестиційну діяльність власних і іноземних інвесторів. У найзагальнішому вигляді систему умов можливо систематизувати таким чином:

• політико-правові умови, що відображають політичну стабільність суспільства, наявність і стабільність нормативної бази підприємницької й інвестиційної діяльності, гаранті. рівності усіх форм власності тощо;

• економічне середовище: стабільність національної валюти, темпи інфляції, режим оподаткування і валютного регулювання, розвиток фондового ринку й фінансово-кредитної системи, ємність і платоспроможність внутрішнього ринку;

• ресурси й інфраструктура, соціально-культурне середовище, екологія тощо.

Рис. 7.1. Середовище формування інвестиційної привабливості проекту при дослідженні ринку методами фундаментального аналізу

Для найвідоміших світових систем оцінки інвестиційної привабливості країн і ризику інвестицій в їхню економіку складають міжнародні рейтинги (табл. 7.1). Місце країни у таких рейтингах є свого роду візитною картою для інвестора, що шукає нові можливості для вкладення капіталу.

Таблиця 7.1. Найпоширеніші міжнародні рейтинги

Організація, що складає рейтинг	Рейтинговий показник	Кількість країн у рейтингу (2004р.)
Moody’s Investor’s Service	Кредитний рейтинг	–
Standard & Poors Rating Services	Кредитний рейтинг	90
Fitch Ratings	Кредитний рейтинг	–
Світовий форум у Давосі	Конкурентоспроможність країни	75
	Індекс екологічної стійкості
ООН	Індекс людського розвитку
Фонд Heritage	Індекс економічної свободи	155
Institutional Investor	Платоспроможність й інвестиційна привабливість країни	135
Euromoney	Рейтинг інвестиційної привабливості
Business Environment Risk Index (BERI)	Рейтинг інвестиційної привабливості
Economist Intelligence Unit	Ризик інвестування
Міжнародний інститут чавуну і сталі (IISI)	Виробництво сталі	63
Transparency International	Індекс корумпованості	91
Всесвітній банк, Міжнародна фінансова корпорація, аудиторська компанія Price Waterhouse Coopers	Рейтинг простоти сплати податків	183

Міжнародні рейтинги складаються рейтинговими агентствами. Серед грандів у рейтинговому бізнесі Moody’s Investor’s Service, Standard & Poors Rating Services, Fitch IBCA. Базовими для упорядкування рейтингів цих агентств є фінансові індикатори.

Безпосередньо інвестиційну привабливість і ризик оцінюють рейтинги Institutional Investor, Euromoney, Business Environment Risk Index (BERI).

Рейтинг Institutional Investor оцінює перш за все кредитоспроможність країн і складається за участі експертів 100 провідних міжнародних банків. Рейтинг Euromoney базується на таких груп показників: 1) ринкових - 40%, 2) кредитних - 20%, 3) політико-економічних, які включають політичний ризик, економічне положення і прогноз економічного розвитку, - 40%.

Рейтинг BERI оцінює політичну стабільність , відношення до іноземних інвестицій, націоналізацію економіки, девальвацію, платіжний баланс, темпи економічного зростання, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктуру, умови коротко- і довгострокового кредитування тощо.

Поки що рейтинги України невисокі.

Якщо в цілому Україну можна віднести до категорії країн із середнім рівнем розвитку, однак нестабільність законодавства, нерозвинутість фондового ринку, складне фінансове становище більшості українських підприємств, невирішеність проблеми власності на землю, нестійкий політичний стан, обмеження на рух капіталу, корупція влади та інші фактори різко знижують її привабливість як країни для довгострокових інвестицій.

Проте Україна має розвинуту промисловість, достатню інфраструктуру, вигідне географічне положення. За рівнем економічного потенціалу Україна входить до десяти перших країн Європи, а за ефективністю його використання знаходиться у другій сотні країн світу.

