У теорії оцінки розділяють поняття вартості:

• Ринкова вартість — найбільш вірогідна ціна, по якій товар або послуга можуть бути продані на вільному ринку в умовах конкуренції, коли сторони операції діють розумно, маючи в своєму розпорядженні всю необхідну інформацію, а на величині ціни операції не відбиваються які-небудь надзвичайні обставини, тобто коли:

1. одна із сторін операції не зобов'язана відчужувати об'єкт оцінки, а інша сторона не зобов'язана приймати виконання;

2. сторони операції добре обізнані про предмет операції і діють в своїх інтересах;

3. об'єкт оцінки представлений на відкритому ринку за допомогою публічної оферти, типової для аналогічних об'єктів оцінки;

4. ціна операції є розумною винагородою за об'єкт оцінки і примусу до здійснення операції відносно сторін операції з чийого-небудь боку не було;

5. платіж за об'єкт оцінки виражений в грошовій формі.

• Інвестиційна вартість – передбачає оцінку вартості підприємства для конкретного інвестора або групи інвесторів.

Інвестиційна вартість визначається на основі особистих вимог. Розрахунок ведеться виходячи з очікувань данного інвестору доходів та конкретної ставки капіталізації.

• Вартість відтворення — це витрати на відтворення точної копії підприємства або іншого активу, навіть якщо є економічні аналоги.

• Вартість заміщення — це витрати на створення підприємства, що має з оцінюваним еквівалентну корисність, але побудованого з використанням сучасних і прогресивних матеріалів, конструкцій, устаткування. Використовується у сфері страхування.

• Ліквідаційна вартість – вартість вимушеної продаж та грошової суми, яка реально може бути виручена від продажу власності в терміни, дуже короткі для проведення адекватного маркетингу відповідно до визначення ринкової вартості.

• Заставна вартість — оцінка підприємства за ринковою вартістю для цілей іпотечного кредитування.

• Балансова вартість — витрати на будівництво і придбання об'єкту власності.

• Орендна вартість – розрахункова величина вартості об’єкту,який використовується для визначення норматива орендної плати.

• Податкова вартість – вартість розрахована згідно з порядком визнаному у законодавстві «Про оподаткування власника» .

• Утилізаційна – грошовий еквівалент,який розраховуває отримати від продажу вибувших матеріальних активів або їх зіставлення.

• Митна – еквівалент вартості імпортованих об’єктів, які використовуються для розрахунків зборів, пошлин та ін..митних платежів.

5. Принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства

Теоретико-методологічною базою оцінки ринкової вартості потенціалу підприємства є сукупність взаємозв’язаних принципів, в основу формування яких покладено багаторічний досвід зарубіжних експертів-оцінювачів і вітчизняну практику оцінювання майнових комплексів промислових підприємств.

До принципів оцінки відносять:

• принцип попиту і пропозиції;

• принцип конкуренції;

• принцип відповідності;

• принцип залежності;

• принцип зміни.

1) Пропозиція і попит – це провідний чинник, що впливає на ціноутворення в ринковій економіці. Закон пропозиції і попиту – це економічна закономірність, що зв'язує об'єм попиту, об'єм пропозиції і ціни товарів на ринку. Коли об'єм пропозиції і попиту збалансовані, то ринкова ціна як правило відображає витрати виробництва на оцінювану власність.

2) Конкуренція. Прогнозуючи об'єм очікуваних вигод, приношуваних власністю, аналітикові потрібно пам'ятати, що конкуренція стимулює постійне перетікання ресурсів в ті галузі і сфери, де їх використання приносить максимальну віддачу і сприяє вирівнюванню доходів.

3) Принцип відповідності. Об'єкт оцінки, характеристики якого не відповідають ринковим потребам, швидше за все буде оцінений нижче середнього рівня. До характеристик можна віднести рівні зручностей і послуг, технології, оснащеність виробництва і так далі.

4) Принцип залежності. Вартість об'єкту оцінки залежить від багатьох чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, тому їх необхідно ретельно вивчати і використовувати в оцінці. Наприклад, в оцінці нерухомості істотну роль грає місце розташування об'єкту, в оцінці машин і устаткування – чинник зносу.

5) Принцип зміни. Об'єкти оцінки поступово зношуються. Зміна політичних, економічних і соціальних сил впливає на кон'юнктуру ринку, рівень цін і вартість об'єктів. Вартість об'єкту оцінки, тому оцінюється на певну дату, яка вказується в звіті про оцінку.

Процес оцінки бізнесу передбачає визначення задачі проведення оцінки, збір інформації і її аналіз з метою одержання обґрунтованої оцінки вартості. У ході проведення оцінки, орієнтованої на рішення конкретної задачі, для обґрунтування використовуваних допущень і фактів, що ведуть до логічного і виправданого висновку, використовується ринкова інформація.

Процес оцінки може бути розділений на шість етапів:

1. Визначення задачі: Звичайно ціль оцінки полягає у визначенні будь-якої оцінної вартості, що необхідна клієнтові для ухвалення рішення. При оцінці важливо ідентифікувати реальний об’єкт власності і визначити зв’язані з ним юридичні права. Повинні бути ретельно виявлені й обмірювальний розмір, і характеристики реального активу. Клієнт може мати лише право на оренду або обмежені права на користування майном. Оскільки достатньо велика ймовірність того, що умови і допущення, покладені в основу оцінки, згодом зміняться, клієнт повинен ний знати ті тимчасові рамки, усередині яких оцінка вартості залишиться достовірної.

2. Складання плану оцінки: Задача з оцінки вирішується шляхом складання і реалізації програми досліджень. У плані ідентифікуються відповідний ринок і сегмент ринку. Потім розглядається можливість застосування трьох традиційних підходів до оцінки вартості. Наступний крок передбачає складання загального графіка робіт із проведення оцінки, а також відповідного бюджету. Оцінюються очікувані витрати коштів і часу на збирання і перевірку інформації. Потім уточнюється завдання оцінки та відповідальність як оцінювача, так і клієнта.

3. Збір і перевірка інформації: Надійність висновків оцінювача залежить від якості й обсягу даних, використаних ним у роботі. Якщо дані не точні або поганої якості, оцінювачеві буде дуже важко підготувати обґрунтований висновок. Оцінювачеві варто спробувати зібрати найкращу інформацію, котра доступна. Він повинен зробити всі розумні кроки для того, щоб підтвердити точність і надійність даних, використаних у звіті або в аналізі.

4. Застосування доречних підходів до оцінки: Зібрані дані повинні бути проаналізовані в контексті застосованих до оцінки підходів.

5. Узгодження: Узгодження – це процес, у ході якого для досягнення остаточної оцінки вартості виносяться визначені логічні судження. Перед його початком оцінювач переглядає усі факти і перевіряє точність обчислень. Усі допущення перевіряються на логічність і надійність.

6. Звіт про результат оцінки вартості: Як останній крок оцінювач пише звіт про свої висновки і висновки, що він потім передає клієнтові. У залежності від первісної домовленості з клієнтом цей звіт може бути простим листом, складеним за повною стандартною формою, або являти собою докладну письмову доповідь.