Дослідження інвестиційної привабливості окремих галузей економіки і регіонів країни проводяться рідко і єдині методичні принципи здійснення такої оцінки поки що не розроблені. Тому ми розглянемо концепцію здійснення такої оцінки, запропоновану Бланком І.О. і засновану на проведенні досліджень інвестиційної привабливості окремих галузей економіки і регіонів країни, виконаних на замовлення ряду інвестиційних компаній.

Оцінка інвестиційної привабливості окремих галузей економіки здійснюється за наступними основними елементами:

• Оцінка рівня перспективності розвитку галузі.

• Оцінка середньогалузевої рентабельності діяльності підприємств.

• Оцінка галузевих інвестиційних ризиків.

Кожний з перерахованих елементів, які розглядаються як синтетичні (агреговані) результати проведення оцінки, включає в себе конкретні аналітичні оцінні показники, розрахунок яких базується на відповідних статистичних даних і експертних оцінках.

Враховуючи, що окремі елементи оцінки грають різну роль у прийнятті інвестиційних рішень, їх значущість диференціюється експертним шляхом. У процесі оцінки інвестиційної привабливості окремих галузей економіки експертним шляхом, (що проводилася Бланком І.О. на основі опиту інвестиційних менеджерів ряду інвестиційних компаній) встановлена наступна значущість окремих елементів при розрахунку інтегрального рангового показника:

• рівень перспективності розвитку галузі - 20%;

• рівень середньогалузевої рентабельності діяльності підприємств галузі - 65%;

• рівень галузевих інвестиційних ризиків - 15%.

При використанні результатів оцінки рівня інвестиційної привабливості галузей економіки з метою галузевої диверсифікації інвестиційного портфеля підприємства необхідно мати на увазі, що ряд показників оцінки має високий рівень динаміки. Тому із зміною економічних умов діяльності підприємств окремих галузей така оцінка повинна переглядатися (періодичність такого перегляду складає звичайно два роки).

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів країни здійснюється за такими елементами:

1. Оцінка рівня загальноекономічного розвитку регіону.

2. Оцінка рівня інвестиційної інфраструктури в регіоні.

3. Демографічна характеристика регіону.

4. Оцінка рівня розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури в регіоні.

5. Оцінка міри безпеки інвестиційної діяльності в регіоні.

Методика і послідовність розрахунку інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості регіону аналогічні раніше розглянутим при оцінці інвестиційної привабливості галузей економіки. У процесі інтегральної оцінки може бути використана наступна значущість окремих елементів, встановлена експертним шляхом:

• рівень загальноекономічного розвитку регіону - 35%;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури в регіоні - 15%;

• демографічна характеристика регіону - 15%;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури в регіоні - 25%;

• міра безпеки інвестиційної діяльності в регіоні - 10%.

Розрахунок інтегрального рангового показника оцінки інвестиційної привабливості регіонів країни здійснюється за такою формулою:

РІПр =

де РІПр - інтегральний ранговий показник інвестиційної привабливості регіону країни; РЕР_І - середній ранговий показник по елементу оцінки регіону; ЗЕР_І - значущість відповідного елемента в загальній оцінці регіону, виражена десятковим дробом.

За результатами розрахунку інтегрального рангового показника оцінюється рівень інвестиційної привабливості окремих регіонів країни. У процесі такої оцінки встановлюються:

• регіони пріоритетного рівня інвестиційної привабливості;

• регіони з високим рівнем інвестиційної привабливості;

• регіони з середнім рівнем інвестиційної привабливості;

• регіони з низьким рівнем інвестиційної привабливості.

При використанні інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості регіонів України необхідно мати на увазі, що він дає лише узагальнену характеристику ефективності інвестиції в регіоні без достатнього урахування їх галузевої структури. У той же час навіть у групах регіонів пріоритетної або високої інвестиційної привабливості окремі напрями інвестування можуть не дати високої віддачі на вкладений капітал, тоді як в групі регіонів із середньою інвестиційною привабливістю у окремих напрямах інвестування може бути досягнута висока ефективність.

Основною метою досліджень Бланка І.О. є орієнтація окремих приватних компаній і фірм, а не планування державних капітальних вкладень в розвиток і структурну перебудову окремих регіонів. Більш того результати оцінки не ставлять перешкод у приватному інвестуванні об'єктів у регіонах з низькою інвестиційною привабливістю - вони лише попереджають, що інвестиційні рішення у таких регіонах повинні прийматися лише після ретельної оцінки бізнес-планів у частині їх ефективності.

Показники, покладені в основу оцінки інвестиційної привабливості регіонів, носять переважно стабільний характер, тому періодичність такої оцінки може складати 3-4 роки.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів України відкриває нові можливості регіональної диверсифікації для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, підвищує гарантію ефективності інвестиційної діяльності. Нарівні з більш обгрунтованою регіональною диверсифікацією інвестиційної діяльності на сучасному етапі така оцінка дозволяє розробляти інвестиційну стратегію великих підприємств на тривалу перспективу (так як регіональні чинники носять більш стійкий характер, ніж галузеві), пов'язувати цю стратегію з потенціалом регіональних споживчих ринків і ринків факторів виробництва, враховувати можливий період реалізації інвестиційних проектів у окремих регіонах з урахуванням рівня розвитку їх інвестиційної інфраструктури. У кінцевому результаті це буде сприяти підвищенню ефективності інвестиційної діяльності в Україні.

Інвестиційна привабливість реального проекту встановлюється у процесі його проектного аналізу, що складається з визначення комерційної спроможності та технічної можливості здійснення проекту, його оцінки з точки зору інституціональної, екологічної та соціальної життєздатності, а також фінансової й економічної привабливості (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Схема аналізу інвестиційних проектів

Метою маркетингового аналізу є збір та розгляд ринкової інформації для обґрунтування комерційної спроможності проекту, оцінка можливості реалізації продукції проекту на обраному ринку та отримання рівня доходу, що дозволив би покрити витрати за проектом і задовольнити інтереси інвесторів.

Маркетинговий аналіз проекту пропонує багатоступеневу методику аналізу ринку:

• визначення якісних аспектів і меж маркетингового аналізу;

• розгляд концепції розвитку попиту, його основних форм і стратегії розвитку;

• аналіз макро- і ринкового середовища;

• розробка концепції маркетингу проекту.

Результати технічного аналізу дозволяють відповісти на питання: «Який спосіб виробництва обрати для виготовлення продукції проекту та якими витратами цей процес супроводжуватиметься?». Однак проектний аналіз розглядає технічну життєздатність проекту значно ширше, ніж просто визначення технології виробництва. Технічний аналіз передбачає обгрунтування місцезнаходження проекту, визначення масштабу, строків здійснення проекту, розробку проектної документації, підготовку проектної схеми підприємства і графіку виконання проекту, встановлення стандартів і норм виробництва, проектування матеріально-технічного забезпечення проекту та його технічної інфраструктури, визначення умов експлуатації й ремонту обладнання тощо.

Метою інституційного аналізу є визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних, правових, економічних та ін.) і внутрішніх (оргструктура, кадровий потенціал та ін.) факторів на можливість успішної реалізації проекту.

При проведенні інституційного аналізу необхідно:

• вивчити умови реалізації проекту;

• оцінити ступінь впливу умов на ефективність реалізації проекту, визначити додаткові грошові надходження і витрати при дотримуванні заданих умов реалізації у визначеному середовищі;

• розробити заходи можливої протидії потенційно негативному впливу на проект зовнішніх чинників, а також оцінити доцільність надання технічної допомоги для досягнення встановлених цілей проекту.

Метою екологічного аналізу є встановлення впливу проекту на навколишнє природне середовище, оцінка всіх вигід і витрат, пов’язаних із цим випливом, та формування заходів для пом’якшення чи запобігання школи довкіллю під час реалізації проекту.

Схема екологічного аналізу така:

• аналіз первинних екологічних умов;

• визначення позитивних і негативних екологічних наслідків реалізації проекту;

• проведення екологічного аналізу альтернативних варіантів проекту;

• розробка заходів, спрямованих на зменшення негативного випливу проекту на довкілля;

• екологічна підготовка персоналу;

• екологічний моніторинг.

У межах соціального аналізу визначається прийнятність варіантів реалізації проекту для населення регіону, де здійснюється проект, розробляється стратегія реалізації проекту, що дає змогу отримати підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища.

Основними компонентами соціального аналізу є:

• оцінка населення, що проживає в зоні реалізації проекту, з погляду етнічно-демографічних та соціокультурних особливостей, умов проживання, зайнятості, відпочинку та визначення ступеня впливу проекту на ці параметри;

• встановлення рівня адекватності проекту культурі та організації населення в районі його реалізації;

• розробка стратегії забезпечення підтримки проекту на всіх стадіях його життєвого циклу населенням.

Економічний аналіз проекту проводиться для встановлення його національної привабливості, оцінки економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту суспільному добробуту.

Необхідно звернути увагу на те, що економічний аналіз проводиться з т. з. інтересів суспільства, а не окремих інвесторів, корпоративні цілі яких можуть не співпадати з національними.

Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє проект розвитку національної економіки, а також чи існують альтернативні шляхи досягнення тих самих економічних вигід меншими витратами.

Економічний аналіз оцінює проект за відповідністю його результатів стратегії та економічним цілям країни. Для суспільства економічно привабливими проектами є такі, що:

• створюють нові робочі місця;

• готують кваліфіковані кадри;

• створюють у країні додану вартість;

• розвивають інфраструктуру;

• сприяють надходженню або економії іноземної валюти;

• використовують місцеву сировинну базу тощо.

Економічна ефективність проекту визначається як різниця між приростами економічних вигід і економічних витрат суспільства. Для визначення економічної ефективності використовують поняття альтернативної вартості, тіньових цін, трансфертних платежів, споживчого надлишку, екстерналій тощо.

В економічному аналізі проекту трансфертні платежі не відображаються ні як витрати, ні як вигоди, оскільки вони лише вказують на те, хто в суспільстві «заробляє», а хто втрачає на інвестиційному проекті.

Базовим є фінансовий аналіз, метою якого є виявлення усіх фінан-сових наслідків проекту, визначення його фінансової життєздатності для прийняття інвестором рішення про доцільність інвестування та фінансування проекту. Складається фінансовий аналіз із таких етапів:

1. Аналіз фінансового стану суб’єкта господарювання, що здійснює проект.

2. Прогноз обсягів реалізації продукції проекту.

3. Оцінка інвестиційних витрат і розрахунок поточних витрат за проектом (табл. 7.1).

4. Прогнозування прибутків.

5. Прогноз грошових потоків.

6. Прогноз фінансової звітності – балансу.

7. Визначення потреб у фінансуванні, вибір джерел фінансування, організація фінансування проекту (рис. 7.3; 7.4; 7.5).

8. Розрахунок показників ефективності проекту з урахуванням ризиків та невизначеності.

Таблиця 7.1. Склад інвестиційних і поточних витрат реального інвестиційного проекту

Стадія ЖЦП	Інвестиційні ресурси
Початкові інвестиції	1. Капітальні витрати придбання земельних ділянок; витрати з підготовки та освоєння будівельного майданчика; будівельні роботи; придбання, доставка та монтаж обладнання для основного та допоміжного виробництва 2. Організаційні витрати проектно-конструкторські роботи; реклама; підготовка кадрів; інші витрати. 3. Інвестиції в чистий оборотний капітал придбання початкового запасу сировини, матеріалів, палива, інструментів, тари тощо; оплата праці персоналу; інші витрати
Стадія експлуатації проекту	1. Річні операційні витрати. 4. Непередбачені витрати 2. Податки 5. Інші витрати 3. Відсотки за кредит
Стадія завершення проекту	1. Витрати на демонтаж обладнання та знос будівель 2. Витрати з юридичного оформлення ліквідації підприємства 3. Інші витрати

Внутрішні й зовнішні джерела фінансування інвестицій мають свої особливості (табл. 7.2).

Таблиця 7.2. Особливості джерел фінансування інвестиційних проектів

Джерела фінансування	Внутрішні	Переваги	Простота та швидкість залучення
			Непотрібно виплачувати відсотки та дивіденди
			Забезпечення фінансової стійкості, зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства при їх використанні
			Збереження управління в руках засновників підприємства
		Вади	Обмеженість коштів
			Не використання можливості зростання рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкових фінансових ресурсів
			Відсутність зовнішнього контролю
	Зовнішні (позичкові та залучені)	Переваги	Значні можливості залучення коштів
			Можливість зовнішнього контролю
			Можливість реструктуризації боргу
			Розподіл інвестиційних ризиків
			Скорочення термінів реалізації
			Здатність генерувати зростання рентабельності власного капіталу (ефект фінансового лівериджу)
		Вади	Складність залучення та оформлення
			Значний строк залучення
			Висока вартість (необхідність виплати відсотків та дивідендів, надання гарантій на платній основі тощо)
			Підвищений ризик зниження фінансової стійкості та втрати платоспроможності
			Часткове обмеження самостійності

Рис. 7.3. Джерела формування інвестиційних ресурсів

Рис. 7.4. Способи фінансування інвестиційного процесу на мікрорівні

Під проектним фінансуванням у вузькому значенні розуміють окрему форму фінансування, що ґрунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності та гарантій основних його учасників.

Загалом під проектним фінансуванням розуміють форму реалізації фінансово-кредитних відносин учасників з приводу організації та здійснення фінансування інвестиційного проекту з використанням різноманітних фінансових інструментів за умови, що джерелами погашення заборгованості виступають генеровані проектом грошові потоки, а забезпеченням боргу виступають активи учасників фінансування (рис. 7.6).

Рис. 7.5. Методи фінансування інвестиційних проектів

Регрес – це право кредитора пред’являти фінансові вимоги до позичальника. Право регресу регламентує відносини серед суб’єктів інвестиційного процесу.

Посилення регресу підвищує інвестиційні ризики з боку позичальника і відповідно зменшує вартість позики.

	Проектне фінансування
↓			↓		↓		↓
Без регресу на позичальника			З частковим регресом на позичальника		З повним регресом на позичальника		На консор-ційних засадах
│			│		│		│
Вся відповідальність за реалізацію проекту покладається на фінан-сово-кредитну організа-цію. Банк бере на себе всі інвестиційні ризики тільки за високоефек-тивними проектами. Таке фінансування зустрічається рідко, його вартість є дуже високою. Позичальник погод-жується на цей тип фі-нансування через від-сутність інших джерел			Інвестиційні ризики паритетно розподіляються між учасниками. Комерційні зобо-в’язання, які беруть на себе сторони, підтвер-джуються відповід-ними договорами. Вартість, цього типу фінансування відносно невелика, тому він поширений		Цей тип застосовується для проектів, що здійснюються за гарантією або під-тримкою держави. Фінансування оформляється у найкоротші терміни. Перевагу цьому типу фінансування надають міжнарод-ні фінансово-кредитні інститути		Ця схема фінансування заснована на згоді між учасниками проекту щодо створення об’єкта інве-стування, його корпоратизації та експлуатації на пайових умовах

Рис. 7.6. Типи проектного фінансування залежно від ризику

Важливим питаннями теми є оцінка номінальної й фактичної вартості капіталу інвестиційного проекту (рис.7.7; табл. 7.3). Фактична вартість відрізняється від номінальної за рахунок двох чинників:

• включення витрат із обслуговування окремих видів капіталу до складу валових і, відповідно, зменшення оподатковуваного прибутку (це стосується облігаційної позики і банківського кредиту на виробничі потреби);

• урахування витрат на залучення капіталу (інформація, друк, послуги посередників тощо), що приводить до зростання його вартості.

Рис. 7.7. Вартість інвестиційного капіталу

Таблиця 7.3. Оцінка вартості інвестиційних ресурсів

Джерело капіталу	Вартість капіталу
1	2
Банківський кредит	Вбк = Ст. пр. де Ст. пр. – процентна ставка за кредит; Вб – вартість залучення відповідних ресурсів для банку; Вб.к.ф. = Ст. пр. (1 – tax) де Вб.к.ф. – фактична вартість банківського кредиту; tax – ставка податку на прибуток.
Облігаційна позика	Воп = ставка повної дохідності (дохідності до погашення) Во.п.ф. = де Во.п.ф. – фактична вартість облігаційної позики; Дп – повна дохідність облігації; V – витрати на випуск облігацій, частка у вигляді десяткового дробу.
Акції	Ва = Да Да – залежить від виду акції, може бути “поточна для інвестора“, “поточна ринкова”, “кінцева” та “за період” Ва.ф. =
Нерозподілений прибуток	1) Внп = Да простих Коригування на податки й витрати на випуск непотрібне або 2) Внп = Вфвкп де Вфвкп – вартість функціонуючого власного капіталу у плановому періоді.
Власний капітал функціонуючий	Вфвк = де Вфвк – вартість функціонуючого власного капіталу, %; ЧПс – чистий прибуток, розподілений власникам за період; - середній розмір власного капіталу за період.
Власний капітал функціонуючий у плановому періоді	Вфвкп = Вфвк × ПВт де Вфвкп – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у плановому періоді, %; ПВт – плановий темп зростання виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу

Якщо проект фінансується із різних джерел, то розраховується середньозважена вартість капіталу (WACC):

WACC =

де – фактична вартість і-го джерела капіталу, %;

– частка кожного джерела фінансування у загальному розмірі капіталу.

Показники оцінки вартості капіталу широко застосовуються в інвестиційному аналізі (рис. 7.8), тому що відображають якість інвестиційних рішень. Розрахунок середньозваженої вартості капіталу пов’язаний із визначенням дисконтної ставки для оцінки проекту з урахуванням рівня ризику.

Важливим завданням фінансового аналізу є оптимізація структури капіталу інвестиційного проекту, яка може відбуватися за різними критеріями (рис.7.9).

Рис. 7.8. Основні напрями використання показників вартості капіталу в інвестиційному аналізі

Рис. 7.9. Основні критерії оптимізації структури інвестиційного капіталу

Раціоналізація формування інвестиційних ресурсів проекту за першим критерієм базується на такому принципі – середньозважена вартість капіталу повинна бути меншою за внутрішню ставку дохідності проекту. Краща структура капіталу повинна забезпечувати найменшу середньозважену вартість капіталу.

Раціоналізація структури капіталу за умови реалізації інвестиційної програми відбувається шляхом побудови графіка інвестиційних можливостей фірми. Спочатку будується графік граничної вартості капіталу (рис. 7.10). Розриви у функції – порогові значення – вказують на те, що підприємство вичерпало одні джерела фінансування і має перейти до інших, вартість яких (WACC) є більшою.

Рис. 7.10. Графік граничної вартості капіталу

Поряд з розробкою графіка граничної вартості капіталу розробляється графік інвестиційних можливостей фірми, на якому відображаються привабливі проекти за рівнем внутрішньої ставки дохідності і очікуваними обсягами вкладень. Точка, де графіки перетинаються, визначає граничну вартість капіталу фірми. При відборі інвестиційних проектів до реалізації значення граничної вартості капіталу виступає як гранична ставка дохідності (рис. 7.11).

0 К₁ К₂ К₃ К₄ обсяги залучення нового капіталу, гр. од.

Рис. 7.11. Визначення граничної вартості капіталу підприємства

Максимізація рентабельності власного капіталу досягається вибором варіанта структури джерел капіталу за ефектом фінансового лівериджу:

де ЕФЛ – ефект фінансового лівериджу, суть якого проявляється у зростанні рентабельності власного капіталу, %;

tax –ставка податку на прибуток;

КЗРА – показник загальної рентабельності активів, %;

С_{т пр} – відсоткова ставка за кредит, що сплачується підприємством, %;

ПК – позичковий капітал;

ВК – власний капітал.

Детальніше із функціональними аспектами проектного аналізу можна ознайомитись у [9, 13, 14, 24].